Притча: Мельник і осел

Якось у дружньому колі один знатний синьйор, який славився як книголюб і цікавий оповідач, прийнявся з жаром доводити, що йому, нібито, не раз доводилося раніше жити в цьому світі.

Щоб додати більшої ваги своїм словам, він навіть послався на відоме висловлення древнього мудреця й ученого Піфагора.

Але один із друзів весь час жартував над оповідачем, вставляючи уїдливі зауваження, і заважав закінчити оповідання.

Украй розсердившись, шанувальник древньої філософії вирішив урезонити насмішника й заявив:

– На доказ моєї правоти пригадую, що в ту далеку пору ти, нечема, був простим мельником.

Ці слова дуже зачепили приятеля за живе, але він був не з тих, кого потрібно тягнути за язика.

– Так хто ж з тобою сперечається? Ти, як завжди, повністю правий, – відповів він. – Чи мені не пам’ятати, що в ті часи саме ти, друже, був тим самим ослом, який возив мішки із зерном на мій млин.

Джерело: Леонардо да Вінчі “Казки, легенди, притчі”