Якось молодий чоловік потрапив на східний базар. Пройшовшись рядами, побачив, як дід продає великий, спілий, просто відмінний виноград.
— Почім виноград? — запитав парубок.
Старий назвав суму. Дешево, — подумав він — і відразу поліз за грішми.
Дід відразу перемінився в обличчі та махнув рукою:
— Не діставай грошей, не продається.
— Чому?! — здивувався молодий чоловік.
Але продавець мовчав… Підійшла покупниця — дід назвав суму, вона починає торгуватися. Через хвилини дві вони сторговуються, старий зважує виноград, додає туди ще й віддає.
— Дідусь, — говорить парубок, — ну скажіть мені, що не так? Чому мені не продаєте, а жінці — навіть із верхом? Адже я навіть не торгувався!
Аксакал єхидно зщулився, погладив бороду.
— Тому й не продав! Молодий ти ще. Ну зрозумій: я цей виноград виростив, труд у нього вклав, піт свій, поливав, збирав, тепер продаю. Шкода мені його віддавати! А інша людина — вона гроші заробила. Із трудом заробила, напевно, нелегко вони їй дісталися! Вона теж не хоче їх віддавати. Поторгуємося ми, зійдемося в ціні, щоб нікому не кривдно було — і тоді мені від її грошей щастя буде, вона їх охоче віддасть. І я їй зверху навіть трохи винограду додам, аби-но тільки їй добре було!
Дід ще раз єхидно подивився на покупця.
— А ті, хто не торгується, грошей не цінує. Або дісталися легко, або украв — нехороші це гроші, не повинні вони легко даватися. І мені від них щастя не буде! Не буду я краще зв’язуватися з такими грішми…
Ілюстрація: Depositphotos.com
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців