Генрі Форд був сином фермера і з дитячих років захоплювався технікою. В 10 років він зробив новий кожух для ковальських міхів у сільській кузні, в 12 років поодинці сконструював парову машину. В 13 років він весь свій вільний час проводив, розбираючи й збираючи годинники, які віддавали йому батьки, а в 14 – відремонтував всі годинники в селі.
Коли Генрі виповнилося 17 років, він із п’ятьма доларами в кишені виїхав у Детройт, знайшов в одній ремонтній майстерні місце робітника, потім вступив на посаду начальника пожежної служби на завод “Компанія Едісон – Освітлювальні прилади”, яку заснував знаменитий Томас Едісон – винахідник фонографа й лампи накалювання. Через дев’ять місяців він одержав посаду головного інженера заводу.
Заповітною мрією Генрі було створити копію знаменитого двигуна Daimler (“Даймлер”). Мотор збирався на кухні дому Фордів. Закріплений на раковині в домашній кухні, що живилася електрикою, проведеною компанією “Едісон”, цей мотор не мав карбюратора. Його роль виконувала мадам Форд, яка вливала бензин прямо у впускний отвір двигуна. Через три роки на мотор надягли корпус і прикріпили колеса. Але для того, щоб винести перший чотирициліндровий Ford, довелося сокирою вирубати дверну раму в кухні, що послужила складальним цехом.
Підбадьорений Томасом Едісоном, Генрі Форд у 1899-му році заснував першу спілку, яка, втім, зазнала краху. Пізніше, в 1901-му році, він організував Henry Ford Company (“Компанія Генрі Форда”). Сім років потому компанія випустила знаменитий Ford-T, простота концепції якого дивує дотепер: капот з автомобільними фарами й чотирициліндровий двигун. У ті часи, коли не було асфальтованих доріг, автомобілі будувалися дуже надійно, і в них рідко що ламалося. Крім того, вони коштували не занадто дорого завдяки конвеєрній системі виробництва.
У 1920-му році половина всіх автомобілів, що їздили по усьому світі, були Ford-T. Американці прозвали його “Lizzie”. У 1928-му році, коли Ford зважився випустити ще одну модель Ford-A, він уже втратив своє лідерство, поступившись компанії Chevrolet. Конкуренти намагалися випускати щороку по новій моделі. Тільки в 1935-му році Ford повернувся на колишні позиції. Технік переміг комерсанта. “Ви можете купити Ford будь-яких кольорів, однак… він буде чорним” – так заявив Генрі Форд у 1928-му році, коли передавав своє місце керуючого власному синові Едселю, який у 1939-му році випустив марку Mercury.
Але Едселю не вдалося утримати позиції Ford на колишньому рівні. У 1943-му році він помирає від раку. Залишившись без керівника, компанія поринула в хаос. Білий дім, обурившись ситуацією, що створилася, викупив військові зобов’язання Генрі Форда II, онука. “Хлопчисько” – йому було всього 25 років – відмінно впорався із завданням і, крім того, реформував все виробництво на заводі. У 1945-му році він офіційно одержав від свого діда управління заводом. Через два роки після цього Форда-старшого розбив параліч. По іронії долі, у момент виносу тіла покійного знялася найсильніша гроза, що вивела з ладу електропроводку будинку Фордів. Газета New York Times так прокоментувала цю подію: “Людина, яка поставила на колеса весь світ, покинула його при світлі гасової лампи”.
Із книги Бернара Галі “BRAND: Народження імені”
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців