“Кілька років тому я працював над сервісом, який мав на меті забезпечити зручні он-лайн перемови між людьми у різних куточках світу. Тобто по суті це був чат, – пише автор блогу Geeks in Boston Шаймон Рура (Shimon Rura). – Разом з іншими розробниками ми були переконані, що відразу після запуску тисячі користувачів кинуться на наші ресурси і переповнять їх. Тому ми багато працювали над забезпеченням надійності та стабільності навіть при дуже великих навантаженнях. Чи варто говорити, що наш сервіс так ніколи й не здобув популярності. На нього ніколи не заходили ті тисячі користувачів, про яких ми мріяли!”
Проблема ж у цьому випадку насправді полягала не в тому, що сервіс не зможе витримати великого навантаження, а в тому, як залучити такий потужний трафік. Більшість компаній провалюються через те, що двоє хлопців, які працюють у своєму гаражі, так ніколи й не виходять з гаража. Або через групу інженерів, які витрачають велетенську кількість часу на проблеми, пов’язані з оптимізацією коду, замість того, щоб зосередитися на проблемах, які справді мають значення для потенційних користувачів.
Формула успіху, на думку Шаймона, в цьому випадку звучить дещо безглуздо, але тим не менше – вона діє: намагайтесь пережити крах так рано, як тільки можливо (try to fail early). Коли ви лише починаєте свою підприємницьку діяльність – ви насправді не маєте жодного уявлення, які проблеми постануть перед вами через декілька місяців, і тому концентруєтесь зовсім не на тих речах! І якщо вам вдасться успішно справлятися “не з тими” проблемами – то ви ніколи не виберетесь із цього замкнутого кола і ніколи не досягнете успіху.
Цікаві коментарі на цю статтю залишили відомі есеїсти та розробники програмного забезпечення Джоель Спольски (Joel Spolsky) та Пол Грем (Paul Graham).
“Ваша компанія провалюється тоді, коли ви здаєтесь, – пише Джоель Спольски. – Створення бізнесу в ніші, яка ще навіть не існує – це удар “пальцем в небо”. Перша спроба або дві майже завжди призводять до повного провалу. Ви отримуєте настільки “вбогі” результати – що навіть не знаєте, що потрібно змінити, щоб покращити їх. У такому разі ви починаєте спочатку, іноді створюючи абсолютно новий бізнес. Іноді проходить дуже багато часу, перш ніж ви просто починаєте відчувати, що займаєтесь тим, чим потрібно”.
У свою чергу Пол Грем додає: “Основна причина, чому засновники закидають свої стартапи – це їхня зневіра. При цьому у деяких людей “запас міцності” (внутрішньої мотивації) настільки великий – що здається просто безкінечним. Такі люди майже завжди досягають успіху. Повною протилежністю їм є люди, у яких взагалі немає схильності до внутрішньої мотивації. Такі люди потребують керівника з нагайкою. Тільки він може змусити їх працювати! Але найчастіше трапляються люди, в яких присутня певна (але не безкінечна) здатність до самомотивації. Такі люди здатні досягнути успіху, якщо правильно керуватимуть своїм натхненням.
На мою думку, приблизно чверть чи у кращому випадку третина стартаперів володіють “безкінечним” запасом внутрішньої мотивації. Майже всі інші перебувають у “середній” групі.
Найбільша небезпека для людей із “середньої” групи – це незнання того, що робити далі. Саме тому для них так важливо якомога раніше отримати результати своєї роботи і почати взаємодію з користувачами. Як тільки ваш продукт потрапить в руки ваших користувачів – вони підкажуть, що робити далі. Це не означає, що вам слід у всіх випадках прислухатися до них. Але принаймні – у вас будуть різні дані, які ви зможете аналізувати і приймати рішення”.
А ви як думаєте, чому стартапи, які, здавалося б, мають в собі таку перспективну ідею, часто провалюються, так і не досягнувши успіху?
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців