Дуже цікава стаття з’явилася нещодавно на блозі Пенелопи Транк Brazen Careerist. В ній авторка відповідає на 4 найбільш розповсюджені запитання, які стосуються працівників молодшого покоління, або, простіше кажучи, “покоління Y”. При цьому вона розвінчує деякі міфи, які давно вже оточують “ігреків”. Ось ці запитання.
Як можна визначити, чи ненавидить “ігрек” свого боса?
Ніяк! Покоління “Y” намагається не вступати у відкриту конфронтацію. Вони приймають свої рішення у групі, голосуванням, спільнотою, а не галасом чи балачками “поза очі”. Вони радше змінять місце роботи, ніж будуть продовжувати працювати, таємно плекаючи ненависть до свого керівника. Це покоління, в якому найвищою цінністю є взаємна повага.
Звісно, це не означає, що вони взагалі не скаржаться на своїх керівників. Вони просто роблять це по-іншому. Замість того, щоб розповісти про образу колезі, вони можуть поділитися нею зі всім світом, скажімо, через блог або Twitter.
Чому представники “покоління Y” так полюють за найвищою зарплатнею?
Це неправда! Насправді “ігреки” набагато більше цінують інші речі – і в першу чергу – взаємоповагу. Роботодавці, ви можете зекономити гроші на зарплатні, якщо навчитесь бути соціально відповідальною компанією, в якій так хочуть працювати молоді спеціалісти (і інші люди також).
Представники “покоління Y” просто не розуміють, навіщо їм витрачати час та зусилля, збираючись по корпоративній драбині у компанії, де немає елементарного – взаємної поваги між різними ланками менеджменту.
Чи у всіх країнах молоді працівники проявляють типові риси “покоління Y”?
“Ігрекам” взагалі не притаманно розділяти світ на “ми” і “вони”. Для них весь світ єдиний. Можливо, цьому посприяв Інтернет, який став невід’ємною часткою їхнього життя. Якщо ви пишете замітку у блог о 2 годині ночі у Мінеаполісі, то перший відвідувач, який її прочитає, найімовірніше буде із Австралії. Чи Сингапуру. Інтернет – це середовище настільки відкрите для співпраці, що державні кордони стають розпливчастими.
Чому представників “покоління Y” називають підприємливими, якщо часто у них навіть немає бізнес-досвіду?
Чи доводилося вам чути про змагання Ештона Катчера (Ashton Kutcher) та CNN? Звичайна людина посперечалася з великою компанією, що першою зможе набрати список з мільйона фоловерів (підписників) у Twitter. Сам по собі цей привід став чудовою мотивацією для людей підписуватися на Twitter Катчера. Таким чином він виграв суперечку.
Щоправда, була невеличка проблемка. Аккаунт CNN спершу не належав CNN – якийсь підприємливий розумник зареєстрував його раніше. Як наслідок, CNN довелося викласти кругленьку суму для того, щоб викупити своє ім’я.
Якщо ви сумніваєтесь у необхідності підприємливості серед молодого покоління, подивіться, скільки довелося заплатити Джону Содену (John Soden – відомий користувач Твіттера), для того, щоб отримати під свій контроль власне ім’я у твіттері.
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців