Соціальне навчання і бізнес-культура

Все частіше можна почути думку про те, що справді корисне для бізнесу навчання має місце тоді, коли, в певному сенсі, навчається і трансформується ціла бізнес-команда. Тим більше що сучасні інформаційні технології надають для цього багато інструментів, які можуть зробити навчання реалістичним, комфортним і стрімким. Та попри численні можливості, яких із кожним роком відкривається все більше, на перешкоді до дійсно результативного бізнес-навчання нерідко стоїть стара організаційна культура.

Стів Ле-Бланк (Steve LeBlanc) та Марша Коннер (Marcia Conner), автори блогу Fast Company, нагадують, що хоча технології соціальних медіа і використовуються активно в процесі соціального навчання, та далеко не вони лежать в його основі. Найбільш суттєвим є зсув у корпоративній культурі, який при цьому зазвичай має місце. Цей зсув уможливлює постійну “циркуляцію” знань і поєднує людей у такий спосіб, що вивчення будь-чого приносить радість.

Соціальне навчання займає своє чільне місце в організаційних культурах, для яких цінностями є служіння і небайдужість, що заохочують взаємодопомогу. А це можливо лише за умови якщо внутрішньо-корпоративна конкуренція та політична боротьба між підрозділами не стануть на заваді новому навчальному досвіду. Ще 60 років тому В. Е. Демінг (W. E. Deming) закликав компанії позбутися страху і зруйнувати бар’єри між департаментами, але досі його вчення не здобуло всезагальної підтримки. Для компаній досі однією з найпоширеніших спільних рис залишаються внутрішній неспокій і бар’єри.

Частково причиною труднощів з переходом на навчання нового типу є те, що наша увага є досить вузькою, і тому навколо нас відбувається незрівнянно більше подій, ніж ті, які врешті-решт потрапляють до зони нашої уваги. Окрім того, насправді ідею соціального навчання, постійного взаємо-мотивування і взаємодопомоги ми ще дуже мало інкорпорували у щоденну бізнес-діяльність. З іншого боку, ми досі не позбулися міфу про те, що саме страх і сором є керівними принципами, що впливають на якість навчання. Але якщо ми навчимося мудрого користування нашим найголовнішим і дуже обмеженим ресурсом – увагою, то її більше залишиться для застосування у між-людських стосунках у команді. Іншими словами, як зауважив Клей Шіркі (Clay Shirky), “справа не у перевантаженні інформацією, а в тому що зламався фільтр”.

Вирощування культури служіння і взаємодопомоги схоже на вирощування саду. Культура соціального навчання може виникнути лише тоді, коли люди знають, що є метою діяльності компанії і чому це є важливим. Людям нелегко перейти від культури страху виявитися “недостатньо хорошим” до такого середовища, в якому всі відчуватимуть можливість і цінність постійного вдосконалення. Але зміни в культурах багатьох компаній, які хочуть краще відповідати викликам сучасності, вже відбуваються і стають безповоротними.