Тенденція до спрощення не завжди є ознакою банальності та обниженої попсовості. Розгляньмо хоча б приклад із вітчизняними (читай – радянськими) та іноземними професорами. Перші, читаючи лекцію чи проводячи семінар, обов’язково використають у своїй промові максимально можливу кількість складних термінів та концепцій. Вони зуміють подати навіть найпростішу ідею так, що її не зрозуміють навіть найталановитіші студенти. І навпаки – іноземні науковці завжди намагаються пояснити складні ідеї простими словами, прикладами, образами. Так, щоб кожна людина в аудиторії зуміла зрозуміти, про що йдеться.
Читати далі →