Сьогодні модно створювати команди по управлінню знаннями. Але, як правило, такі підрозділи виникають у рамках IT-департаментів. А цього недостатньо. Ікуджиро Нонака (Ikujiro Nonaka) у своїй книзі «Керований потік: теорія процесів у компанії, заснованої на знаннях» (Managing Flow: A Process Theory of the Knowledge-Based Firm) стверджує, що ті лідери, які використовують управління знаннями тільки як елемент IT, не до кінця розуміють, як взагалі виникають знання. Книги, що покриваються пилом на полках або вінчестер, забитий гігабайтами інформації, не представляють цінності – це зайвий баласт. Знання виникають у результаті взаємодії людей один з одним; вони немов перетікають від однієї людини до іншої.
Мітки: управління знаннями
управління знаннями
Соціальні медіа – внутрішнє застосування у бізнесі
Коли йдеться про використання соціальних медіа у бізнесі, ми зазвичай думаємо про налагодження відносин між компанією та її зовнішнім середовищем – споживачами, партнерами, зацікавленими сторонами. Але сучасні мережеві інструменти можуть бути застосовані і в межах організації – як майданчик для обміну ідеями і засіб вдосконалення внутрішніх комунікацій, а також діагностики.
Організація 2.0: перезавантаження
Cучасна компанія повинна бути гнучкою, легкою і готовою до перезавантаження і переформатування – це зумовлено новим рівнем очікувань з боку клієнтів і самих учасників. Але потрібні конкретні інструменти, які можуть допомогти компанії досягти цього і не втратити власної цілісності. Нерідко в цьому контексті згадують “дітей нової доби” – технології Web 2.0. Але що реально це означає для бізнесу?
Управління знанням та соціальні медіа – протистояння чи доповнення?
Десятиліття розвитку концепцій управління знанням, що масово запроваджувалися в бізнес-структурах, переконало багатьох у тому, що корпоративні знання та практики є ключовим фактором успіху компанії у конкурентному середовищі. Традиційні для попереднього періоду технології управління знанням (про які нерідко йшла мова на сторінках порталу Management.com.ua) були досить складними, тісно перепліталися з IT-архітектурою підприємства, і зазвичай запроваджувалися “згори донизу”. Причиною цього було прагнення забезпечити цілісність підходу, корпоративні стандарти і узгодженість зі стратегією компанії.