Держава сталого розвитку. Майбутнє урядування, економіки та суспільства

Про неправильне трактування поняття «сталий розвиток»

Сталий розвиток повинен передбачати всеохопне обговорення нашого довгострокового використання економічних ресурсів у межах усієї економічної системи. Усе ж розмова стосовно сталого розвитку часто закінчується впливом на довкілля, якого завдають лінії виробництва та ланцюги постачання — важливе занепокоєння, але лиш маленька пов’язка на токсичному пораненні. Ми говоримо про те, як зробити наші щораз вище виробництво та споживання ресурсоефективнішими, а повинні говорити про те, як населення світу у 10 мільярдів повинно виробляти та споживати менше до 2050 року.

Про недоліки глобального врядування

Частіше держави просто не можуть виконати директиви глобального врядування. Багато міжнародних угод підписуються з великим розголосом, але учасники мало обговорюють досягнення та розподіл ресурсів між собою, щоб забезпечити виконання необхідних дій. Це означає, що до країн, які розвиваються, звертаються із проханням узяти на себе міжнародні зобов’язання, але не пропонують допомогу в їх виконанні. Отож глобальна угода виявляється неефективною, незважаючи на найкращі наміри всіх учасників.

Ідея цієї книжки з’явилась незадовго після публікації моєї першої: «Економіка споживання. Роль Азії у перетворенні капіталізму і порятунку планети» (Consumptionomics: Asia’s Role in Reshaping Capitalism and Saving the Planet). Одна з описаних там ідей полягала в тому, що держава повинна брати активнішу участь у розподілі ресурсів, щоб уникнути катастрофи у світі, який розвивається. Інша про те, щоб їхні суспільства організовувалися так, аби спільний добробут переважав над правами окремого громадянина. Можете собі уявити, як часто мене критикували, називаючи комуністом, антикапіталістом та, що дратувало найбільше, бідним, ошуканим азійським захисником довкілля.

Це спонукало мене об’єднати все, що я прочитав, побачив, почув та відчув на власному досвіді за останні тридцять років подорожей та роботи над проблемами розвитку, довкілля та сталого розвитку. Я хотів проаналізувати роль держави в житті напруженої та перенаселеної планети. У зв’язку з цим я працював над проєктами майже в усіх найбільших країнах Азії, провів п’ять років в Африці та налагодив професійні зв’язки на Середньому Сході, у Європі, Австралії та США. Я використовував кожну можливість, щоб поринути в місцеві знання та пожити в місцевих умовах. Наразі моя співпраця із Глобальним інститутом майбутнього продовжується у цьому ж напрямі.

Я виступав на міжнародних форумах, темою яких був сталий розвиток, щоб випробувати ідею, яку щодня дедалі чіткіше усвідомлював: лише сильна держава може допомогти великим розвитковим країнам вирішити проблему сталого розвитку у XXI столітті.

Переважно мене називали екстремістом та песимістом, який не вірив у винахідливість і прогрес людства. Це зовсім не так. Вислухавши аргументи багатьох, хто спілкувався зі мною, та що наводили як факти на міжнародних подіях, я дедалі більше переконувався, що аргументи в основі більшості сучасних підходів були слабкими. Я дійшов висновку, що більшість підходів, які широко приймаються як загальновизнана мудрість — в основі яких вільні ринки, технологічний прогрес та поширення демократії, — неправильні. Насправді, робоча назва цієї книжки була «Незамінна держава».

Що цікаво, я не зіткнувся з великим спротивом з боку людей з Азії, Африки та країн, що розвиваються. Саме щораз більша підтримка багатьох людей в Азії переконала мене написати цю книжку.

Моя книжка — це спроба зробити внесок у новий наратив сталого розвитку. Цей наратив повинен походити з тих частин світу, перед якими постає справжній виклик сталого розвитку в тому масштабі та на тому рівні впливу, який ніколи не переживав і не переживатиме Захід. Усе ж поки лідерство щодо цього питання належить Заходу.

Цією книжкою я спробую розширити дискусію, сподіваючись, що лідери світу, що розвивається, переосмислять свої підходи та очікування стосовно достатку, зростання та сталого розвитку. Вона ставитиме більше фундаментальних запитань щодо досягнення наших прав і свобод в умовах екзнетенційної загрози. Я також сподіваюся, що західна економіка, установи, які досліджують питання розвитку, та наукові інститути, а також провідні вчені розглянуть мої аргументи та зупиняться, перш ніж давати розвитковому світу поради щодо вирішення проблем сталого розвитку.

Пишучи цю книжку, я плекаю надію, що незахідні еліти, яких влаштовують ідеї Заходу, ще раз обдумають майбутнє своїх країн, які багато чим ризикують через глобальні проблеми, пов’язані зі сталим розвитком.

"Наїр демонструє, що працездатність держави наразі має чи не найбільше значення для сталого процвітання. Вона є ахіллесовою п’ятою для більшості країн світу, що розвивається". — Гурчаран Дас, автор India Unbound, The Difficulty of Being Good і India Grows at Night

* * *

"Книга Чандрана Наїра містить натхненну думку про державу, яка розвивається, та яка може дати краще життя для більшої кількості людей. Його пропозиції будуть особливо корисними для управління перенаселеними країнами з обмеженими ресурсами, як-от моя, Нігерія. Він пропонує чудові ідеї щодо розвитку держави, яка дбає про людей, щоб спрямовувати населення та ресурси на шлях справжнього сталого розвитку в інтересах мас". — Джибрин Ібрагім, професор політології та старший науковий працівник Центру демократії та розвитку