Назва: Наука сторітелінгу. Чому історії впливають на нас і як ними впливати на інших
Автор(и): Вілл Сторр
Видавництво: "Наш Формат", — 2022
Опис:
Оригінал (англ.): "The Science of Storytelling: Why Stories Make Us Human and How to Tell Them Better" by Will Storr
Такої книжки про сторітелінг ви ще не читали.
- Вона не про те, як написати вірусний текст. І не про те, як брати читача за живе.
- Вона переплітає світову й особисту історії, письменницькі інструменти та сучасні дані про роботу мозку.
- Вона вчить бачити історії в судових залах, на дитячих майданчиках, у сценаріях фільмів і сновидіннях. У кожній людині та ситуації, адже історії — це ми.
- Ви довідаєтеся, як стати оповідачами, яких хочеться слухати, і до яких прийомів вдавалися популярні письменники — від Вільяма Шекспіра й Агати Крісті до Джона Толкіна і Джоан Ролінґ.
Автор ділиться підказками, які знайшов у нейробіологів, біхевіористів, філософів, соціологів, аби ваші тексти точно потрапляли в ціль.
Чому ця книжка
Ця книжка глибша за ті посібники зі сторітелінгу, які ви бачили раніше. Ви навчитеся захопливо писати й утримувати увагу читача. Крім цього, дізнаєтеся про прийоми відомих письменників та роботу мозку — своєрідного цеху зі створення історій.
Для кого
Для всіх, хто цікавиться письменництвом, сторітелінгом, копірайтингом, мріє написати власну книжку чи хоче розповідати історії так, щоб його читали/слухали до кінця.
ЦИТАТИ ˅
Про котиків і порядок слів у реченні
Надзвичайно важливо те, в якому порядку автор розставляє слова у реченні. Можливо, тому перехідна конструкція на кшталт «Джейн дала кошеня татові» зчитується краще, ніж неперехідна «Джейн дала татові кошеня». Ми уявляємо спершу Джейн, тоді — кошеня, а тоді аж — тата, і цей порядок відповідає порядку речей у реальному світі. Ми проживаємо події в правильній послідовності. По суті, автори створюють нейронні фільми в головах читачів та мають поважати дійсний порядок речей і подій…
З тих самих причин активний стан у реченні «Кіт випив молоко» дієвіший, аніж пасивний стан «Молоко випите котом». Якби ми були свідками події в реальному житті, нашу увагу б привернула подія, а не її наслідок. Ми б дивилися на кота, який прямує до мисочки плямкати молоком, а не на мисочку — в очікуванні, що от-от щось має статися. Активний стан спонукає читача проживати подію так, як він її прожив би у реальному житті.
Історії допомагали людству вижити
Саме історії роблять нас людьми. Нещодавні дослідження свідчать, що в кам’яну добу, коли ми ще жили у племінних групах, то послуговувалися мовою для обміну «соціальною інформацією» і це посприяло стрімкому розвитку мовлення.
Інакше кажучи, ми пліткували всмак. Розповідали оповідки про правильні та хибні вчинки, карали негідну поведінку, хвалили за послух, налагоджували співпрацю одноплемінників і тримали руку на пульсі життя племені. Історії про героїв і поганців, про радість чи гнів, які вони в нас збурюють, — знакові для виживання людського племені. Ми запрограмовані так, щоб насолоджуватись історіями.
Про автора:
Вілл Сторр (Will Storr) — британський письменник і журналіст. Написав шість книжок. Працював редактором в Esquire та GQ Australia. Дописувач Guardian, Observer, The New York Times, New Yorker і Times. Як журналіст висвітлював громадянську війну в Південному Судані, самогубства чоловіків, вбивства на ґрунті расової ненависті в Австралії тощо.
Зміст:
- Від автора
Частина перша. Створення світу
- 1.0 3 чого починається історія?
- 1.1 Зміна, мозок-контролер
- 1.2 Зацікавленість
- 1.3 Моделетворчий мозок; як ми читаємо; граматика; порядок слів у кінематографі; простота; мовлення активне чи пасивне; деталі; «показуй, а не розповідай»
- 1.4 Створення світу у фентезі та науковій фантастиці
- 1.5 Олюднений мозок; теорія розуму в анімізмі та релігії; як помилки теорії розуму створюють драму
- 1.6 Помітність; створення напруги через деталі
- 1.7 Нейронні моделі; поезія; метафора
- 1.8 Причини та наслідки; висока література чи оповідки для загалу
- 1.9 Зміни недостатньо
Частина друга. Герої з ґанджем
- 2.0 Самість із ґанджем; теорія контролю
- 2.1 Персонаж і сюжет
- 2.2 Персонаж та антураж
- 2.3 Персонаж і кут зору
- 2.4 Культура та персонаж, західна культура проти східної
- 2.5 Анатомія героя з ґанджем; момент спалаху
- 2.6 Спогади; хибні уявлення; антагоніст та ідеалізм; антагоніст і токсична самооцінка; героєтворчий наратив
- 2.7 Давид і Голіаф
- 2.8 Як герої з ґанджем створюють сенс
Частина третя. Драматичне питання
- 3.0 Конфабуляція та герой з хибними переконаннями; головне драматичне питання
- 3.1 Множинність «я»; тривимірний герой
- 3.2 Два рівні історії; як несвідоме героя урухомлює сюжет
- 3.3 Модерністські історії
- 3.4 «Хочу» і «треба»
- 3.5 Діалог
- 3.6 Корені драматичного питання; соціальне питання; герої та поганці; обурення
- 3.7 Статусні ігри
- 3.8 Король Лір; приниження
- 3.9 Історії — це племінна пропаганда
- 3.10 Антитеорії; емпатія
- 3.11 Первородна хиба
Частина четверта. Сюжет, кінцівка і значення
- 4.0 Цілеспрямованість; напруга та розпруження; відеоігри; особисті проєкції; евдемонія
- 4.1 Подієва історія; типовий п’ятиактний сюжет; сюжет за рецептом чи сюжет як симфонія змін
- 4.2 Фінальна битва
- 4.3 Кінцівка; контроль; момент божественного
- 4.4 Історія як симулякр свідомості; перенесення
- 4.5 Сила історії
- 4.6 Чого вчить історія
- 4.7 Уроки історії
- 4.8 Утіха історії
- Додаток. Метод священного ґанджу
- Примітка до тексту
- Подяки
- Зауваги та джерела
|
