Міні-кейс
ВАТ "ФАРМАК": Як ефективно запровадити зміни?

Зима 1995 року прийшла якось непомітно. А можливо, Філя Іванівна Жебровська просто не мала часу її помітити?

В серпні 1995 року Філю Іванівну було обрано генеральним директором та головою правління ВАТ "Фармак". Йшов п'ятнадцятий рік її праці на підприємстві. І, здавалося, хто-хто, а вона знає про нього все. Тому охоче очолила радикальні зміни стратегії заводу. Однак зараз, після тривалої наради з керівниками відділів, вона думала про те, що цього замало, аби довести розпочате до кінця.

Початок

Влiтку 1925 року на пiдставi декрету Раднаркому СРСР "Про мiсцевi трести" було створено перший в Українi завод iз виробництва синтетичних лiкарських засобiв. Група iнженерiв та вчених Київського полiтехнiчного iнституту пiд керiвництвом професора Єгорова розробила технологiчнi схеми виробництв хлороформу та салiцилової кислоти, провела ремонтно-вiдновлювальнi роботи та монтаж обладнання. 23 грудня 1925 року нечисельний колектив — 42 робiтники та 12 iнженерно-технiчних працiвникiв — видав свою першу продукцію. Так народився Київський хіміко-фармацевтичний завод імені М.В. Ломоносова.

Перша промислова серія неочищеного хлороформу становила 790 кг, а технічної саліцилової кислоти — 205 кг. Та менш як за рiк завод освоїв виробництво очищеного та наркозного хлороформу, фармакопейної саліцилової кислоти, салолу, метилсалiцилату, а у 1927-му — салiцилату натрію.

Лідерські позиції

Впродовж так-званого «радянського періоду», традиційна ланка продажу мала чотири основні компоненти: науково-дослідні інститути, заводи, фармація, аптеки. Конкуренція була прихована та специфічна. Існувала лише конкуренція за виділення фондів з державного бюджету. Про ринки збуту ніхто не турбувався.

Серед основної продукції, що збереглася до сьогоднішнього дня, були такі препарати як хлоформ, Валідол^®, Корвалол^®, Нафтизин^®, Діазолін^®, Білігност^®, Йодамит^®, Тріомбраст^®, Тетацин кальцію, Етіотраст^®, Барвалол^® та інші.

Довгі роки завод імені М.В. Ломоносова був провідним підприємством хіміко-фармацевтичної промисловості Радянського Союзу, на якому вироблялися найбільш складні лікувальні препарати тонкого органічного синтезу (субстанції, напівпродукти), які поставлялися не тільки у фармацевтичну промисловість СРСР, але й закордон.

Непотрібність

Коли Союз розпався, підприємство залишилося біля «розбитого корита». Субстанції зробилися нерентабельними, екологічні вимоги зросли настільки, що завод був змушений закрити цілий ряд виробництв. Були втрачені ринки збуту колишнього Радянського Союзу. Потужності виробництва субстанцій були набагато більші ніж потреби фармацевтичного ринку України, тобто виробників готових лікарських засобів. Картину доповнювали складні економічні та законодавчі вимоги цього періоду.

Складний початок 90-х: спроби змінитись

Аби вижити, було вирішено демонтувати «хімію», попит на яку танув, і на вивільнених площах створити цілком нове виробництво — готових лікарських засобів, при цьому — не звільняти робітників, які працювали на старому виробництві (їх було 1348), а поступово перекваліфіковувати їх. Більш того, у 1990-му підприємство перейшло на оренду, а за рік — стало акціонерним товариством та було перейменовано в ВАТ «Фармак».

Незважаючи на радикальність зміни стратегії, радикальних покращень протягом перших чотирьох років не було.

Зростаюча конкуренція

Один за одним на український ринок виходили іноземні виробники зі своїми яскравими та гарно розрекламованими брендами. Вітчизняним заводам бракувало маркетингового досвіду та коштів на переоснащення виробництва. Згодом зміна форми власності збільшила їх конкурентоспроможність і… кількість конкурентів для ВАТ «Фармак».

На 1995 рік більше 20 вітчизняні підприємства змагалися за Український ринок. (Див. Додаток 1)

Попри зростаючу конкуренцію, за чотири роки ВАТ "Фармак" майже не вдалося значно збільшити кількість продукції для кінцевого продажу. (Див. Додаток 2)

Нова стратегія

Ситуація ускладнювалася. Але три місяці тому, в серпні 1995 року, коли її було обрано генеральним директором та головою правління ВАТ «Фармак», Філя Іванівна Жебровська була переконана, що все можна покращити. Вона чітко окреслила нову стратегію: повна переорієнтація виробництва на виготовлення готових лікарських засобів, до того ж з урахуванням нагальної потреби — переходу до європейських стандартів.

Перше технічне переоснащення на заводі відбулося у 60-ті роки за участі інженера Володимира Тимофійовича Жилеєва. Тоді обсяги виробництва відчутно зросли. В 1990-х Володимира Тимофійовича призначили технічним директором. Три місяці до грудневої наради, він, Філя Іванівна та ще цілий ряд керівного складу компанії детально обговорювали втіленням задуманого.

Нові проблеми…

Коли був затверджений план виробництва на 1996 рік, з'ясувалося, що ті виробничі потужності по виготовленню традиційних препаратів — корвалолу, Корвалдину^®, Нафтизину^® — які раніше забезпечували потреби всього Радянського Союзу, залишаються незавантаженими майже наполовину. Випуск препаратів Корвалол^® та Нафтизин^® було освоєно виробниками Росії — попит на продукцію "Фармака" різко впав. Нові вимоги реєстрації лікарських засобів не дозволили здійснити швидкий перехід на нові ринки. Склади були переповнені непроданими товарами.

Зважаючи на такі раптові зміни ситуації, гнучкість та взаємозамінність всього колективу стали пріоритетними. У зв'язку з цим протягом місяця одні й ті самі люди повинні були працювати і на виробництві Корвалолу^®, і на виробництві Нафтизину^®, і на ампульному виробництві. Але нерозуміння колективу нової політики переростало в незадоволення: "У мене є своє робоче місце — ви повинні забезпечувати мене роботою". Паралельно з'явилася ще одна проблема.

На підприємстві були хороші висококваліфіковані спеціалісти: хіміки-синтетики. За радянських часів їх роль була чи не однією з провідних. Проте зі зміною стратегії підприємства на виробництві, в центральній лабораторії та у відділі контролю якості з'явилася потреба у спеціалістах з готових лікарських засобів, яких на той час на заводі не було, та фармацевтах. Якщо уважно прислухатися до всього, про що говорили і мовчали робітники, можна було легко відчути: наростає конфлікт. Хіміки-синтетики не розуміли, що, хоча їх роль залишається надзвичайно важливою, на перший план (принаймні спочатку) мають вийти інші спеціалісти. Вони всіляко чинили опір змінам і новій стратегії.

В той же час, конкуренція загострювалася. З майже остаточним зникненням "Укрфармації", яка раніше забезпечувала наявність препаратів в усіх аптеках, доводилося вчитися працювати з лікарськими закладами, шукати нові шляхи збуту. А перед тим, як продати товар, необхідно було його виготовити, освоївши нові технології, необхідно було об'єднати зусилля більш ніж тисячного колективу, який сумнівався в доцільності змін і чинив їм опір. Голова йшла обертом від усіх цих "необхідно"…

Але треба було якось йти далі.

Додаток 1. Головні українські виробники лікарських засобів, 1995 рік:

Додаток 2. ВАТ "Фармак": виробництво препаратів протягом 1991 — 1995 рр.:

Цю ситуаційну вправу було підготовлено Наталкою Мороз під керівництвом Павла Шеремети (КМБШ) для обговорення в аудиторії, а не для ілюстрації ефективного чи неефективного вирішення управлінської ситуації.