Інноваційна практика польських підприємств, заснованих до 1990 року

Фірма "Гумтекс", яка діє на території варшавського воєводства, спеціалізується на виробництві гумової продукції для автомобільної та залізничної промисловості. 50% продажу спрямовано на автомобільний ринок, 40% — для залізниці.

Основними постачальниками фірми є підприємства з Польщі та Західної Європи. Продаж спрямовано на ринок Польщі. Фірма має кількох значних клієнтів, які отримують 80% продукції. Сьогодні фірма має спрацьовані машини та застарілі технології.

Очікування приватизації

До кінця 80-х років фірма мала партнерські відносини з фірмами "ФСО", "Фіат", "Єльч", "Тарпан", "Ніса", а також підприємствами залізничної галузі. Продаж виробів великим замовникам становив 90% загального обсягу, 10% продукції надходило до магазинів та дрібних оптових складів. На початку дев'яностих років, коли криза підприємств залізничної галузі поглиблювалася, фірма почала переживати перші симптоми фінансових труднощів. Підприємства, що займалися ремонтом та будівництвом залізничних об'єктів, завжди були найкращими клієнтами описуваної фірми. На виробах, які виготовлялися для залізничної галузі, "Гумтекс" завжди отримував найбільші націнки, що зумовлювало дуже високу рентабельність. Ситуація, в якій опинилися підприємства залізниці, та постійні надії на її зміну на початку дев'яностих років стримували керівництво фірми від ухвалення рішень з метою зміни ринків. 20% усієї продукції, що вироблялася, складали корпуси для акумуляторів. Технологічні зміни, які відбувалися на ринку, та перехід інших фірм до виробництва дешевших та кращих корпусів з поліпропілену, а також неувага фірми "Гумтекс" до потреб ринку, призвели до його захоплення конкурентами.

До вже згаданих явищ першої половини дев'яностих років додалися зростаючі проблеми автомобільного сектора та дедалі гостріша конкуренція з боку приватних підприємств. У 1995 році, під час поглибленої фінансової кризи фірми, було оголошено конкурс на посаду директора. Новий керівник, оцінюючи ситуацію, в якій опинилася фірма, передусім зробив спробу реорганізації власності фірми. Він знаходить тісний контакт з німецькою фірмою, яка зацікавлена в інвестуванні в економіку Польщі. Після півторарічного процесу підготовки до приватизації та переговорів з німецьким партнером контракт не був підписаний. Істотний вплив на рішення німецької фірми мали зростаюча заборгованість фірми "Гумтекс" та її висока викупна ціна, визначена воєводою.

У квітні 1997 року на підставі закону про державні підприємства у фірмі був призначений голова правління. Ознайомившись із ситуацією, голова правління подав програму, головною метою якої була підготовка підприємства до реорганізації шляхом покращання його позиції на ринку та оптимізації господарської і майнової політики фірми. У рамках ринкової діяльності фірма, що не могла виконати вимог великих замовників щодо якості продукції, почала обслуговувати невеликих клієнтів.

Вимушена інноваційність

Від початку функціонування фірма "Гумтекс" мала тісні контакти з найбільшими замовниками. Саме вони передусім визначали асортимент та обсяги виробництва підприємства. Вирішальне значення у співпраці завжди мали замовлення закладів залізничного сектору та найбільшого замовника з автомобільної промисловості — фірми "Фіат-Авто-Поланд". Вимоги до якості, які виникали у процесі використання готової продукції споживачем (фірмою "Фіат"), зумовлювали її тісні контакти з постачальниками, серед яких була фірма "Гумтекс", донедавна — найбільший постачальник гумових запчастин. Виробники із залізничного та автомобільного секторів запровадили системи контролю якості виробів підприємства "Гумтекс". Дуже тісними були відносини між лабораторіями клієнтів та "Гумтексом".

На початку 1990 року фірма "Фіат" почала вживати на своїх підприємствах у Польщі заходи, пов'язані з отриманням сертифікату якості IS0 9000. Підприємство розпочало інтенсивну програму добору постачальників. Фірма "Гумтекс" з її багаторічним досвідом кооперації на той час мала перевірені форми співпраці з основним замовником. Більшість процедур та методів функціонування підприємства було вже визначено.

Фірма "Фіат" під час підготовки до отримання сертифікату влаштувала навчальні курси, до яких були залучені працівники "Гумтексу". На підприємстві з'явилася посада уповноваженого з питань якості. Відповідно до норм сертифікату клієнт почав вимагати подання описів виробничого процесу, а також дотримання норм якості під час та на кінцевому етапі виробництва. На підприємстві вже в період навчання було створено групу технологів, які мали докладно описати процес виробництва. Думка, що треба лише описати процедури, як з'ясувалося, не відбивала дійсного стану речей. Багато технологічних процесів треба було створити, а численні ділянки виробництва — проектувати заново. Опис процесу відбувався без участі працівників. Істотним способом зацікавлення членів групи створенням технологічних процесів було їх навчання на курсах, організованих фірмою "Фіат". Навчання охоплювало основні статистичні методи, що використовувалися під час аналізу та вдосконалення розроблених процесів. Залучення до опису процесів більшої частини колективу зробило б цю акцію занадто бюрократичною та довготривалою.

Результати вжитих заходів

Норм, яких вимагав клієнт, у більшості випадків було важко досягти на основі існуючого на фірмі технологічного процесу, а також спрацьованого обладнання. Істотною проблемою, що виникла під час впровадження нових методів роботи, було ставлення до розробленої технології з боку працівників, які не мали бажання пристосовуватися до її вимог. Складна ситуація, в якій опинилося підприємство, робила неможливим купівлю нового обладнання, яке дозволило б дотримуватися норм, що їх визначав один із найбільших клієнтів. Це призвело до фрустрації осіб, які безпосередньо займалися процесом створення системи якості. Їхнє безвідповідальне ставлення до праці та неможливість фінансування привело до створення у фірмі песимістичної та нервової атмосфери.

У цей час (у 1994 році) на підприємстві був призначений новий директор, який рішуче припинив процес запровадження процедур із контролю якості, намагаючись знайти шляхи реорганізації форми власності. Основною причиною припинення робіт був пошук інвестора, і попередені консультації із зацікавленими особами засвідчили можливість інвестицій для зміни технологій. Ця ситуація зумовила труднощі із запровадженням системи контролю якості.

У цей період дедалі більше клієнтів (серед яких був і "Фіат") почали шукати контакти з приватними фірмами, які розвинули свої виробничі можливості до того рівня, на якому змогли створювати конкуренцію колишньому монополісту і у багатьох випадках навіть переважати його за рахунок нижчих цін та вищої якості. Співпраця з Інститутом гумової промисловості припинилася через відсутність коштів та непевність стосовно долі підприємства. У 1997 році переговори з можливим інвестором закінчилися без успіху, і на фірмі був призначений голова правління. Основним завданням голови правління було збільшення фінансового обігу та підвищення рівня продажів, що постійно падав. Фірма почала шукати дрібних клієнтів та відходити від співпраці з великими замовниками.