Інноваційна практика польських підприємств

1. Інноваційна практика — засади аналізу

Явище інновації можна розглядати з різних дослідницьких перспектив. У багатьох розробках процес створення інновації розглядається з точки зору трьох фаз, які відбуваються одна за одною у хронологічній послідовності:

а) відкриття (виникнення нової ідеї),
б) перше застосування,
в) поширене застосування і впровадження рішень та ідей окремими підприємствами й іншими організаціями.

З точки зору згадуваних засад як інновацію можна трактувати не тільки радикальні зміни, пов'язані зі створенням нових рішень, але також інкрементальні (тобто реалізовані крок за кроком) заходи, що випливають з досвіду організації, та застосування рішень, апробованих у даному сегменті ринку. У цій розробці ми пропонуємо саме такий широкий погляд на явище інноваційної практики. Подані в першій частині описи різновидів практики польських підприємств однаковою мірою стосуються як одиничних, часто радикальних заходів на основі застосування нових знань, так і систематичного (крок за кроком) впровадження ідей — нових або тих, що вже існують на ринку.

Для систематизації аналізу викладених описів ми вирішили використати досить популярну систему класифікації інновацій, запропоновану ОЕСD.

Для вивчення даних підприємств цю класифікацію було вирішено пристосувати до потреб аналізу. Інновації розглядаються з урахуванням трьох параметрів:

1. сфери, якої вони стосуються,
2. методу впровадження,
3. обсягу змін, які вони викликають.

Інновації з точки зору сфери застосування — об'єкт інновації

Різновиди інноваційної практики з точки зору сфери застосування ми поділили на два основні типи:

• технічні інновації
• організаційні інновації.

Інновації організаційного характеру змінюють систему управління та організацію процесу створення продукції або послуг.

У процесі ознайомлення з описаними випадками інноваційної практики можна зауважити істотну пов'язаність двох типів практики. Часто кроки з реалізації різних типів інновації викликають взаємодію та зумовлюють досягнення успішних результатів. Для підприємства, що впроваджує новий різновид продукції, може стати необхідністю зміна технології виробництва. Фірма, що впроваджує нові системи управління (наприклад, комп'ютерну систему), може радикально змінити якість або спосіб надання послуг.

Інновації з точки зору способу їх впровадження

З точки зору способу впровадження ми поділили інновації на системні (інкрементальні) та одиничні (стихійні).

Системні (інкрементальні) інновації постають на основі ухваленої на підприємстві системи їх створення. Вони базуються передусім на пошуку рішень щодо скорочення витрат, вдосконалення технологічних процесів, на новій системі організації фірми у рамках визначеного процесу діяльності. Системні (інкрементальні) інновації постають внаслідок проведення заходів з метою створення нової продукції або, наприклад, колективної систематичної роботи над вирішенням організаційних проблем. Наслідком інновації можуть бути, наприклад, зміни процесу організації виробництва. Вони можуть впливати на підвищення якості, зменшення витрат, а в організаційному вимірі — на якість управління фірмою. Інкрементальні інновації базуються на певному взірці створення ідей, на модифікації ідей, що вже існують на ринку, або ж є унікальними розробками, які можуть використовуватися на іншому підприємстві. Системні (інкрементальні) інновації передбачають навчання персоналу підприємства та участь у здійсненні відповідних заходів досить численної групи працівників вищого та нижчого рівня. Показником системної праці над інноваціями є існування на підприємстві спеціально створеного колективу, співпраця відділів дослідження та розвитку з іншими підрозділами фірми, системність у створенні нових виробів чи вдосконалені якості існуючих.

Одиничні (стихійні) інновації, на противагу до системних (інкрементальних), є випадком у діяльності підприємства. Вони не є наслідком існуючої системи, а скоріше відповіддю на нові можливості або загрози. Такими прикладами можуть бути пошук нового виду продукції, придбання ліцензії, зміна технології виробництва чи системи управління, які постають на підставі викликів середовища або ж аналізу стану підприємства, що його здійснюють фахівці. Впровадження організаційних інновацій (несистемних) характеризується більшим ризиком, ніж системних, які постають на підставі постійного накопичення знань та інформації.

Інновації з точки зору сфери змін, які вони викликають

Інноваційну поведінку можна розглядати, враховуючи:

1) обсяг змін, які вони викликають у попередньому асортименті продукції, процесах виробництва та організації діяльності фірми;
2) якої кількості напрямків діяльності вони стосуються;
3) як багато функцій, завдань та методів роботи вони змінюють;
4) наскільки нові вироби та процеси відрізняються від попередніх.

• радикальні,
• рекомбінаційні,
• модифікаційні.

Серед інновацій даного типу розрізняються зміни технологічного та організаційного характеру. Радикальні інновації технічного характеру зазвичай стосуються процесу впровадження нової продукції, яка згодом зумовлює необхідність застосування нових технологій. Фірми, які впроваджують нові види продукції, намагаються досягнути провідної позиції в обраній ніші на ринку. Впровадження нової продукції часто зумовлює необхідність проведення заходів, спрямованих на створення попиту або задоволення потенційного попиту. Технічні інновації радикального характеру спостерігаються відносно рідко. Класичним прикладом інновації даного типу може бути створення персонального комп'ютера, який революційне змінює технологію та розширює коло клієнтів даної промисловості, яке до певного часу обмежувалося великими фірмами та науково-дослідницькими центрами.

Радикальні інновації організаційного характеру зазвичай базуються на впровадженні нового способу управління підприємством, який може привести до зміни технології виробництва продукції та надання послуг. Радикальні інновації організаційного типу можуть виникати на підприємствах, які бажають посісти провідні позиції на ринку, а також тих, які з різних причин постають перед необхідністю змінити засади функціонування. Такі інновації принципово змінюють стратегію та способи управління фірмою. Прикладами можуть бути впровадження колективної форми праці, виникнення нових структур завдяки організаційним процесам або впровадження нових інформаційних систем, які кардинально змінюють організаційні засади підприємства.

У рамках радикальних інновацій фірма зазвичай використовує нові ресурси, створює нові для себе рішення в технологічно-виробничому або організаційному вимірі. Організаційні радикальні інновації, як правило, впроваджуються та розробляються стихійно, тоді як технічні можуть виникати також внаслідок інкрементальних робіт над новими виробами або ж вдосконалення технології, а також внаслідок одиничних впроваджень окремих ідей.

Рекомбінаційні інновації

Цей тип інновацій полягає у використанні існуючих технологічних, організаційних та виробничих рішень з метою створення нових різновидів продукції, технологій або систем управління. Рекомбінаційні інновації, що стосуються систем управління, спрямовані на поєднання існуючих виробничих функцій або різних технологічних рішень для виробництва нової продукції. Прикладом цього можуть служити виробництво шампунів із властивостями бальзамів або використання комп'ютерів для виробництва кінофільмів.

Рекомбінаційні інновації, які видозмінюють систему управління підприємством, полягають у поєднанні різних типів організаційного реформування (наприклад, структури, кадрової політики і т.д.) для створення нових рівнів якості у підрозділах, де вони раніше не існували, або для створення нових методів та засобів управління (об'єднання відділів, перенесення повноважень, використання існуючих мотиваційних систем обліку зарплати в тих підрозділах підприємств, де вони раніше не використовувалися). Прикладом може служити перенесення системи обліку зарплати на базі процентів від продажу до відділу постачання.

У процесі рекомбінаційних інновацій зазвичай використовуються ресурси та інформація підприємства.

Модифікаційні інновації

Цей тип інновацій найчастіше постає на основі вивчення оточення і реагування на потреби клієнтів або поведінку конкурентів. Модифікаційні інновації полягають у незначних змінах існуючого асортименту продукції, технологій і систем управління з метою їх вдосконалення. Модифікації не змінюють функції виробів або процеси виробництва (наприклад, підвищення якості, зменшення витрат внаслідок використання нових матеріалів, запровадження додаткової функції виробу). Вони є наслідком тісних взаємин із клієнтами та гострої конкуренції за задоволення їхніх потреб.

Характеристику описаних різновидів інновацій з точки зору обсягу змін, до яких вони призводять, подано у таблиці 1. Аналіз спільних та відмінних характеристик можна провести на основі даних про:

• мотивацію інновації;
• джерела інновації;
• способи впровадження інновації;
• стосунки із споживачами;
• стосунки з іншими фірмами регіону.

Під час впровадження інновацій фірма може користуватися допомогою запрошених консультантів та із принципових мотивів не залучати до процесу кадрів нижчого рівня. Впровадження може відбуватися також за активної участі кадрів нижчого рівня, які зосереджуються виключно на реалізації даної мети та справляють вплив на модифікацію та доповнення процесів.

Під час створення концепції або впровадження інновації дуже істотне значення відіграють стосунки із постачальниками та споживачами, внаслідок чого може відбуватися постійний обмін інформацією та створення партнерських відносин. Фірма також може тісно співпрацювати із зовнішніми дослідницькими центрами. Свої ідеї підприємство може генерувати самостійно, підтримуючи із зовнішніми суб'єктами періодичні контакти.

Викладені вище засади ми будемо використовувати в наступній частині для аналізу описів інноваційної практики, що становлять першу частину.

2. Різновиди інновацій та механізми їх впровадження на підприємствах

Дослідницький матеріал, який міститься у першій частині, дозволяє висвітлити механізми впровадження змін на польських підприємствах у другій половині вісімдесятих років. Подальший сукупний аналіз випадків інноваційної практики, які відбувалися протягом останніх років (1990-1998), сконцентрований на таких характеристиках інновацій, як:

• вид інновації,
• мотиви/ приводи її впровадження,
• джерела інновації,
• визначення концепції,
• перешкоди,
• спосіб впровадження — процес або одиничний випадок,
• обсяг спричинених змін.

У процесі дослідження розглядалася інноваційна діяльність підприємств як сумарний підсумок їх активності. Завдяки зарахуванню частини організаційних змін до провісників інновації ми отримали набагато ширше дослідницьке поле, ніж це було б можливим за обмеження дослідження колом технічних інновацій. Досліджувані підприємства належать до різних галузей (наприклад, косметична, фармацевтична, електромеханічна промисловість, виробництво гумових виробів, будівництво). Різноманітний і характер їх діяльності — виробництво, послуги, торгівля. Все це дозволило переглянути звичні трактування інноваційної практики та визначення оптимальних стратегій для ефективного функціонування польських підприємств у другій половині дев'яностих років.

У досліджуваній групі підприємств переважали інновації організаційного характеру. Вони стосувалися різних аспектів діяльності підприємства від структурно-власницьких перетворень через реструктуризаційні заходи й організаційні зміни до змін, спрямованих на створення та збільшення ефективності різних систем, що функціонують у межах підприємства (наприклад, системи продажу, контролю діяльності, забезпечення якості або управління якістю, ротаційна система праці).

Перетворення — як структурно-власницькі, так і реструктуризаційні — були характерні для тих підприємств, які протягом тривалого часу діяли в умовах централізованої планової економіки. На межі вісімдесятих та дев'яностих років кардинально змінило умови саме їх функціонування. Залежно від тривкості зв'язків з ринком СРСР та країн колишнього соціалістичного табору, а також з іншими польськими фірмами, що функціонували завдяки постановам "центру", вони увійшли в дев'яності роки у неоднаковому стані. Наприклад, у випадку фірм "Елсіл" або "Космопак" втрата даних ринків призвела до значного погіршення економічних показників. У свою чергу, для фірми "Фольпа" неочікуваним відкриттям стало перетворення фірм, з якими вона співпрацювала, на конкурентів. Крім того, водночас із відкриттям ринку кількість конкурентів значно зросла за рахунок іноземних підприємств, які мали значно кращу фінансову ситуацію та технологічне оснащення. Наприклад, товариство "Ерка" мало враховувати у своїй діяльності присутність у Польщі таких конкурентів, як "Сіменс" та "АББ", а Торговий дім "МАК" — іноземних супермаркетів "Же-ант", "Леклерк" та "Білла".

У свою чергу, організаційні інновації, спрямовані на підвищення ефективності існуючих систем або на створення нових систем, були характерними для фірм, які мали хорошу фінансову ситуацію та істотний потенціал для розвитку — як кваліфіковані кадри, так і хорошу позицію на ринку. Зміни в даному напрямку частіше стосувалися організації продажу. Наприклад, у банку "ЕНЕ" було запроваджено посади менеджерів, відповідальних за комплексні консалтингові послуги для клієнтів банку та пристосування до їхніх потреб асортименту послуг. Фірма "Колор" у рамках співпраці з оптовиками користувалася послугами комерційних представників, завданням яких стала реклама виключно її продукції. З часом вони увійшли до структури фірми, в якій було створено комерційний відділ. Іншою інновацією цього типу було запровадження у відділі продажу нової мотиваційної системи оплати (на підприємствах "Мазовія" та "Хавдльовець").

Інновації, що стосувалися створення систем забезпечення якості або управління якістю на базі норм ISO, були впроваджені на двох з 23 досліджуваних підприємств (фірма "Ка" та товариство "ТУМЕКС"). Ці фірми характеризуються значною динамікою розвитку, хорошим фінансовим станом, добре організованим управлінням підприємства, чітким поділом функцій та стабільністю виконуваних заходів (працівники добре знали сферу своїх обов'язків). Останні з названих чинників мали значний вплив на створення системи цього типу з огляду на необхідність підготовки опису виробничих процедур, які були її основою.

Одна з досліджуваних фірм — "ГУМТЕКС" — зробила спробу впровадження системи якості, яка, проте, закінчилася невдачею. Коли фірма почала пошук стратегічного інвестора та підготовку до зміни форми власності, роботи зі створення системи було припинено. Оскільки ситуація фірми погіршувалася, стало неможливим їх поновлення.

Ще одна з досліджуваних фірм — "Костка-Бетон" — розпочала підготовчу діяльність до отримання сертифікату ISO шляхом впровадження на даному етапі системи "Тоtal Quality Control". Завданням цієї системи є забезпечення високої якості продукції.

Другий тип виокремлених нами інновацій охоплював технічні інновації, які засновувалися здебільшого на впровадженні нової продукції та послуг, а також нових технологій. Ці інновації застосовували передусім, приватні малі та середні фірми, які виникли вже після 1990 року (наприклад, "К & К. Затишний офіс", "Космхем", "Марга", "Ботре" і Требок", "Столдрев", "Фірма Ка"). Таблиця 2. підсумовує відомості про впроваджені на досліджуваних підприємствах інновації.

Мотиви започаткування інноваційних заходів

Одним з істотних чинників, який переважно зумовлював зацікавленість досліджуваних підприємств інноваційною діяльністю, були зміни у польській економічній системі. Трансформація економічної системи з централізованим плануванням ринку сприяла виникненню абсолютно нових умов функціонування. Цей процес створив нову картину ринку, елементами якої були поява нових конкурентів та спричинена цим цінова конкуренція, різкі зміни попиту, зміни в діяльності партнерів по бізнесу, зростання вимог до якості, зростання коштів для вдосконалення виробів, швидкі технологічні зміни та цілий ряд інших.

У багатьох випадках ці фактори були мотивами для проведення ряду заходів, часто — радикальних, але водночас інноваційних. Для частини підприємств, які добре знали реалії соціалістичної економіки, тобто фірм "Елсіл", "Космопак", "ТД МАК", "ЛТБС Зажондца", кооперативу "Амех", мотивами інноваційної діяльності були прагнення утриматися на ринку, а також адаптація до ринкових умов. У даній групі домінували організаційні інновації. Для іншої групи фірм стимулом до інноваційних змін було прагнення до власної незалежності або пошук нового, зацікавленого долею фірми власника ("Мазовія", "ТУМЕКС"). Іншим чинником інноваційної діяльності (передусім це стосувалося технічних інновацій) було бажання підвищити конкурентноспроможність (власне якість), покращити асортимент та рівень послуг. Крім того, ці чинники становили важливий компонент процесу зміцнення позиції на ринку тих підприємств, які займалися виробництвом (наприклад, кооператив "Амех", фірми "Космхем", "Марга", "Ботре" і "Требок", "Стольдрев", "Інстал") або пропонували послуги (банк "ЕНЕ", готель "САВА", "ЛТБС Зажондца"). Істотним стимулом до впровадження інновацій було також прагнення підготуватися до конкуренції із західними фірмами.

Варто наголосити, що серед досліджуваних підприємств виявилися і такі, для яких початок інноваційної діяльності був пов'язаний із проведенням природоохоронних заходів. Такий підхід продемонстрували фірми "Петрополь" (виробник палива) та "Ка". Загалом найістотніші чинники інноваційної діяльності, названі представниками досліджуваних фірм, зумовлювалися їх ближчим або дальшим оточенням. Однак у багатьох розглянутих випадках мотивом для проведення інноваційних заходів організаційного характеру були трансформація польської економіки та виникнення вільного ринку. Такий підхід був характерним для тих підприємств, які функціонували на межі 1989-1990 років. У свою чергу, на проведення технічних інноваційних заходів впливали передусім зростання конкуренції, прагнення утримати та зміцнити позиції на ринку, зростання вимог до якості, очікування та вимоги клієнтів. Ця перспектива діяльності була характернішою для "молодих" малих та середніх фірм.

Джерела інновації

Загалом для досліджуваних підприємств характерні два джерела інновації: зовнішні (зумовлені, наприклад, запитами клієнтів або діяльністю постачальників) та внутрішні (частіше це дії керівництва). Перша група джерел у контексті нашого дослідження є вагомішою, ніж внутрішньоорганізаційні чинники. Аналізовані підприємства найчастіше діставали імпульс до інноваційних заходів від свого оточення. Особливо істотне значення мали зміни економічної системи та ті, що паралельно відбувалися на окремих ринках. Саме вони, поєднані з політикою зміни форм власності державних підприємств, були основним макроімпульсом, який дістали керівні кадри. У підсумку керівництво становило джерело інноваційних заходів, які застосовувала значна частина описаних тут фірм (наприклад, "ТУМЕКС", готель "Сава", "Ерка", ТД "МАК", "Елсіл", "ЛТБС Зажондца", "Мазовія" та "Хандльовець").

Не останню роль в інноваційних процесах у багатьох випадках відігравали широкі контакти з іноземними партнерами та клієнтами із Західної Європи (наприклад, "К & К. Затишний офіс", "Костка-Бегон", "Космхем", "Ботре" і "Требок", "Стольдрев"). Суттєвим джерелом інновацій були також дослідження ринку — як внутрішнього, так і світового (фірма "Ка", банк "ЕНЕ", "Інстал"),

У випадку підприємств, які були постачальниками двох або кількох великих клієнтів, імпульс до впровадження інноваційних змін (нові вироби, технології, організація праці, системи якості) зазвичай походив від них (кооператив "Амех", "Космопак", "Гумтекс"). Для фірм, які функціонують на ринках кінцевих споживачів, імпульс та концепції інноваційних змін походили від постачальників та власника (головного інвестора) — наприклад, на підприємстві "Фольпа".

Нові рішення технічного характеру впроваджувалися переважно з ініціативи керівництва підприємства і випливали з логічного процесу розвитку фірми.

Визначення та впровадження концепції інноваційної практики

Концепції інноваційних змін у розглянутій групі підприємств у випадках, коли їх не опрацьовувало безпосередньо керівництво, завжди були предметом дискусії у правліннях фірм (наприклад, у фірмах "Ка", "ТУМЕКС", "Ерка", готелі "Сава"). Тільки в кількох випадках до роботи колективів, що розробляли процес інновації, залучалися працівники нижчого рівня, але виключно з метою ознайомлення їх із прийнятою концепцією діяльності ("Петрополь", "Костка-Бетон", банк "ЕНЕ", "Інстал").

У приватних підприємствах істотну роль відігравав головний пайовик, акціонер, який часто виконував функції керівника ("Марга", "К & К.3а-тишний офіс", "Ботре" і "Требок", "Стольдрев").

Процес реалізації підготовлених інноваційних проектів мав централізований характер. Доручення керівництва вищої ланки реалізували керівники середнього рівня. З аналізу даних випливає також, що у випадках інноваційної практики технічного характеру, до її формування та реалізації більшою мірою залучалися особи, які не входили до кола керівних кадрів.

Велике значення для впровадження інновацій мала також співпраця з клієнтами, постачальниками, а також з іншими установами. Відповідні ситуації часто була наслідками імпульсів з їхнього боку, вони розпочинали процес імплементації інноваційної практики. На багатьох досліджуваних підприємствах істотною складовою процесу впровадження була співпраця з основним клієнтом або постачальником (наприклад, "Стольдрев", "Амех", "Гумтекс", "Ерка").

Лише в кількох випадках досліджувані фірми у процесі опрацювання інноваційних змін користувалися послугами консалтингових фірм, причому на вимогу стратегічного інвестора це завжди були іноземні фірми ("Фольпа", "Космхем").

Бізнес-контакти підприємств характеризувалися значно істотнішим впливом на роботи, які виконувалися у галузі інновацій, ніж зв'язки з науковими установами. Дослідницькі центри оцінювалися на підприємствах як бюрократичні установи, що недостатньо зацікавлені потребами господарських суб'єктів. У свою чергу ті підприємства, які функціонували на ринках кінцевого споживача, часто вбачали у своїх постачальниках важливих партнерів для проведення інноваційної діяльності. Серед них — фірми, що є постачальниками ліцензій ("Ботре" і "Требок", виробник іграшок з малюнками героїв казок), сировини для виробництва або товарів для продажу ("К & К. Затишний офіс").

У багатьох випадках створення інновацій було внутрішнім процесом, імпульсом до якого було вивчення ринку (фірма "Ка"). Зауважується виразне тяжіння підприємств до самодостатності — як у загальній, так і в інноваційній діяльності. Так, кілька фірм застосувало стратегію інтеграції в галузі дистрибуції. У такий спосіб вони досягли незалежності від постачальників сировини (напівфабрикатів), а також інших (не власних) каналів дистрибуції (фірми "Марга", "Колор"). Тяжіння до самодостатності зауважується також у щоденній діяльності. У кожному випадку разом із ухваленням відповідної перспективи з'являлася потреба у підтримці діяльності іншими установами, які проводили дослідження в даній галузі або інтегрували інноваційну практику малих та середніх підприємств.

Перешкоди в інноваційній діяльності підприємств

Обмеження для створення та впровадження інновацій, про які подали відомості досліджувані підприємства, були численними і різноманітними. У значній кількості випадків одним з найважливіших обмежень були фінансові можливості підприємства. Це обмеження виникало у фірмах, інноваційна поведінка яких зумовлювалася трансформацією економіки (наприклад, "Елсіл", "ЛТБС Зажондца", "Космопак", "Гумтекс"), а також на підприємствах, які почали свою діяльність вже в період макроекономічних змін, тобто після 1990 року (наприклад, "К & К. Затишний офіс", "Ботре" і "Требок"). Фірми, що належать до першої категорії, значно частіше вбачали основну перешкоду для інноваційної діяльності у фінансових труднощах.

Іншою перешкодою під час впровадження змін, що також дуже часто спостерігалася, було ставлення до них колективу. Ця проблема набирає особливої ваги на підприємствах сфери послуг, де підтримується безпосередній контакт працівників із клієнтом (наприклад, готель "Сава", ТД "МАК"). Істотне значення у цих ситуаціях мав також вік членів колективу. Для названих фірм процеси, пов'язані з опануванням нового підходу до клієнта (наприклад, перетворення продавця на консультанта), становили основну умову досягнення конкурентноспроможності фірми.

Менталітет колективу, а також його "старі" звички додавали проблем і у виробничих фірмах. Вони ускладнювали передусім інноваційні заходи, що мали на меті підвищення якості продукції. Впровадження систем контролю якості працівники часто сприймали як надмірно бюрократичні, пов'язані з непродуктивними, на їх погляд, часовими витратами дії, що ускладнювали звичний виробничий процес. Такий підхід, зокрема, характеризував працівників підприємств "ГУМТЕКС", "Костка-Бетон", "ТУМЕКС". Лише на підприємстві "Інстал" позиція колективу щодо змін набула форми відкритого протесту. Тут варто наголосити, що, незважаючи на дуже складні умови функціонування та діяльність у ситуації загрози, рівень сприймання змін у досліджуваних фірмах був загалом досить високим. Показовими прикладами цього є фірми "Елсіл", "Космопак", "Хандльовець", де спостерігалася інтеграція керівництва та колективу.

Ще одна перешкода для проведення інноваційної діяльності полягала у відсутності на підприємствах працівників відповідної кваліфікації. Це особливо відчувалося у процесі впровадження систем контролю якості на базі норм ISO (наприклад, у фірмі "Ка"). Крім того, проблемами, на які часто вказували респонденти з досліджуваних підприємств, були дефіцит часу у керівників, які поєднували виконання щоденних обов'язків з вирішенням проблем інноваційно-стратегічного плану (наприклад, фірма "Колор") та реформуванням організації праці.

Частина досліджуваних фірм вважала істотним ускладненням для початку та реалізації інноваційних заходів відсутність достатньої інформації про потреби клієнтів та розміри ринку. Це стосується передусім "молодих" фірм ("К & К. Затишний офіс", "Марга").

В одному випадку істотною проблемою стала державна політика оподаткування, яка звільнила від податку на додану вартість іноземні фірми, що інвестують кошти в економіку Польщі. Такі умови дуже знизили цінову конкурентноспроможність розробленої у фірмі "Інстал" інноваційної продукції, яка була новинкою на ринку.

Серед інших перешкод слід ще назвати такі: значний ризик впровадження інновацій, брак у працівників відповідного рівня технічної культури, відсутність у польській законодавчій системі чітких юридичних положень про власність, а також недоступність напівфабрикатів відповідної якості.

Загалом у процесі подолання труднощів можна виділити два типи позиції підприємств щодо впроваджуваних інновацій. Деякі з них не виявляли зацікавленості в тому, щоб отримати допомогу зовні, інші значною мірою були зацікавлені у створенні загальнодержавної системи підтримки інновацій, спрямованої на розвиток малих та середніх підприємств. До того ж підприємства вбачали істотне обмеження для створення інновацій у відсутності установ, які проводили б дослідження з метою використання їх результатів малими та середніми підприємствами. Винятком є засвідчена деякими підприємствами, які знаходяться в особливо скрутному фінансовому стані, орієнтація на допомогу з боку держави щодо захисту польського ринку.

Інноваційна поведінка польських підприємств

З метою класифікації проявів інноваційної поведінки досліджуваних підприємств на рівні їх імплементації можна використати два критерії:

• спосіб реалізації інновації (самостійно або на умовах співпраці),
• характер процесу (стихійний чи систематичний).

Нові рішення, як правило, реалізовувалися самостійно. У фірмах із досвідом кооперації під час впровадження таких рішень відбувалася співпраця з основними замовниками (наприклад, "Амех", "Гумтекс"), що мала характер пристосування до їхніх вимог (впровадження системи якості, нової продукції). В одному з випадків ("Фольпа") істотну роль у процесі реалізації нових форм діяльності відіграла іноземна консалтингова фірма.

Додаткову інформацію про характер процесу інновації дає аналіз джерел безпосереднього імпульсу інновації та способів її впровадження на підприємствах. Інноваційність підприємств значною мірою залежала від їх оточення (основних постачальників, клієнтів, закордонних партнерів) або базувалася на власних рішеннях. Однак у другому випадку інноваційні заходи, що вживалися, певною мірою залежали від партнерів із Західної Європи — вибагливих клієнтів та основних акціонерів, особливо на етапі формулювання імпульсу (ідеї). Проте подальше опрацювання концепції інновації здійснювали керівники підприємств, які у кількох випадках були водночас і власниками.

На досліджуваних підприємствах відзначається певна централізація інноваційних процесів, що може вважатися специфікою Польщі.

Впровадження інноваційної практики — способи та обсяг впроваджених на підприємствах змін

На основі викладених матеріалів можна зробити висновок, що у комплексі організаційних та технічних інновацій, які були реалізовані на досліджуваних підприємствах у 1990-1998 роках, значно переважали організаційні інновації. Перейдемо до подальшого їх аналізу з точки зору способу впровадження та обсягу зумовлених змін.

Серед досліджуваних організаційних інновацій можна виділити два типи. У межах першого типу мали місце перетворення структурні та форм власності. Ці дії були характерні головним чином для колишніх державних підприємств, що добре знали реалії ринку до 1990 року (наприклад, "Мазовія", "Елсіл", "Хандльовець", "Ерка", "Фольпа" та інші). Початок дев'яностих років характеризувався зростанням активності, що спрямовувалася головним чином на отримання незалежності шляхом різних форм приватизації — тобто створення ТОВ, акціонерного товариства, участь у програмі NFI, заснування власного кооперативу. Відповідні заходи мали, як правило, характер одиничного випадку на підприємстві. Крім того, вони становили радикальну організаційну інновацію, внаслідок якої відбувалася зміна методів управління та зміна стратегії.

Проведені зміни форм власності водночас підготували базу для здійснення подальших організаційних кроків, які поступово набували систематичного характеру і спрямовувалися на якісні зміни в діяльності підприємства. Як правило, вони засновувалися на знаннях та ресурсах фірми. Наприклад, на підприємстві "Мазовія" внаслідок об'єднання відділів транспорту, розрахунків та фактурування, відділу торгівлі та служби маркетингу постав великий відділ торгівлі та маркетингу. Так само у фірмі "Фольпа" на базі існуючих ресурсів було створено центри концентрації прибутку, зміцнені новим елементом, яким стало прийняття на роботу двох нових директорів.

Аналіз зумовлених інноваціями змін свідчить, що це були рекомбінаційні інновації.

У другому випадку організаційні інновації стали логічним елементом розвитку фірми, тому вони мали систематичний характер. Наприклад, об'єднання фірми "Космхем", яка займалася виробництвом косметичних засобів, з "Космхем Сервіс", що виконувала функції дистрибутора, призвело до виникнення однієї організації, що складалася з двох відділів — виробництва та маркетингу і дистрибуції. Цей випадок став еволюційним етапом розвитку фірми. Аналогічний еволюційний шлях характеризував процес впровадження змін в організації системи торгівлі у фірмі "Колор", який розпочався з використання послуг торговельних представників (за співпраці з оптовими базами) і завершився утворенням комерційного відділу.

Іншим прикладом систематичних організаційних інновацій були заходи, спрямовані на створення систем контролю якості на основі норм ISO (та системи ТQС на фірмі "Костка-Бетон"). Заходи такого типу було вжито на двох підприємствах (фірми "Ка" та "ТУМЕКС"). Характерною рисою інноваційної діяльності цих фірм були затверджені відповідні технології, які дозволяли розробити та реалізувати процеси, необхідні для створення так званої "книги якості".

З наведених прикладів видно, що ці інновації мали також рекомбінаційний характер. Як вказувалося раніше, обидва різновиди реалізовувалися на основі ресурсів фірм, які за потреби доповнювалися новими (наприклад, використання регіональних представників у фірмі "Колор" та запровадження посади спеціаліста з питань якості у фірмі "ТУМЕКС").

Висновки дослідження випадків технічної інноваційної практики з точки зору способу впровадження інновації та обсягу змін, які вона викликала, свідчать про те, що переважали систематичні, модифікаційні та рекомбінаційні інновації.

Одним з показників систематичності інноваційних заходів була наявність систем створення нової продукції. Системи даного типу, засновані на добре організованих та функціональних процедурах, було впроваджено, зокрема, у фірмі "Ка", "Космопак", кооперативі "Амех", "Ерка", "Марга", "К & К. Затишний офіс", "Ботре" і "Требок", "Космхем". У фірмах "Ка" та "Космхем" було використано зразкові системи впровадження нової продукції. Вони характеризувалися визначеною стратегією, чітким розподілом ролей та відповідальності за виконання доручень.

Інноваційні заходи, проведені у фірмах "Інстал" та "Петрополь", стосувалися впровадження нових технологій (технології виробництва ізольованих труб та сучасного бензину без олова) і мали характер одиничного випадку. Однак у випадку підприємства "Петрополь" ця інновація як один з елементів програми модернізації фірми містить деякі риси систематичної інновації.

З точки зору залучених ресурсів і характеру змін з-поміж запроваджених технічних інновацій переважали модифікаційні інновації. Відповідно до поданої раніше характеристики інновації такого типу не змінюють ні функції продукції, ні процесу виробництва, лише приводять до незначних змін з метою їх вдосконалення. Така діяльність була характерна, зокрема, для підприємств "Ка" та "Космхем", які модифікували вироби, що вироблялися.

Впровадженню модифікаційних інновацій істотно сприяли тісні стосунки фірми з клієнтами або постачальниками, які часто були джерелом імпульсу до нової діяльності. Наприклад, нові іграшки фірми "Требок" було створено завдяки співпраці з іноземними власниками ліцензій. Кооператив "Амех" розпочав роботу над новими антикорозійними засобами, імпульсом до якої була пропозиція головного партнера. Подібні приклади співпраці були також на підприємстві "Космопак" та в товаристві "Ерка" (всі роботи даного підприємства дуже тісно пов'язувалися з потребами основного.замовника та відбувалися виключно у рамках контрактів, підписаних за наслідками тендерів). Характер нової продукції фірми "Марга" також було зумовлено вимогами головного замовника. Діяльність фірми "К & К. Затишний офіс" є, в свою чергу, прикладом, що ілюструє процес впровадження нової продукції за тісних контактів з постачальниками (авторизований дилер закордонних фірм — нові вироби та технології).

Імпульсом до початку процесу впровадження інновації цього типу у ряді випадків було вивчення оточення.

За умови, що фірми запроваджували новий тип продукції, який поставав завдяки поєднанню існуючих ресурсів з новими елементами, наприклад, у виробництві косметики — стара технологія, машини + нова сировина (фірми "Ка", "Космхем", "Колор") — зміни мали рекомбінаційний характер.

З опрацьованого матеріалу видно, що у досліджуваних фірмах, заснованих після 1990 року, переважали випадки радикальних організаційних інновацій, що стосувалися головним чином структурно-власницьких перетворень. Ці випадки мали стихійний характер та зумовлювалися трансформацією польської економіки. Як правило, вони були відповіддю на загрозу існуванню фірми, що з'являлася в оточенні. Ці заходи охоплювали передусім організаційні зміни, які в перспективі мали на меті підготовку фірми до інноваційних заходів у галузі технологій та продукції. З часом на деяких підприємствах зміни продовжувалися. Вони відбувалися на базі обмежених ресурсів організації, які в разі необхідності доповнювалися новими елементами — рекомбінаційні інновації. Поступово вони набували характеру процесу — систематичні інновації.

Серед підприємств, що виникли після 1990 року, здебільшого приватних, переважали заходи, які були природним елементом розвитку фірми та мали характер систематичних інновацій. Ці випадки практики були технічними інноваціями та зазвичай мали модифікаційний і рекомбінаційний характер (з метою їх впровадження використовувалися ресурси фірм, які іноді доповнювалися новими компонентами).

Висновки

1. В аналізованій групі фірм домінували організаційні інновації. У більшості випадків вони набували форми організаційно-юридичних змін, які ставали відправним пунктом для подальших заходів стосовно впровадження структурних та технологічних змін. Форми інноваційної практики, пов'язані з підвищенням якості виробів та послуг (на базі норм ISO), характеризували невелику кількість фірм з розвинутими системами управління, які уможливлювали діяльність, спрямовану на постійне вдосконалення організації. У свою чергу випадки впровадження технічної інноваційної практики були характерними для "молодих" підприємств приватної форми власності.
2. Впровадження інновацій мало передусім характер відповіді на виклики оточення та тісно пов 'язувалося з процесами формування вільного ринку, які відбувалися в польській економіці. Джерела інновації, як правило, знаходилися поза організацією, значно рідше це був імпульс із середини. Істотну роль відігравав трансфер знань із-за кордону, головним чином у сфері технічних інновацій (безпосереднє запозичення відомих технологій або їх модифікація, адаптація до польських умов). Водночас слід зауважити, що одним із наслідків впровадження перевірених на Заході виробів чи технологічно-організаційних рішень є формування досвіду та навичок створення цілком оригінальних власних інновацій.
3. Більшість випадків інноваційної практики мала одиничний характер, що свідчить про відсутність на досліджуваних підприємствах систем створення інновацій. Відсутність систематичного процесу інновації як цілеспрямованих і організаційно забезпечених змін на основі ресурсів підприємства, що мають на меті накопичення коштів, може в майбутньому створити значну проблему, зокрема в умовах глобальної конкуренції.
4. Перешкоди у процесі впровадження інновацій становили головним чином обмежені фінансові ресурси та "старі" звички працівників.
5. Основним творцем концепцій інноваційної діяльності виступали керівники підприємств, які в кількох випадках були і власниками. Як правило, члени правління створювали колектив, який розробляв шляхи вирішення проблем, залучаючи кадри середньої ланки виключно як виконавців (централізація інноваційних процесів). Відповідна практика є специфічною ознакою інноваційної діяльності в умовах Польщі .
6. Неусвідомлення регіональної перспективи. Найчастіше спостерігалася орієнтація досліджуваних фірм на внутрішній ринок, лише в кількох випадках — виключно на європейський, що узгоджується з результатами першої частини досліджень REGIS. Підприємства характеризувалися високим рівнем концентрації на створенні власного інноваційного потенціалу та водночас відсутністю зацікавленості у створенні регіональної системи інновації. Як правило, інноваційні зв 'язки здійснювалися у напрямках: фірма — клієнт, фірма — постачальник або фірма — основний акціонер — закордонний партнер. Проте існує можливість, що в майбутньому інноваційний потенціал підприємств буде впливати на інноваційний потенціал регіону (хоча це не те ж саме, що регіональна системи підтримки інновацій).