«Вершки» для першопрохідців

Валерій Пекар

Історичний екскурс

Нові економічні відносини завжди мають вищу енергетику, ніж старі, тому вони набагато ефективніші. Типовим прикладом є молодий капіталізм, що забезпечив на порядок вищу продуктивність праці, ніж панівний тоді феодалізм, і тому переміг. Причому не лише в економіці, де нова система власності й виробництва випередила стару, але й у геополітиці, де країни, що першими здійснили перехід, виявилися сильнішими й підкорили собі решту світу. Саме тому можна стверджувати: хто перший почав — той виграв.

Щоб розібратись, як діяти у нових умовах, потрібно зануритися в економічну історію людства. Але замість знайомих назв «рабовласництво», «феодалізм», «капіталізм» використовуватимемо класифікацію економічних систем за принципом отримання ренти.

Почнемо з економічної системи без ренти, більш звичної під назвою «первіснообщинний устрій». Тут все просто: надлишків суспільного продукту нема, влади нема, різниці у ставленні до засобів виробництва нема, — отже, немає і рентоздирництва. Максимум економічних досягнень системи без ренти — рольове колективне полювання, кочове скотарство, початкове землеробство. Пік соціальних досягнень — певні навички соціального життя.

Наступним кроком була економічна система, заснована на ренті сили. Марксисти звикли називати це рабовласництвом, але водночас існує багато прикладів систем ренти сили, які відрізняються від рабовласництва лише за формою, але не за суттю, і викликають у традиційних марксистів труднощі з класифікацією. Скажімо, державний тоталітаризм на кшталт давньокитайської імперії Цінь, який марксисти пробували називати специфічним «азійським способом виробництва». Або грабіж і піратство, для яких ними було винайдено кумедний термін «набігові форми господарювання». Сюди ж відносяться радянський воєнний комунізм та економіка ГУЛАГу.

Давні системи ренти сили породили ефективніше, порівняно із системою без ренти, сільське господарство з надлишками, що дало змогу створити держави (у тому числі великі) й залишити слід в історії у вигляді видатних пам’яток. Сучасні системи ренти сили спеціалізуються на видобуванні корисних копалин (найкраще — щоб їх можна було продавати за кордон у сирому необробленому вигляді, бо це швидкі живі гроші, тож нафта ідеально підходить).

Система ренти сили поступається наступній економічній системі — ренти права. Марксистська традиція називає її феодалізмом. Але такий термін не дозволяє нам побачити схожість між традиційним феодалізмом «з панами та кріпаками» (хоча є й феодалізм у суспільстві вільних людей, на кшталт скандинавського) та різноманітними сучасними системами, в яких рентоздирництво також ґрунтується на спеціальному статусі окремих соціальних груп. Вони в феодальній системі називаються феодалами, в олігархічній — олігархами, у державно-капіталістичній — бюрократами, в соціалістичній — номенклатурою. Прискіпливий погляд не побачить особливої відмінності між способом видобутку ренти: в усіх випадках рентоздирника охороняє закон, що надає йому особливого статусу явно чи неявно.

Системи ренти права дають набагато вищу продуктивність праці, ніж системи ренти сили, тож не дивно, що їхні економічні здобутки включають розвинене сільське господарство та початкове промислове виробництво. Водночас у цій системі привілейовані групи активно використовують силу держави та свій особливий статус для рентоздирництва у вигляді крадіжки бюджетних коштів, прямих субсидій та особливих пільг, торгівлі концесіями, відкупу податків тощо.

Система ренти права поступається системі ренти капіталу, що ми називаємо капіталізмом (вільним чи ліберальним капіталізмом — на відміну від державного чи олігархічного «капіталізму», які насправді капіталізмом не є). Історія перемоги цієї економічної системи добре відома, так само як її досягнення: науково-технічний прогрес, індустріальні технології, масове виробництво, сучасні високі технології, а також глобалізація.

Вивчаючи історію, ми бачимо певні сталі принципи зміни систем. По-перше, завжди залишається багатоукладність, нова система не витісняє стару повністю: там, де є рабство, залишаються й вільні селяни, а капіталізм іноді співіснує з рабством (як у США до громадянської війни). По-друге, нова система надбудовує технології: рента капіталу індустріалізує сільське господарство, рибальство та полювання тощо. По-третє, нова система відверто паразитує на старій: рабовласники роблять вільних рабами, капіталісти зганяють селян із землі. Але водночас нова система починає демонтаж старої: рента права приводить «в межі закону» ренту сили, а успішна рента капіталу вимагає скасування ренти сили загалом. Нова система ренти завжди сильніша за стару, досягає вершин, про які та не могла навіть мріяти. Тим часом стара система витісняється на периферію, у недостатньо розвинені країни.

Передумови для переходу накопичуються поступово — через технологічні інновації, нові форми організації економіки, нові соціальні практики, наукові прориви, нові духовні вчення та зміни у ставленні до життя. І, зрештою, стається прорив — нова система бере гору.

Послідовність зміни систем залишається в усіх випадках тією ж самою, перестрибування неможливе. Тому Україна, що застрягла в системі ренти права та мало не скотилася в систему ренти сили, вимушена боротися з корупцією (рента права), щоб побудувати вільну економіку (рента капіталу).

Нова система

Чому саме зараз ми говоримо про нову систему? По-перше, панівна система ренти капіталу значною мірою себе вичерпала, про що свідчить її світова криза. До того ж глобалізація, яка створює їй можливості для експансії, вже завершилася, охопивши всю планету. Водночас і нове мислення, і нові технології, що стають підґрунтям нової системи, вже під рукою.

Отже, чим характеризується нова система ренти?

• Принципово нові системи виробництва: вікіноміка, краудсорсинг і «відкритий код», нові мережеві кооперативи (переможне крокування Вікіпедії та Linux є гарними прикладами).
• Принципово нові системи фінансування: краудфандинг, «етичний банкінг», мікрофінансування (згадаймо Kickstarter та засновника Grameen Bank, лауреата Нобелівської премії миру Мухамада Юнуса).
• Принципово нові системи власності: економіка дарування й економіка розподіленого користування (спільне володіння й користування, time-share), безкоштовні й умовно-безкоштовні товари та послуги (так звані shareware, freemium). Напевно, вам уже спали на думку Zipcar, Airbnb, TheBurningMan тощо. Нова система має ще одну важливу рису — ослаблення або скасування інтелектуальної власності.
• Принципово нові системи організації ринку: механізми співконкуренції (еконоценози, що виростають із кластерів).
• Принципово нові системи управління: поділ володіння й управління, незалежні ради директорів, мультистейкхолдеризм, відсутність ієрархій, колективне лідерство і так далі.

Такий тип ренти ми називаємо рентою відносин. У цій системі виграють ті, хто має довіру з боку інших і хорошу репутацію.

Загальні принципи зміни систем, викладені вище, так само діятимуть і зараз. Дійсно, капіталізм (рента капіталу) нікуди не подінеться, буде продовжувати працювати, тільки тепер не він головний. Нова система ренти надбудовує технології: першими зазнають змін енергетика, транспорт, сільське господарство. Нове паразитує на старому: тому Facebook стільки коштує на біржі. Нове демонтує старе: рента капіталу буде послаблена, рента права також. Нове сильніше за старе, і капіталізм буде поступово витіснений на периферію.

Цікаво, як змінюється у новій системі ренти роль грошей. Ми звикли до них, як до чогось сталого, вічного й незмінного, але в старих системах ренти роль грошей та грошовий обіг були дуже обмеженими. Власник великої армії чи тисяч кріпаків міг дістати гроші в будь-який момент практично в необмеженій кількості, натомість далеко не все на ті гроші можна було купити (згадаймо Радянський Союз із його порожніми полицями, «блатом» і торгівлею «для своїх» з-під полиць). Та й чи потрібні були гроші для отримання благ, якщо були сила й статус?

Людям потрібні не гроші, а блага. В системі ренти капіталу гроші є посередниками між капіталом і благами. Так само в системі ренти права є посередник між правом і благами, і це статус (окремих осіб чи соціальних груп), а в системі ренти сили посередник між силою і благами — влада. Що ж є посередником між відносинами та благами в системі ренти відносин? На мій погляд, це репутація. У новій економіці бездоганної репутації буде достатньо для того, щоб отримувати певний комплекс благ без оплати.

Правила посткапіталізму

Які ж правила дадуть змогу стати успішним першопрохідцем у цій новій системі?

• Бути суб’єктом, а не об’єктом.
• Жодних ієрархій.
• Ви не керуєте структурами, процесами чи проектами, ви лише задаєте рамки відносин.
• Гроші пахнуть (тим місцем, звідки вони взялися).
• Виробляйте сенс, бо, хто виробляє сенс, той володіє світом.
• Не бійтесь зробити все навпаки, порівняно з попередньою епохою.
• Володійте ключовою точкою, у якій всі зустрічаються з усіма.
• Будьте відкритими.
• Забезпечте доступ до ресурсів на рівних (peering).
• Вмійте ділитися.
• Ключове слово — «спільно».
• Думайте глобально, дійте локально
• Всі мають отримувати кайф, бо кайф — це «валюта» нової системи.
• Включайте людей у виробництво, фінансування та володіння.
• Будьте пов’язані, з ким лише можна.
• Вам потрібні площі, а не палаци.
• Відмовтеся від прав власності на «важкі» активи.
• Не бійтеся бути вразливими.
• Жодне хороше рішення не буде хорошим довго.
• Ростіть дерево, а не будуйте мур, робіть це органічно, поступово, турботливо.
• Будуйте навколо себе середовище довіри.

Нова система ренти лише з’являється у світі, тож всі приблизно в однакових умовах. Це означає, що й ми можемо бути першопрохідцями, адже піонери нової системи ренти не завжди співпадають зі старими володарями світу. Там, де система ренти капіталу ще не так вкорінена (тож не буде опиратися), будуть непогані шанси. А це про нас.

Так, наразі Україна знаходиться на етапі переходу від системи ренти права, яку називають у нас олігархією, до системи ренти капіталу, і ми називаємо це реформами, модернізацією, боротьбою з корупцією. Але водночас із подоланням ренти сили та ренти статусу й закріпленням ренти капіталу, якої не можна оминути стрибком, ми можемо пророщувати в себе систему ренти відносин. До того ж у нас раптово з’явились нові соціальні практики, але ми їх ще недостатньо усвідомлюємо.

Нам є на що спиратися: досвід, набутий на Майдані, у волонтерських рухах і відкритих соціальних проектах, нині поширюється дуже швидко. Протягом останніх років, читаючи семінари в різних куточках України, я бачу, як люди поступово переходять від нерозуміння, про що йдеться, до інсайтів, а далі до «ми ж це все самі знаємо».

Краудфандинг і краудсорсинг, відкритий код та Вікі-взаємодія, дарування та спільне користування, вища цінність відносин, відсутність ієрархій та колективне лідерство — все це вже є у нас. Залишається ці нові практики перетворити на ефективну систему виробництва та розподілу. І вже десятки, якщо не сотні українських стартапів добре розуміють природу описаних процесів. Нове потроху проростає крізь старе — і першопрохідці мають шанс «зібрати вершки».

Про автора:

Валерій Пекар, президент компанії «Євроіндекс», співзасновник громадянської платформи «Нова Країна», викладач kmbs, автор книги "Різнокольоровий менеджмент".