 |
Кожен хоче зробити світ кращим, але мало хто має конструктивні ідеї щодо того, як це зробити. Одним із таких був Пітер Друкер, який із самого початку зрозумів, що менеджмент — це набагато більше, ніж бізнес-функція, це життєво важлива роль і здатність для всіх наших інституцій, включаючи державний сектор та організації, що забезпечують охорону здоров’я, освіту, безпеку та культуру. Всі вони повинні робити внесок у суспільство, створюючи цінність у своїй сфері — економічній, соціальній чи культурній. Те, що Друкер мав рацію, і якість управління є ключовим фактором економічного та соціального успіху, не викликає сумнівів. Промислова революція — це така ж історія інновацій, підприємництва та менеджменту, як і історія фізики та науки. Нобелівський лауреат з економіки Роберт Солоу (Robert Solow) виявив, що вдосконалення управлінських практик і продуктів було основним джерелом зростання США на початку XX століття. Пізніше робота Джона ван Ренена (John van Reenen) та Ніколаса Блума (Nicholas Bloom) показала, що кращі управлінські практики є диференціатором продуктивності не лише між фірмами, але й між країнами та регіонами, що пояснює значну частину переваги американських фірм у продуктивності над європейськими. Менеджмент — це дуже важливо.
Якщо менеджмент приватного сектору, державного сектору та громадянського суспільства поділяє той самий імператив — досягати результатів, — то Друкер чітко усвідомлював, що економічна цінність є передумовою соціальної цінності, яка створюється спільно всіма інституціями складного сучасного суспільства. Звідси його сентенція про те, що «менеджмент став специфічним органом усіх сучасних інституцій та інтегруючим органом нашого суспільства організацій», є особливо важливою в такі часи, як нинішній — коли зниження ефективності наших інституцій підриває їхню роль як бастіонів проти сучасних ідеологій та їхніх тоталітарних тенденцій.
Менеджмент у суспільстві — сьогоднішня протверезлива реальність
Починаючи з часів Другої світової війни, широка професіоналізація менеджменту зробила значний внесок у зростаюче процвітання світу. Виклики, з якими зіткнулися організації у вигляді технологічного прогресу, глобалізації та нещодавніх хвиль підривів і криз, зобов’язали їх розвивати безпрецедентний рівень стійкості та гнучкості. В управлінні бізнесом це пов’язано з територією: успіх чи невдача визначаються ринками, на яких конкурують компанії, а конкуренція не припиняється ні на мить. Проте визнання менеджменту як ключового важеля для суспільства в цілому не поширилося на інші сфери та інституції. Його в основному викладають у школах «бізнесу», а більш інклюзивні школи «менеджменту», що охоплюють усі суспільні інститути, є винятком.
Як наслідок, ідея про те, що всі інституції мають мету і зобов’язання працювати разом задля створення дедалі більшої цінності в суспільстві в цілому, була втрачена, а жорсткі політики і державний сектор претендують на дедалі більшу роль в «управлінні» всіма кризами, що накладаються одна на одну, а правозахисні неурядові організації беруть на себе надмірний вплив на питання, які мають бути предметом демократичного процесу. Війна проти ГМО, яку веде Грінпіс, з її успішною кампанією проти «Золотого рису» (Golden Rice), демонструє негативні наслідки такої безконтрольної влади.
У наших сучасних державах складається враження, що бюрократи, далекі від реалій створення цінності та інновацій, беруть владу в свої руки — як у випадку з такими всеохоплюючими регуляторними інструментами, як Європейський зелений новий курс (European Green New Deal) — посилюючи притаманну великим бізнес-компаніям тенденцію до бюрократизації. До того ж, як зазначив Адріан Вулдрідж (Adrian Wooldridge), сам менеджмент у формі надмірно академічних бізнес-шкіл, консалтингових компаній, що наслідують свого лідера, і самовдоволених компаній вичерпав великі ідеї, в тому числі — найбільшу з усіх — про те, що інновації в менеджменті самі по собі є, мабуть, найпотужнішим джерелом зростання і конкурентної переваги.
Усе це призводить до того, що «концерт інституцій», які мають безперешкодно забезпечувати нас товарами та послугами, охороною здоров’я, освітою, безпекою та культурним розмаїттям у повсякденному житті, звучить какофонією, призводячи до помітної втрати довіри до них. У 2023 році Edelman вказав на значне ослаблення соціальних зв’язків, розмежування за класовою ознакою та кризу довіри до традиційного лідерства. Дуже прикметно, що лише бізнес розглядався як компетентний та етичний. Політичні лідери, які виконують роль диригентів оркестру, схоже, втратили відчуття необхідності створення цінності як спільного, міжінституційного підприємства.
Європа була побудована на ідеях її «батьків-засновників». Вони розпочали свій проєкт, щоб принести мир і процвітання на континент, який століттями страждав від братовбивчих воєн: ідеї, засновані на центральній координації, доповнені децентралізацією, підприємництвом і створенням цінності, чесною конкуренцією, захистом споживача і прихильністю до принципу субсидіарності. Тому сьогодні шокує те, що політичні лідери намагаються організувати та управляти Європою за допомогою ідей, які глибоко вкорінені в парадигмі індустріальної епохи мікроменеджменту та командно-адміністративного управління зверху донизу. У міру того, як держави розширюють свою роль в економіці та суспільстві в цілому, брак управлінського досвіду та ноу-хау стає серйозною проблемою для ефективного функціонування суспільства.
Next Management: рушій суспільного прогресу
Трагічна іронія полягає в тому, що ми стали суспільством, де ключові актори повірили, що можуть керувати всім, саме в той момент, коли технології контролю і спостереження, підсилені штучним інтелектом, зробили це технічно можливим. У кращому випадку це призведе до кошмарної перспективи задушливої держави-няньки, а в гіршому — до посиленого ШІ тейлоризму на стероїдах, що пронизує всі наші інституції. Вимірювання продуктивності віддалених працівників шляхом підрахунку натискань на клавіатурі — це лише один із прикладів на відносно доброякісному кінці спектру. Таким чином, руйнування і зміщення парадигми індустріальної епохи, яка лежить в її основі, стало критично важливим проєктом для суспільства в цілому.
Бізнес усвідомлює необхідність змін і вже зробив важливі кроки в цьому напрямку. Але потрібно зробити ще набагато більше. Drucker Society називає цю ініціативу «Next Management» («Наступний менеджмент») — заклик до всіх інституцій визнати, що активізм згори вниз і лікування симптомів не врятує суспільство і цивілізацію, і що їм необхідно мобілізувати всю свою енергію для пошуку кращих рішень.
Ще в 1960-х роках Друкер зрозумів, що новий на той час феномен роботи зі знаннями несумісний з класичними машинними уявленнями про те, як повинні працювати люди та організації. Він сформулював ідею працівника знань, який потребує автономії для досягнення своєї мети. Завдання менеджменту полягало в тому, щоб дати можливість, а не «керувати» працівником знань у традиційному розумінні. Проте Друкер також знав, що, коли XX століття добігало кінця, перехід від індустріального суспільства до суспільства знань залишався незавершеним — саме тому у своєму останньому magnum opus він заявив, що найбільшим і найважливішим завданням є зробити так, щоб знання працювали продуктивно. Чи не зараз саме той момент, коли на поверхню вириваються нові відповіді на цей виклик, коли штучний інтелект стає безпрецедентним інструментом знань і навчання для людства і для бізнесу?
Саме в цьому дусі ініціатива Next Management має на меті викласти амбітне бачення менеджменту як ключового важеля для досягнення суспільного прогресу. У ньому вбачається потужний інструмент для синхронізації наших амбіцій як особистостей і суспільства з дедалі складнішою та непередбачуваною реальністю, в якій ми живемо. Для цього потрібна стартова доза смирення — усвідомлення того, що марно сподіватися на те, що ШІ та цифрові технології зможуть виправити невиправну людську недосконалість. (Ілону Маску та Сему Альтману на замітку!) Ідеальної людини не існує і ніколи не буде, так само, як не існує ідеального суспільства чи ідеальної організації. Ми маємо визнати, що в природі є речі, якими ми не можемо і ніколи не зможемо керувати безпосередньо. Що ми можемо зробити, так це визнати і пристосуватися до реалій, які є сильнішими за нас, і спрямувати всю нашу творчу винахідливість на пошук нових способів виживання.
Це означає, що ми маємо звернутися до нової адженди з семи ключових ідей, кожна з яких передбачає докорінну ревізію фундаментальних існуючих управлінських припущень і переконань:
- Інновації, а не ефективність.
- Екосистеми, а не окремі інституції.
- Довгостроковість, а не короткостроковість.
- Розвиток людського потенціалу, а не автоматизація.
- Управління як мистецтво, а не як наука.
- Обґрунтована реальність, а не ідеологія.
- Здатність інституцій до самооновлення, а не революція.
Рефреймінг менеджменту для XXI століття є складним завданням. Але перехід вже відбувається, а практики Next у бізнесі та програми Next в інноваційних бізнес-школах досліджують шлях, що лежить попереду. Каталізатором цього епохального руху прагне стати Peter Drucker Society Europe, використовуючи свої широкі організаційні можливості та міжнародне охоплення, щоб зосередити увагу на найбільш перспективних шляхах руху вперед.
Друкер завжди наполягав на тому, що думати про менеджмент лише як про бізнес — означає тривіалізувати його справжній масштаб і відповідальність. Next Management дає нам безпрецедентну можливість зробити менеджмент таким, яким його завжди хотіли бачити його поборники. У своїй здатності діяти як сила добра для окремих людей, організацій і суспільства в цілому, це «найблагородніша з професій», як яскраво висловився покійний Клейтон Крістенсен (Clayton Christensen) у своїй статті «Як ви будете вимірювати своє життя» (How Will You Measure Your Life), опублікованій у HBR.
За матеріалами Global Focus.
Про автора:
Річард Страуб (Richard Straub) — засновник і президент Європейського товариства Пітера Друкера (Peter Drucker Society Europe) та Глобального форуму Пітера Друкера (Global Peter Drucker Forum).
|
|
