Мистецтво лідерства в епоху штучного інтелекту

Лідерство не є продуктом технології. Відповідно, сама по собі технологія не може бути засобом поліпшення лідерських якостей. Проте, як ми бачили впродовж усієї історії, технологія формувала провідників. Можна виділити три чітко відмінні періоди, кожний з яких потребував лідерів певного типу. Це епоха до Нового часу (доіндустріальний період), Новий час (промислова доба) і цифрова доба.

Три ери технології

У своїй знаковій лекції «Питання про технологію» («The Question Concerning Technology») 1954 року німецький філософ Мартін Хайдеггер визначив відмінність між досучасною і сучасною технологіями. Він дуже чітко показав, що, хоча різні покоління техніки у різні способи впливали на людські істоти та їхню поведінку, основна ціль залишалася незмінною: впоратися з фактом того, що ми є творіннями з обмеженими можливостями, які опинилися в цьому світ, не знаючи для чого і на як довго.

Хайдеггер нічого не сказав про лідерство, але він зупинився на зв’язку між поняттями «штучний» і «мистецтво», що допомагає зрозуміти як еволюціонувала роль лідерства. У Давній Греції словом «техне» (грец. τεχνη) називали не лише техніку або «штучне». Цим терміном також позначалося мистецтво в розумінні «привнесення істинного до прекрасного». Сутність лідерства, так само як і мистецтва, не в тому, щоб полегшити наше життя, а в тому щоб нагадати, наскільки прекрасним є використання наших здібностей, часу та вмінь у значущий спосіб.

Аби повною мірою задіяти свій потенціал та знання, ми потребуємо ЩОСЬ (техніку/технологію), щоб подолати (доповнити) обмежені можливості нашої природи, а також КОГОСЬ (лідера), хто допоможе нам досягти цілей, які жоден із нас не зміг би досягти тільки своїми силами.

Навряд чи філософські ідеї — це те, над чим щодня розмірковують керівники. Але по-справжньому хороші лідери незмінно допомагали членам своєї команди долати людські обмеження, використовуючи техніку/технологію, яку мали. Вирішуючи, за кім слідувати, ми дивилися на навички потенційного провідника.

Хоча різні лідерські стилі формувалися в різних умовах, кожний із них потрібен організаціям у цифрову добу.

Доіндустріальна епоха: лідери як експерти

В епоху до Нового часу (в доіндустріальний період) для того щоб вижити, люди компенсували свої слабкі сторони (наприклад відсутність гострих, як у тварин, зубів) зброєю або різними інструментами. Головним було питання: що ми можемо зробити з того, що не могли би зробити без технології.

Люди шукали лідерів, що досконало володіли відповідними знаряддями. Так, найкращий лучник із більшою ймовірністю міг вбити оленя і нагодувати племя. Лідери тих часів в основному діяли як експерти чи рольові моделі, які демонстрували на власному прикладі, що для того аби досягти чогось (в ремісництві, стрільбі з луку або, якщо взяти сучасний приклад, у використанні штучного інтелекту у відповідальний спосіб), потрібно витратити час та зусилля.

У цифрову добу лідером у розумінні експерта є провідний програміст, який допомагає іншим зрозуміти можливості і ризики розробки чогось, що зробить життя простішим у короткостроковій перспективі і ускладнить його у довготривалій. Один високопрофесійний розробник ПЗ розповів автору, що кожного разу, отримуючи завдання, додати до платформи нову функціональність, він ставив одне й те саме запитання: «Якщо ми зробимо це — що перестануть робити користувачі і як це вплине на їхню здатність виконувати роботу, яку ми хочемо допомогти їм виконувати?»

Лідери, які виконують роль експертів у своїх командах, усвідомлюють, що оточуючі покладають на їхній досвід і професійні знання.Тому вони витрачають чимало часу та зусиль, намагаюсь бути в курсі всіх подій, що відбуваються у сфері їхньої діяльності.

Новий час: лідери як адміністратори

У Новий час технологія допомагала доповнювати обмеження, закладені в нашій природі. Головним було питання — як з її допомогою ми зможемо працювати швидше і продуктивніше. Лідером ставав той, хто найкраще знав всі технічні нюанси, і, відповідно, міг управляли процесом використання обладнання іншими людьми. Це означає, що в основному лідери діяли як адміністратори.

У цифрову добу лідер-адміністратор це, як правило, досвідчений керівник, що створює системи, структури та навчає працівників використання чогось у спосіб, який дає вигоди організації. Кетрін Мар (Katherine Maher), екс-CEO Wikimedia Foundation, у виступі на TED Talk розповіла як, на її думку, це потрібно робити.

Технологія розвивається занадто швидко для того, щоб окремі експерти чи компанії змогли її «наздогнати». Тому Мар вважає, що замість істини, яка застаріває ще до того, як ми встигаємо її зафіксувати, ми маємо спиратися на «мінімально життєспроможну істину», що розвивається у постійній колаборації між численними стейкхолдерами.

Лідери, які підтримують у своїх організаціях культуру «мінімально життєспроможної істини», витрачають час і зусилля на те, щоб бути в курсі всього, що відбувається в технологічній галузі (регулювання, політики, стандартів), а також забезпечують релевантність правил та норм своїх компаній щодо використання технології.

Цифрова доба: лідери як «організаційні няні»

Завдання технології цифрової доби — долати властиві людині обмеження. На відміну від комп’ютерів, ми не можемо виконувати багато завдань одночасно і тому щоб функціонувати якомога ефективніше, нам потрібно вивільнити час. Відповідно, ми шукаємо лідерів, здатних допомагати іншим планувати своє життя. Сучасних лідерів можна назвати «організаційними нянями», які скеровують нас у роботі, що більшою мірою характеризується тим, що для нас робить технологія (а не тим, що ми робимо самі). Це означає, що лідери в основному виступають у ролі «організаційних нянь».

У цифрову добу лідер — «організаційна няня» — це керівник, який, крім усього, має сильний неформальний вплив. Такий управлінець формує культуру, де рішення, як щось може і не може використовуватися, приймається кожним. Наприклад, Тейджа Саарі (Teija Saari), яка займалася організаційним розвитком у даньській компанії Grundfos (виробник насосного обладнання), працювала над створенням фізичного і віртуального простору для рефлексій, де можуть спілкуватися представники різних організацій.

Саарі вважає, що компанії ніколи не створюватимуть проривні продукти, не забезпечивши для працівників можливість навчатися одне в одного. Такі базові людські якості, як допитливість, схильність до рефлексій і прагнення вчитись, не можуть бути привілеєм одного індивіда (не кажучи вже про машину). Лідери, які виконують роль «організаційної няні», не довірять нікому (зокрема, собі) одноосібно вирішувати питання, пов’язані з наслідками розвитку технології. Вони дають змогу індивідам, які мають відповідний досвід та знання, вирішувати — чи використання певної технології має сенс і якщо так — як це зробити.

Три вищеописані лідерські ролі є свого роду нагадуванням про те, що не можна занурюватись у ЩОСЬ так глибоко, аби забути, наскільки прекрасно бути КИМОСЬ — тим, хто хоче наповнити наше життя значущістю. Натомість, плутаючи ЩОСЬ і ХТОСЬ (наприклад, припускаючи, що штучний інтелект може допомогти лідерам краще управляти своїми емоціями), ми забуваємо, що лідерство і технологія мають конфліктуючі цілі: перше — дати нам більше часу; друге — використати час і ресурси так, аби це мало сенс як для нас, так і для оточення.

Лідерство і час

Припускаючи, що AI може покращити якість лідерства, вивільняючи час, ми забуваємо, що для видатних лідерів (незалежно від ролі, яку вони виконують в організації) — головне не час. Найважливіша їхня відмінність — це здатність створити умови, в яких інші зможуть, попри брак часу, продуктивно використовувати свої знання.

Нестача часу — не те, що заважає лідерам справлятися зі своїми емоціями та конструктивно вести складні розмови. Швидше, проблема корениться у прагненні лідерів уникати складних ситуацій.

Щоб опанувати мистецтво лідерства, недостатньо запитати, як ми використовуємо технологію. Для того аби ми могли витрачати час на найбільш значущі для себе речі, лідери мусять поставити ще й питання «що технологія заважає нам робити?».

Потрібно знайти баланс між використанням штучного інтелекту для того, аби компенсувати обмеженість нашої природи, і потребою у мистецькій складовій, що є вираженням нашої людської суті.

Прагнучи зробити своє життя легшим, ми дуже часто уникаємо непростих речей, якими, серед іншого, є самостійне мислення і самостійне прийняття рішень, забуваючи, що саме це робить життя значущим. Як рішення цієї проблеми, Хайдеггер запропонував осмислити сутність технології. У завершенні своєї лекцій філософ сказав:

Ілюстрація: gettyimages.com