Зовнішні генеральні директори: коштують дорожче, приносять меншу віддачу

Компанії, які вдаються до зовнішнього пошуку кандидатів на найвищу посаду в компанію, втрачають свій час та гроші. За даними опитування, проведеного серед компаній переліку S&P 500, внутрішні кандидати на посаду генерального директора у більшості випадків виявляються ефективнішими, ніж зовнішні.

Дослідження було проведене The Kelley School of Business спільно з консалтинговою компанією A.T. Kearney. У рамках дослідження було визначено 36 компаній, які вдалися до внутрішнього просування генеральних директорів у період 1988-2007 років. Серед опитуваних компаній такі відомі бренди, як Best Buy, Caterpillar, Colgate-Palmolive, DuPont, Exxon, FedEx, Honda, McDonald's, Microsoft, Nike та багато інших.

Було виявлено, що ці компанії в середньому перевершують своїх конкурентів за кількома ознаками: повернення інвестицій, рівень інвестицій, прибуток, EPS (Earnings per Share) тощо.

Що ж стосується генеральних директорів, які прийшли ззовні, то їм притаманна не лише нижча результативність. Насамперед вартість їх залучення набагато вища, ніж вартість навчання/просування внутрішніх кандидатів. Загальний же рівень компенсації — зарплата, бонуси та частка — для зовнішнього директора в середньому на 65% вищі, ніж для тих, хто просувався в рамках компанії.

Більше того, чотири з 10-х генеральних директорів, які прийшли ззовні, залишаються в компанії протягом двох років або навіть меншого періоду часу. А майже дві третини покидають компанію менше, ніж за чотири роки.

Пол Ладісіна (Paul Laudicina), керівник A.T. Kearney, називає зовнішній рекрутинг набагато більш ризкованим та дорогим, ніж внутрішнє "вирощування" кадрів. При цьому особливо наголошує на тому, що сьогодні для організацій критично важливо проактивно керувати "потоком" лідерів.

"Рада директорів у компанії часто "провалюється", намагаючись спланувати плинність топ-менеджерів, — пояснює Пол. — Замість того, щоб сфокусуватися на розвитку та навчанні власних лідерів, представники ради вдаються до пошуку зовнішніх кадрів. Як наслідок — акціонери часто платять за таку "необачність" велику ціну".