Дорога до бізнес-вершини починається зі спортивного майданчика

Якщо ви маєте кар'єрні амбіції і мрієте стати генеральним директором великої світової корпорації, можливо, вам варто серйозно зайнятися спортом?

Дослідження, проведене відділенням електронного бізнесу уряду британського острова Мен, виявило, що люди, які мають у своїй біографії значні спортивні досягнення, мають вищі шанси зайняти керівні позиції у компаніях. Семеро із 10-ти респондентів сказали, що їхні спортивні досягнення сприяли у розвитку кар'єри і мали набагато більше значення, ніж академічні знання.

Середньостатистичний генеральний директор має більш значний спортивний "бекграунд", ніж академічний. Багато керівників компаній чудово грають у регбі або ж футбол і в минулому займалися цим спортом професійно. Майже половина з них отримувала нагороди за спортивні досягнення (і лише чверть - за академічні).

Цікаво й те, що лише незначна кількість генеральних директорів зуміли досягнути успіху в індивідуальних видах спорту (наприклад у плаванні). А це, в свою чергу, наштовхує на думку, що головним секретом їхнього успіху є "командна гра", тобто навички, які вони можуть не менш вдало застосувати і у бізнесі.

Щоб визначити фактори, які впливають на ефективність топ-менеджерів, доктор Девід Льюіс (David Lewis) та його дослідницька команда провели випадковий відбір 100 генеральних директорів із числа компаній, які потрапили до британського рейтингу FTSE 500. Дослідники проаналізували виховання лідерів, сімейні цінності, а також їхні спортивні та наукові досягнення.

Результати, по суті, підтвердили той факт, що найуспішніші генеральні директори завжди були командними гравцями, які досягали успіху завдяки управлінню іншими, а не завдяки власній роботі та особистим зусиллям.

Це пояснює також, чому так багато генеральних директорів є або найстаршими (38%) або наймолодшими (34%) дітьми у своїй родині. Найстарші часто змушені розвиватися швидше за своїх братів та сестер, і брати на себе відповідальність. Наймолодші, в свою чергу, змушені боротися за визнання серед своїх старших братів та сестер.

Але для того, щоб переконувати інших та надихати їх власною візією, лідерам необхідно також володіти високим рівнем емоційного інтелекту та непохитною вірою у власні сили.

На практиці поєднання впевненості у власних силах та лідерських навичок призводить до того, що генеральні директори більше покладаються на практичний досвід і так звану "чуйку", ніж на абстрактне теоретизування. Приймаючи складні рішення, чотири з десяти генеральних директорів проголосили, що більше вірять власній інтуїції, ніж голосу розуму. Як наслідок, вони почуваються комфортно при прийнятті та вирішенні практичних проблем, які мають обмежену кількість можливих розв'язань.

Саме інтуїція, вочевидь, допомагає їм успішно знаходити підходи до інших людей та вдало мотивувати їх на досягнення цілей компанії.

За інформацією management-issues.