Криза призводить до переоцінки кар'єрного зростання

Якщо вам пощастило отримати стабільну, а до того ж — високооплачувану роботу, то абсолютно логічним видається прагнення триматися за неї будь-якими силами. Навіть якщо зберегти її можливо тільки завдяки агресивному менеджменту та погіршенню атмосфери на робочому місці.

Проте, як показує опитування, проведене рекрутинговою компанією Kelly Services, занадто агресивні методи управління можуть призвести до несподіваних і зовсім не позитивних наслідків навіть у теперішні, важкі для економіки часи. Не кажучи вже про довгостроковий період. Тому що навіть люди, які в часи рецесії готові вкладати у роботу додаткову енергію та зусилля, мають свою межу. Все ж таки вони "працюють, щоб жити", а не "живуть, щоб працювати".

Опитування більше 100 000 працівників у 34-ти країнах Європи, Північної Америки та Азії виявило, що всі вони сповідують приблизно однакові цінності щодо прагнень від роботи, довгострокових цілей і часом готові виконувати роботу за меншу плату з єдиною умовою — щоб вона була важливою.

Трохи більше, ніж половина молодих працівників підтвердили, що вони готові погодитися на незначне скорочення зарплатні і навіть пониження у посаді, якщо виконуватимуть більш важливу та значну роботу. При цьому шість із 10-ти старших співробітників планують змінити роботу протягом 12-ти місяців.

"Наші дослідження демонструють, яким чином люди з різних країн та з різних поколінь здійснюють свої рішення, які стосуються роботи, — пояснює Джордж Корона (George Corona), виконавчий віце-президент компанії Kelly Services. — Всіх цих людей об'єднує бажання, щоб їхня робота приносила їм емоційне задоволення. І саме заради цього вони готові пожертвувати частиною своєї зарплатні та статусу".

При цьому такі ідеалістичні погляди на роботу більшою мірою притаманні молодому поколінню співробітників — так званій "Генерації Y" (молодим людям, віком від 18 до 29 років).

Серед старших співробітників (покоління "X" — 30-47 років) відчуття важливості кар'єри дещо вище. Такі люди з меншою готовністю приймають пониження статусу та зарплатні і завжди розглядають альтернативні варіанти розвитку подій.

Що ж стосується покоління "бебі бумерів" (людей, віком від 48 до 65 років) — вони відчувають себе втраченим поколінням, оскільки розуміють, що закінчення кризи може припасти на їхній природній вихід на пенсію, а отже часу залишилося не так вже й багато. Саме вони відчувають найбільшу злість та розчарування, коли дізнаються, що їх очікує пониження чи скорочення зарплатні.

Заглиблюючись далі у результати дослідження можна виявити, що саме покоління "Y" виказує найбільшу готовність прийняти скорочення зарплатні та пониження на посадовій драбині, якщо їм запропонують займатися роботою, яка матиме більше значення для людства.

Натомість шість із 10-ти представників покоління "X" радше шукатимуть роботу в іншій компанії, ніж погодяться на пониження. Тоді як приблизно половина "бебі бумерів" скаржаться на те, що вони не бачать перспектив кар'єрного зростання на своїй теперішній роботі.

Цікаво те, що саме Європа виявилася єдиним регіоном, у якому ідеалізм покоління "Y" можна поставити під сумнів. Тільки у цьому регіоні кількість старших людей, готових піти на зарплатне та кар'єрне пониження, виявилася вищою, ніж молодих.

За інформацією management-issues.