Приховування знань — програш для всіх
 Ілюстрація: Shutterstock |
Серед головних причин свідомого приховування інформації — намагання людей таким чином здобути вплив та підвищити власну значущість (адже вони володіють даними, яких не мають інші), а також брак довіри в колективі. Зрештою, краще притримати свої цінні ідеї для себе. Навіщо ж давати колегам козирі, які вони можуть використати для просування кар’єрними сходами? Отже, в компанії формується культура «секретності», що поступово руйнує її ефективність.
Відповідно до висновків нового дослідження, опублікованого в Academy of Management Journal, таке явище, як приховування інформації, хоча і дуже поширене у корпоративному середовищі, нікому не йде на користь. «Працівники, котрі цілеспрямовано утаюють інформацію, завдають також шкоди і собі, — говорить один із авторів дослідження Матей Черне (Matej Cerne), старший викладач Люблянського університету (Словенія). — Це все одно, що власноруч вистрілити собі в ногу; адже у підсумку вони зруйнують власний творчий потенціал, бо колеги також не ділитимуться з ними своїми знаннями».
Черне разом з фахівцями Норвезької бізнес-школи BI Крістіною Нерштад (Christina Nerstad), Андерсом Дисвіком (Anders Dysvik) та Міхою Скерлаваєм (Miha Skerlavaj) провів дослідження, яке включало опитування 240 робітників та менеджерів двох металургійних підприємств, а також лабораторний експеримент, до котрого долучилися 132 студента випускних курсів вузів.
Як з’ясували дослідники, приховування знань — це мов би вулиця з двостороннім рухом. Якщо людина утримується від надання відомостей, котрими володіє, її колеги вчиняють аналогічно. Тож в організації формується несприятливий для співпраці клімат, що негативно відбивається на загальній ефективності її діяльності.
На думку науковців, це означає, що намагання стимулювати креативність через внутрішню конкуренцію, а не шляхом співробітництва, найімовірніше, не дасть бажаних результатів.
«Орієнтуючи людей на суперництво у надії, що це сприятиме ефективності їхньої праці, організації досягають протилежного результату, бо працівники мають усі підстави приховувати інформацію, яку мають», — зауважує Черне. — Проте вони не отримують від цього жодних переваг, тому що у культурі типу "як гукнеш, так і відгукнеться" решта персоналу реагуватиме на дії "приховувача" таким же чином. Тому його репутація в очах боса, швидше всього, постраждає».
Але, як вважає Черне, якщо люди, схильні до приховування інформації, опиняються в середовищі, де заохочується співпраця та навчання, найімовірніше, вони не наражатимуться на дзеркальну реакцію на свої дії з боку її працівників. Бо в останніх не має жодних стимулів робити зі своїх знань таємницю.
«Загалом, ті, хто воліє приховувати інформацію, не отримують для себе жодних вигід, ані в структурі, де їхні дії спричиняють ефекти "бумерангу", ані в середовищі, де решта персоналу на це ніяк не реагуватиме», — підкреслює Матей Черне.
За інформацією management-issues.