Брак приватності — брак ефективності

Наявність приватного простору — це споконвічна потреба людини. Отже, не дивно, що після десятиліть використання офісу відкритого типу працівники все частіше жаліються, що брак приватності заважає їм нормально виконувати свою роботу.

Ілюстрація: Shutterstock

Здебільшого, організації, намагаючись збалансувати індивідуальну роботу персоналу та діяльність, що ведеться в групах, отримують зворотній ефект. Адже нормально працювати у величезних офісних приміщенням, усіяних офісними кабінами, просто неможливо, а це не лише знижує рівень продуктивності праці, але й руйнує мотивацію працівників.

Як показало опитування 10 тис. працівників компаній з 14-ти країн світу, яке провела дослідна компанія IPSOS, 85% персоналу незадоволені умовами праці, бо не мають змоги сконцентруватися. А близько третини опитаних (31%) зазначили, що завершити виконання завдання можливо лише за межами офісного приміщення.

Майже сім із десяти людей працюють в офісі відкритого типу або у приміщенні, що являє собою поєднання загального та індивідуального простору. При цьому кожен з них через відволікання уваги втрачає в середньому 86 хвилин робочого часу щодня.

Вражає і те, що хоча 95% респондентів наголосили на важливості праці в умовах приватності, тільки чотири з десяти опитаних сказали, що мають таку можливість.

Також під час дослідження було виявлено взаємозалежність між умовами праці та рівнем залученості персоналу. Індивіди, що працювали з найвищим рівнем залученості, також висловили вдоволеність якістю робочого середовища. І, навпаки, респонденти, котрі продемонстрували мінімальний рівень залученості, були незадоволені умовами виконання праці. А найбільш задоволені та вмотивовані індивіди сказали, що працюють у середовищі, де є можливість сконцентруватися, де можна взаємодіяти у групах без ризику зовнішніх відволікань, а також вибирати місце, де їм працювати найкомфортніше. За таких умов люди не відчувають надмірного нервового напруження, знаходять внутрішню рівновагу, і, крім усього, більшою мірю відчувають свою приналежність до організації.

«Люди потребують особистого простору не лише у приватному житті, але й в офісі», — говорить Боштьян Любич (Bostjan Ljubic), віце-президент Steelcase, компанії, що виробляє офісні меблі, та яка є замовником цього дослідження. — Аби люди ефективніше взаємодіяли з колегами, їм потрібно давати більше часу для індивідуальної роботи, ніж це прийнято зараз».

«Мода на відкритий офісний простір коріниться у прагненні стимулювати людей до ефективнішої співпраці, — продовжує він. — І, насправді, в цілому цей підхід виявився дуже успішним, хоча при цьому проблема браку приватності досягла кризового рівня, що негативно позначається на креативності людей, їхній мотивації, продуктивності та психологічному благополуччі».

Проте, на думку Боштьяна Любича, це не означає, що компаніям слід відмовитися від офісу відкритого типу. Замість цього потрібна «екосистема» різних офісних просторів, де працівники могли б обирати рівень приватності, який їм потрібен. «Зараз люди прагнуть власноруч контролювати свій робочий простір, а це означає необхідність переосмислення поняття “приватність” у корпоративному середовищі», — зазначає Любич.

Це останнє, але не єдине дослідження, висновки якого послаблюють позиції прихильників офісу відкритого типу. Опитування, яке 2013-го провели фахівці архітектурного факультету Сіднейського університету (2013 study from the University of Sydney Faculty of Architecture), показало, що мінуси від відволікання уваги, на яке наражаються люди в умовах відсутності особистого простору, не врівноважуються перевагами, котрі мала б дати відкритіша комунікація. «Виглядає, що довід стосовно того, що офіс відкритого типу сприяє покращенню атмосфери в колективі та підвищує продуктивність, неможливо обґрунтувати з наукової точки зору», — підсумовують австралійські дослідники.

За інформацією management-issues.