Ціна незалученого інтелекту
Роботодавці нерозумно використовують потенціал найманих робітників, а самі працівники марнують свої сили. До такого невтішного висновку приходить Стівен Ковей (Steven Covey) у своїй книзі "Восьма звичка: від продуктивності до досконалості" (The 8th Habit: From Effectiveness to Greatness).
Автор приводить результати дослідження соціологічної служби Harris Interactive, що опитала 23 тис. американців, які працюють у ключових галузях економіки. Як виявилося, 37% опитаних вважають що в них є чітке розуміння цілей, поставлених перед ними організацією; один з п'яти вважає, що між його безпосередніми обов'язками й основною метою компанії (відділу) існує прямий зв'язок; 15% відчувають, що їм дані всі можливості для реалізації поставлених завдань; стільки ж вважають, що працюють в атмосфері довіри; 17% відчувають, що керівництво заохочує вільне висловлення думок і прислуховується до ідей підлеглих; 10% відчувають, що в їхній організації люди відповідальні за результат своєї роботи та 13% мають гарні робочі відносини із працівниками інших відділів.
Якщо застосувати такі ж показники продуктивності й емоційної зацікавленості до гравців футбольної команди, то тільки четверо з одинадцяти гравців знали б які ворота на полі є їхніми; тільки двох з одинадцяти хвилював би результат гри; тільки двоє з одинадцяти чітко знали б, що їм потрібно робити під час знаходження на полі; і тільки двоє з одинадцяти не намагалися б конкурувати між собою, замість того, щоб спільно намагатися забити м'яч у ворота супротивника.
Стівен Ковей говорить, що таке жалюгідне положення речей — загальна проблема XXI століття незалежно від того, у якій суспільно-політичній системі оперує підприємство-роботодавець. На думку автора, збитки, що виникають у результаті неповного залучення людського таланту, інтелекту й ентузіазму значно перевищують втрати, які виникають у компанії в результати сплати податків, витрат виробництва й оплати праці співробітників разом узятих.
Джерело — Washington ProFile.