Демотиваційна прірва
Як би сумно і прикро це не звучало, але переважна більшість працівників вважають, що топ-менеджери лише даремно займають місце в офісі компанії, не кажучи вже про ті величезні кошти, які компанія марнує на їхнє утримання. Причиною такого ставлення є нездатність менеджерів правильно мотивувати своїх підлеглих та допомагати їм працювати на благо своєї організації.
Опитування, проведене консалтинговою компанією Towers Perrin, в якому взяли участь майже 90 тис. працівників, виявило, що абсолютна більшість із них не вірить у бажання організації та топ-менеджменту підтримувати їхню мотивацію на достатньому рівні. Лише п'ята частина респондентів визнала, що відчуває себе залученою до праці та з радістю виконує свої обов'язки. При цьому більше, ніж третина працівників визнали, що почуваються частково або повністю демотивованими.
Не дивно, що компанії із найвищим рівнем залученості персоналу показували найкращі фінансові результати та мали найвищі показники утримання кваліфікованих співробітників.
"Переоцінити вплив мотивованої робочої сили на результативність компанії просто неможливо, — стверджує Джулія Гебауер (Julie Gebauer), керівний директор та лідер практики ефективності персоналу у Towers Perrin. — Дослідження ще раз демонструє очевидний зв'язок між рівнем залученості персоналу та фінансовими показниками компанії".
Найбільше ж вражають дані щодо взаємозалежності між рівнем мотивації працівників та показниками фінансової результативності компанії. Виявляється, що компанії із найвищим відсотком залученості працівників у середньому щорічно підвищують операційний прибуток компанії на 19%, а прибуток на акцію — на 28%. Компанії ж з найнижчим відсотком залученості працівників щорічно знижують операційний прибуток на третину та вартість акцій — більш ніж на десятину.
"Одним із найбільших прозрінь дослідження став той факт, що організації самі по собі мають найбільший вплив на рівень мотивації працівників, — розповідає Гебауер. — Особисті цінності та робочий досвід мають куди менший вплив на залученість, ніж віра співробітників у те, що топ-менеджмент щиро зацікавлений у них і прагне їхнього розвитку".
Ставлення працівників до компанії формується насамперед словами та вчинками топ-менеджменту організації, і тільки в другу чергу — словами та діями їхніх безпосередніх керівників та наставників. Це відкриття може видатися доволі дивним. Особливо зважаючи на те, що працівники за весь час своєї роботи у компанії можуть так і не отримати можливості особисто поспілкуватися із вищим менеджментом, тоді як із безпосереднім керівництвом вони спілкуються щодня.
Лише десята частина респондентів погодилася з твердженням, що "топ-менеджмент компанії ставиться до своїх людей як до найціннішого ресурсу організації". При цьому працівники можуть і хочуть віддавати компанії переважну частину свого часу та сил, але не раніше, ніж компанія доведе, що вони для неї не порожній звук і не витратний матеріал. Три з чотирьох співробітників щиро призналися, що люблять свою роботу та компанію.
"Результати нашого дослідження, — говорить Гебауер, — вказують на наявність енергійних, амбітних, лояльних до компанії та готових до важкої роботи працівників. Це, в свою чергу, руйнує стереотипи, що працівники лояльні лише самі до себе, турбуються лише про власну кар'єру і прагнуть отримати якомога більше переваг, доклавши якомога менше зусиль. Але для того, щоб працівники принесли користь компанії, топ-менеджментові слід зосередитися на мотивації, визнати цінність працівників для компанії та допомогти їм відкрити приховані таланти і потенціал".
За інформацією management-issues.