Предметом обговорення даної статті є результати досліджень в галузі фінансів вченого Олега Вікторовича Мальцева, які були розглянуті в ході одного з науково-практичних семінарів з питань фінансів.
Зокрема ми розглянемо проблематику фінансів, управління фінансовими потоками, вирішення фінансових завдань і стадій виробництва в бізнесі.
Почнемо з історії, оскільки перш, ніж займатися чимось, треба розуміти природу явища. Звідки це все походить? Ми взагалі рекомендуємо, перш ніж почати чимось у житті займатися, щось робити, завжди ставити собі питання: «Звідки це все походить?»
У кожного явища в світі є своя природа, відповідно підхід повинен бути від природи явища. Чому? Тому що, коли ми до початкової природи явища приходимо, нам дуже легко розуміти, з чим ми маємо справу. Тому що коли питають про те, що таке «бізнес», типова відповідь звучить приблизно так: «Бізнес — це така штука, яка заробляє гроші!». Але тут виникає питання про те, хто ж все-таки заробляє гроші: бізнес чи люди?
Слово «бізнес» — англійське, звідси походить величезний лінгвістичний дисонанс, між дійсним значенням слова бізнес і своїм особистим розумінням кожної людини. У чому суть справи? Річ у тому, що американці під «бізнесом» мають на увазі будь-яку справу, яку робить людина. А в силу деградації людства, людина змушена спеціалізуватися в вузьких секторах. Так що, кожен з нас цю штуку «бізнес» розуміє, як йому заманеться.
З фінансами справи йдуть абсолютно також. Коли ми говоримо «фінанси», хтось має на увазі під цим гроші, хтось під цим має на увазі безготівкові гроші на рахунку підприємства, хтось — гроші вкладені, в обороті, і т.п. По суті своїй, завжди, коли мова йде про фінанси, мова йде про будь-яку грошову суму, з якої щось роблять. Кожна людина намагається розуміти речі так, як їй подобається.
Звідси виникає глобальна проблема, яка говорить про те, що ми не можемо докопатися до природи явища, не можемо зрозуміти, що мається на увазі під цими фінансами, відповідно не можемо нічого з цим зробити. У зв’язку з тим, що коли незрозуміла природа явища, нам незрозуміло з чим ми маємо справу. І коли ми не розуміємо, з чим ми маємо справу, то найчастіше ми витрачаємо час не на справу, а на з’ясування того, з чим ми зіткнулися.
Багато підручників по бізнесу або з питань фінансів написані так, що їх зміст, за великим рахунком, — каламутна вода. У них немає навіть логічних моделей, які б дозволяли будь-якій людині швидко розібратися, з чим вона має справу.
Гарвардські підручники 30-40 років набагато цікавіше сьогоднішніх підручників. Свого часу Олегом Вікторовичем Мальцевим була проаналізована австрійська книга зі стратегічного та управлінського консалтингу в Європі. Написаний цей двотомник австрійським інститутом в 1983, він перевидавався багато разів, але знайти цю унікальну книгу в оригіналі досить важко. Так ось в цій книзі прямо написано, що таке корпоративна культура, при цьому на перших сторінках дається визначення слову «культура». Там сказано: «Вироблення у людини певного стереотипу мислення, пов’язаного з прямою вигодою власника бізнесу …». Тобто, в книзі прямим текстом написано, що перетворення людини в робота на базі певних речей, є культурою, а постановка його в цей культурний процес є корпоративною культурою. Так що, ніхто ні від кого нічого не приховує.
Але з фінансами справи ще гірше. Є два типи книг, які продаються в магазинах, інтернеті та інш. Це книги з назвою «Фінанси» та «Фінансовий менеджмент». На жаль, ці книги написані не про фінанси, а про фінансові операції.
Необхідно розуміти, що фінанси та фінансові операції — це абсолютно різні речі. І фінанси, фінансовий менеджмент, фінансові операції — це теж різні речі. Будь-які грошові операції припускають якісь дії, пов’язані з речами, які мають на увазі гроші.
Припустімо, що якийсь чоловік хоче стати фінансистом або вже, на його думку, є таким. Питання до фінансистів: «Якими стадіями виробництва вони керують?». Як ви думаєте, знайдете ви чітке визначення стадій виробництва в словниках? Поміркуймо на цю тему. Адже будь-яка розсудлива людина далека від думки, що будь-яка річ, в тому числі товари та послуги, з’являються самі по собі.
Наприклад, поговоримо про те, як виникає ядерна бомба, як зброя. По-перше, її хтось придумує, чи не так? Виникає якась думка про те, що можливо використовувати якийсь принцип. Наприклад, термоядерні або ядерні реакції. Спочатку з’ясовується, чи існує дійсно така реакція на моделях, в лабораторіях?
Коли ми розуміємо, що принцип використовувати можна, ми починаємо думати, в чому його використовувати? Виникає ідея озброєння, бомби. Коли виникає ідея, виникає геометрія цієї бомби з тих механізмів реалізації, які повинні бути поміщені в цю бомбу. Розміри, форма, відповідність польотних характеристик з одного боку, а з іншого допустимі розміри для транспортування і запуску.
Так ось, ця стадія «придумування» бомби — це перший етап управління стадіями виробництва, який називається «Інтелектуальний актив». І в світі все влаштовано так, що б ми з вами не робили: спочатку це придумується, після чого набуває форму. Володіння цим інтелектуальним активом абсолютно контролює всі 5 стадій виробництва зверху вниз. Якщо ви володієте інтелектуальним активом, то все інше не важливо, якщо ви можете працювати з цим інтелектуальним активом, то в цей момент починається фінансовий менеджмент.
Що значить «можу працювати»? Люди використовують щось, наприклад, таку технологію у вигляді виробу, як автомобіль. Якщо я володію інтелектуальним активом, то в моїх силах зробити автомобіль ще краще. Я можу поставити людину в ситуацію, коли вчора це був Мерседес, а сьогодні — Лада. Вчора це було актуально, він викинув купу казначейських білетів за цю машину, а завтра це стало неактуально, тому що у мене приготовлена технологія у вигляді виробу вищого порядку. Ось так і живе світ, шляхом значного підвищення технологій.
Свого часу один військовий чоловік сказав, що люди думають, що речі створюються і з’являються просто так, насправді все простіше. Кожен бачив цигарку, так ось це — калібр 7,62. Сигарета — це калібр 5,45. Військове виробництво тяжить до універсалізації, тому що там потрібно завдання виконувати й в громадянському і мирному житті.
Коли ми говоримо про першу стадію виробництва і маємо справу з робочою субстанцією, то підвищувати технологічність можна до безкінечності. Це і є техногенна ера, коли мобільний телефон випущений на ринок, розрахований на експлуатацію з обмеженим тимчасовим терміном. Він живе на ринку, але на підході вже наступна модель, і все різко змінюють стару модель на нову.
Так ось, той, хто контролює першу стадію виробництва, — контролює все інше. Значить, якщо ви хочете мати солідний бізнес, то перша стадія виробництва повинна бути в ваших руках. І не можна, щоб вона була в чужих руках, тому що якщо зникне перша стадія виробництва, то відбудеться крах всього бізнесу. Але що ми маємо в світі? 90% бізнесу в світі до першої стадії виробництва не має ніякого відношення. По суті своїй, все фірми в світі, які до першої стадії виробництва не мають відношення, є всього-на-всього відділом збуту якогось виробництва. Це — підрозділ відділу збуту якогось виробника. Звідси з’являються поняття опту, роздробу, дрібного опту.
СТАДІЇ ВИРОБНИЦТВА.
Тепер перейдемо до розгляду моделі стадій виробництва, виведеної фінансистом Олегом Мальцевим.
Стадія 1 — Інтелектуальні активи.
Стадія 2 — Підприємство / компанія, куди цей інтелектуальний актив надходить. Підприємство — це якийсь міксер, переробник цього інтелектуального активу, з якого виходять товари або послуги. Це — та субстанція, яка є об’єктом передачі за певну вартість.
Друга стадія теж вимагає окремого інтелектуального активу для того, щоб отримати той товар або ту послугу, яка буде потрібною і затребуваною. Оскільки, якщо ми, використовуючи першу стадію виробництва, зробили послугу або товар на другій стадії виробництва, не перевіривши тенденції ринку, просто на свій розсуд, і почали цю послугу або товар пропонувати на ринок, то немає ніякої гарантії, що це буде затребувано. Перш, ніж ми щось починаємо виготовляти, то потрібна проблематика, під яку це виготовляється.
Так само на ринку технологій. Існують базові технології, вони існують і від них нікуди не дітися, а спеціалізовані речі не конструюються просто так з голови. Існує проблематика, під яку конструюється технологія. І конструювання технології — це механізми вирішення цієї проблематики, оскільки вона існує.
Друга стадія вимагає дослідження, а дослідний інтелектуальний актив вимагає наявності інструментів дослідження, і перегляд газет без створення досвідчених моделей і ретельної перевірки отриманої інформації, не дасть об’єктивну оцінку цієї інформації. З цієї причини, коли ми на другій стадії виробництва формуємо пакет послуг або виріб на майбутнє, то, що ми будемо виробляти, застосовуючи дослідницький інструментарій, нам потрібно чітко зрозуміти, що буде трохи пізніше, що зараз актуально на ринку, що зараз затребуване і що буде затребуване відповідно до тенденцій ринку?
Стадія 3. Коли ми закінчили із другою стадією виробництва, ми переходимо до третьої стадії, яка товар або послугу позиціонує на ринок в систему координат. Тут теж існує інтелектуальний актив управління технологічним ринком.
Люди вважають, що найкращий спосіб керувати ринком — це створювати певну догматику. З’являються якісь гуру, які нібито розбираються в якомусь питанні та починають всім розповідати, яка помада хороша, яка погана, у кого колеса погано крутяться в автомобілі. Створюється догматика під себе з метою просування своєї продукції, а не чужий.
Сьогодні, більшість маркетологів, вважають найкращим способом роботу парою сил: наявність цих прикладів для наслідування, цих гуру і масована інтернет-політика, оскільки споживач зараз більшу частину часу проводить в інтернеті.
Необхідно розуміти, що існують різні механізми позиціонування на ринку. Адже будь-який товар або послугу необхідно розмістити на ринку якимось способом, а для цього нам потрібні інші активи, які допомагають нам це грамотно робити в тій чи іншій галузі.
Давайте ще раз пройдемо три стадії виробництва, щоб кожному читачу стало абсолютно зрозуміло, про що йде мова:
• На першій стадії продукт або послуга придумується.
• На другій стадії вона трансформується в продукт або послугу.
• На третій стадії продукт або послуга позиціонується на ринок.
Позиціонування на ринок — це не те, що ви виставили товар на прилавок магазину, а то, як люди про цей продукт дізналися, побачили цей продукт і побачили його в дії. Наприклад, в автомобільній галузі для цього існують тест-драйви. Одна справа — косметику позиціонувати, взяти красиву даму нафарбувати, і розмістити фотографії на конкурсі краси, як перший етап позиціонування. А як ви адвокатську послугу будете позиціонувати на ринок?
Ви ж не зможете взяти інтерв’ю у клієнта адвоката, якому він вирішив задачу, це ж адвокатська таємниця — вам ніхто нічого не скаже. І адвокат не має права за законом про адвокатуру, говорити про своїх клієнтів. Значить, потрібні якісь інші методи позиціонування цих послуг. Наприклад, методом уявної та фактичної компетенції: написання книг, проведення лекцій і семінарів.
Перейдімо до 4 стадії управління виробництвом.
Стадію 4 виробництва можна назвати «управлінням увагою і поведінкою споживача». Існує блок управління увагою і поведінкою споживача, в якому ми переключаємо увагу споживача на товар і даємо йому інформацію для того, щоб він міг прийняти рішення. По суті своїй, ми управляємо прийняттям рішень, виборами, висновками, переконаннями й розумінням споживача на ринку.
Стадія 5 — це копіювання. Вона знаходиться поза попередньої описаної системи.
Фінанси перед вами. Тепер, розбираймось: 5 стадій виробництва, 4 з них робочих, п’ята — копіювання. Більшість людей, безумовно, працює в 5-й частині виробництва, тобто, в копіюванні. Це — основна частина ринку, одні повторюють інших. Важко скопіювати Мерседес, але легко копіюється діяльність. Тільки лінивий не продавав телефони, комп’ютери та не займався нерухомістю та iнш. У випадку з тим, що легко копіюється і витягується на ринок, місткість ринку швидко закривається.
Якась частина людей працює в стадіях 2, 3 і 4. І меншість — в першій стадії.
Зверніть увагу, що в даній статті ми ділимося з вами результатами наукової дослідницької діяльності вченого і фінансиста Олега Мальцева та очолюваних ним науково-дослідних інститутів. Це — прикладні знання, які вже містять в собі інтелектуальні активи, які ви можете використовувати з метою вирішення задач в житті й діяльності та досягнення результатів.
