Перша знайдена археологами нашивка датується близько 500 року до нашої ери і належить перському царству Ахеменідів. На ній були зображені символи, що ідентифікували вояків різних частин армії. Згодом у різних країнах і на різних етапах історії військові нашивки приймали різні форми та мали свої особливості.
Історія існування нашивок як знаків розрізнення у різних арміях світу набуло розповсюдження ще в далекому далекому середньовіччі, коли лицарі пришивали на свої зброї та одяг емблеми, щоб знайомити інших зі своїм гербом та статусом. Згодом, з поширенням збройних конфліктів та розвитком військової техніки, нашивки стали все більш поширеними у військах різних країн як засіб ідентифікації військових підрозділів та їхнього призначення.
У середньовіччі виготовленням нашивок займались віші та герольди — люди, що спеціалізувалися на геральдиці та символіках. Нашивки зображували різні символи — герби, тварин, рослини тощо, які вказували на належність до певного роду або герцогства. Поступово нашивки почали використовуватись і військовими, які на своїх уніформах зазначали звання та приналежність до підрозділу.
Виготовлення однієї нашивки герольдом може займати від кількох годин до кількох днів, залежно від складності зображення та використаних матеріалів. У давнину нашивки виготовлялися переважно з тканини та ниток, а згодом з’явилися більш стійкі матеріали, такі як пластик та штучна шкіра. З розвитком технологій виготовлення нашивок став можливим їхній масовий продуктовий виробництво, що дозволило робити їх доступними для використання в різних галузях, включаючи військову сферу.
Перші нашивки були виготовлені зі шкіри та металу, і часто вони мали форму гербів, символів та літер, що відображали ідентифікаційну інформацію про підрозділ або військову гілку. Згодом, з поширенням текстильних матеріалів та розвитком вишивальних технологій, нашивки стали значно складнішими та деталізованішими, що дозволило створювати більш складні зображення та деталізовані логотипи.
Різниця між термінами «нашивка» та «шеврон» полягає у їхній формі та призначенні. На шевронах, як правило, зображені різнокольорові символи та знаки розрізнення, які вказують на звання, посаду або належність до певного підрозділу. Нашивки ж можуть мати більш різноманітну форму та зображувати складніші зображення, такі як емблеми підрозділу або зображення звірів та інших символів. Вони можуть бути прикріплені до різних частин одягу, наприклад, до куртки, рюкзака або каски, і служити для ідентифікації особи або підрозділу.
На сьогоднішній день кожна бригада, полк, підрозділ, тощо мають власний шеврон для позначення їх приналежності до певного угруповання. В якості основи для шеврона використовують герби рідних міст, тварин та птахів, холодну та вогнепальну зброю, постаті героїв часів українського козацтва, притаманні для нашої кліматичної зони рослини, тощо. Останнім часом набирає обертів купівля шевронів на замовлення. Такі вироби можуть бути виготовлені з тканини з вишивкою, або гуми. Гумові шеврони (шеврони з ПВХ) користуються більшим попитом, адже незважаючи на їх дорожчу вартість вони довше зберігаються свій зовнішній вигляд, не бояться води, бруду та сонця.
Джерело: magnitik.ua
