Німецька якість давно стала стереотипом. Але чомусь ремонт Фольксваген, БМВ чи Опель замовляють не рідше, ніж Пежо чи Рено, які вважаються машинами на любителя. Чи немає тут помилки, і хто помиляється – експерти міжнародного рівня, що складали рейтинг надійності автомобілів 30 років тому, чи майстер автосервісу? Спробуємо розібратися у парадоксальній німецькій якості в межах нашої статті.
Щодо справжньої якості сучасних німецьких машин
Любителі BMW, Mercedes-Benz, Audi та Volkswagen можуть доводити протилежне, але німецькі машини – як раз те саме, що надає словам «німецька якість» іронічний відтінок. Німці не розучилися їх будувати, а просто переслідують інші цілі.
Звісно, немає претензій до дизайну, продуктивних та економічних двигунів, комфорту, оздоблення, електронної начинки, але всі німецькі автомобілі, крім Porsche, випущені з 1995 року, ламаються набагато частіше, ніж їх попередники.
Причини зниження якості німецьких авто
Причини, через які німецькі машини стали гірші, тривіальні та передбачувані, як все німецьке. Самі виробники визнають свої помилки та пояснюють їх орієнтацією на продуктивність. Німці полюбляють економити, а іноді змушені це робити, і перше, що від цього страждає, це якість деталей. Вони не браковані, а навмисно вироблені відповідно до невимогливих технічних умов, причому необізнаний покупець довго не помічає, що насправді йому продають під авторитетною назвою. Прагматичні автокомпанії постійно оцінюють якість інших виробників, і не намагаються підняти свою вище, адже низька ціна – це теж конкурентна перевага.
При скороченому бюджеті німецький автовиробник не намагається винайти шляхи спрощення, і упевнений в тому, що якість повинна постраждати позаяк. За таких умов він не вагається, коли підписує договір із постачальником деталей, що виготовлені за низькими вимогами. При цьому він упевнений, що покупець не дізнається про ці хитрощі.
У німецьких авто є приваблива, але непрактична риса – продуктивність. Інженери роками працюватимуть над тим, щоб підвищити потужність двигуна на пару коней, замість того, щоб займатися його надійністю. Виходить, рекорд важливіший за стабільність роботи, і надійність приноситься у жертву змаганням за швидкість та потужність. Особливо цім грішить БМВ. Доходить до того, що виробники добре знають фірмові вади своєї продукції і реагують на них двома шляхами:
- залишають все як є, придаючи недоліку фірмовий шарм;
- усувають недолік, який став занадто відомим. Але щоб компенсувати втрати, які пішли на підвищення якості в одному місці, економлять на інших вузлах. Споживачі задоволені: стара вада усунута, а нова ще невідома. Виробник заради економії продовжує сипати пил в очі споживачу, а той, враховуючи національний характер, схильний до традицій, постійності, та всього «німецького», не квапиться пересідати на Рено чи Тойоту.
Свою роль грає загальносвітова практика. У виробництві будь-яких речей зараз ставка робиться на їх обертання, а не на довговічність. Який сенс у телевізорі, холодильнику чи автомобілі, яких вистачить на все життя? На чому будуть заробляти автовиробники, якщо машини перестануть ламатися?
