Багато хто знає, що ми повинні мати хорошу самооцінку, але рідко хто говорить про потребу в самоцінності. Давайте разом розберемось: у чому полягають ці поняття, що в них спільного, а в чому чітка відмінність?
Наша самооцінка, як і самоцінність, — це ті поняття, які не можна виміряти на вагу, але ми точно їх відчуваємо і відповідно проявляємо через свою поведінку. Дуже часто ми штучно на свідомому рівні намагаємось видати бажане за дійсне, подаючи себе нібито-то на вищому рівні власної цінності, купуючи собі брендові речі, останні моделі телефонів, виставляючи пафосні фото в соцмережах. Ці всі моменти говорять про намагання подати, «продати» себе дорого в очах оточуючих, і тим самим підвищити свою САМООЦІНКУ. Зверніть увагу, що такі прояви — це про намагання пропрацювати саме цю категорію, а не САМОЦІННІСТЬ. Відповідаю на питання, яке виникає: чому йдеться саме про самооцінку?
Що таке самооцінка
Справа в тому, що самооцінка — це динамічне поняття, яке часто змінюється. В основі цієї динаміки лежить реакція на нас оточення, а не наші автономні почуття власної цінності.
Самооцінка залежить від думок, коментарів інших людей, в яких люди шукають схвалення. Адже в таких випадках саме від схвалення, похвали оточення, від отриманих компліментів залежить цінність людини. Отримали комплімент або порцію чужої похвали — і все, ми відчуваємо свою цінність. Не отримали схвалення — не відчуваємо. Критика в таких випадках — це взагалі руйнівна зброя, яка створює відчуття, що людина не гідна і гірша за всіх. Проблема таких людей у тому, що вони наповнюють себе ззовні, і цими cхваленнями замасковують свої внутрішні пробої.
Що собою являє самоцінність
Якщо ж говорити про самоцінність — то це поняття статичне. Самоцінність — це фундамент, на якому базується відношення до СЕБЕ. Саме самоцінність є основою у нашому сприйнятті себе. Наявність якісно наповненої серцевини дає нам можливість вистояти за будь-яких обставин, адже нам добре просто від того, що ми в себе є. І ми, маючи ці відчуття, стаємо автономними від думок, суджень, похвали та будь-яких інших реакцій оточення. За таких обставин на критику людина дивиться як на погляд, інакшу думку ззовні, і бере з того можливий привід для своїх міркувань, а не вердикт для самосуду.
Самоцінність є основою, вона закладається в дитинстві нашими батьками. Звісно, мова йде не тільки про слова схвалення, а й про сам приклад батьків в своїй поведінці: як вони себе позиціонують у соціумі, як захищають власні кордони і при цьому проявляють повагу до кордонів своїх дітей. Без останнього неможливе формування цілісної особистості.
Звісно, виникає питання: якщо вже так склалося, що в дитинстві не сформували цю цілісність, як же тоді бути? Готова, ґрунтуючись на власній психологічній практиці, сказати, що люди навіть у зрілому віці мають всі шанси її створити практично з «0». Звісно, це буде покроково, але головне — що це можливо! А заради таких результатів варто рухатися та прикладати зусилля.
Пам’ятаємо, любов до себе не можна купити за гроші і взяти ззовні, її можна виростити всередині та взростити в собі.
Авторка: Олена Новікова, практикуюча психологиня
Майстерня психологічного зцілення
