Головний алгоритм: благо чи зло?

Надпотужний глобальний розум — це не плід уяви письменників-фантастів, а реальність, можливо не така вже й далека, — вважає Педро Домінгос (Pedro Domingos). У своїй книзі «The Master Algorithm: How the Quest for Machine Learning Will Remake our World» («Головний алгоритм: як машинне навчання змінить світ») він розповідає, як може відбутися найважливіший в історії людства винахід та як виглядатиме суспільство майбутнього.

» Докладніше на Amazon

Здатність навчатись на власному досвіді вже давно перестала бути унікальною властивістю мозку людини і самоадаптуальні алгоритми стали звичною річчю у різних сферах людської діяльності. Наприклад, з їхньою допомогою Google вирішує, які сторінки нам показати; Amazon та Netflix — які книжки та фільми порекомендувати; Twitter та Facebook підбирає пости для «стрічки»; персональний помічник Siri розпізнає нашу мову та прогнозує дії… «Суспільство змінюється зі швидкістю появи нових алгоритмів, — пише Домінгос. — Машинне навчання трансформує науку, технологію, політичну та військову сфери».

Проте наймасштабніші зміни все ще попереду. «Фактично головний алгоритм стане останнім винаходом, який нам доведеться зробити, бо щойно опинившись на свободі, він почне винаходити все, що ще потрібно винайти», — зазначає Домінгос.

Серед того, що «потрібно ще винайти» — способи виліковування онкологічних захворювань. Як стверджує автор, головний алгоритм може створити програму, здатну розробити точну формулу лікувального засобу, що «вбиватиме» форму рака, на яку страждає конкретний пацієнт. Для цього потрібна «карта» генома пухлини, дані щодо профілю пацієнта та його медичної історії, а також «величезна база даних з молекулярної біології». На жаль, поки що немає всієї сукупності потрібних даних — зрештою, як і самого алгоритму. Але якби він був, то міг би генерувати будь-які знання «з минулого, теперішнього та майбутнього»; наприклад, маючи дані спостережень датського астронома Тихо Браге (1546-1601), вивів би закони Ньютона, не володіючи жодною попередньою інформацією про них.

Розмірковуючи над тим, чи не очікує супералгоритм доля інших грандіозних задумів, які так і залишились нездійсненною мрією людства (серед яких — філософський камінь та вічний двигун), Домінгос оцінює ймовірність його появи доволі високо, наводячи в якості аргументів дані сучасної науки. У книзі детально аналізуються п’ять основних напрямів машинного навчання. Так, представники школи коннективізму бачать шлях до створення мега-алгоритму у зворотному інжинірингу людського мозку. Еволюціоністи шукають відповідь у генетиці та еволюційній біології. Символісти — у процесі зворотної дедукції. «Аналогізатори» вважають, що рішення прийде із подальшим розвитком ядерних методів машинного навчання. Представники байєсівської школи намагаються наблизитись до мега-алгоритму через ймовірнісні висновки та статистику. Розглядаючи плюси й мінуси кожного із вищенаведених напрямів, автор робить висновок, що, найімовірніше, головний алгоритм стане продуктом їхнього синтезу.

Але які наслідки може мати поява надрозуму для нашої цивілізації? Чого варто очікувати — настання утопії чи антиутопії? Домінгос обмальовує картину можливого майбутнього в оптимістичних тонах. Вчений вірить, що людству вистачить мудрості, аби використати алгоритм не для руйнування чи маніпуляцій, а для побудови майже ідеального суспільства.

Хто б не створив суперрозум, він обов’язково поділиться своїм винаходом з людством; а дані, що його живитимуть стануть нашим найціннішим надбанням. Компанії збиратимуть дані, продаватимуть їх від нашого імені та будуть піклуватись про те, щоб нам платили справедливо. А «обрані політики зможуть тисячі разів на день запитати у своїх виборців, що їм потрібно та вчиняти відповідні дії» (звісно, піклуючись виключно про благополуччя громадян).

Більшість спеціальностей зникне, а нечисленні фахівці, діяльність яких неможливо буде автоматизувати, казково розбагатіють. Утім, гігантський «цифрований розрив» не обернеться для нас катастрофою. Адже «знедолені» диджитал-доби можуть голосувати. «Коли рівень безробіття сягне 50% (або навіть менше), ставлення до перерозподілу доходів кардинально зміниться і нова безробітна більшість голосуватиме за щедрі довічні виплати, а також за "астрономічні" суми податків для їхнього фінансування», — пише автор, додаючи, що «для тих із нас, хто не працюватиме, життя не втратить сенс, так само, як воно не втрачає значущість для жителів тропічного острову, де природа щедро задовольняє всі їхні потреби».

За матеріалами strategy+business.