Парадигма усталеного розвитку:
вирішення світових проблем чи нова іграшка теоретиків?

Сучасний світ бізнесу характеризується особливою жорсткістю та швидкоплинністю. Швидкоплинність забезпечується наявними інформаційними технологіями, а жорсткість (якщо не сказати жорстокість) — обмеженим платоспроможним попитом та наявним ефектом надвиробництва товарів. Економісти-теоретики, до яких знову почали звертатись за поясненнями, чому саме економічні механізми, що діяли протягом останніх двохсот років, почали давати збій, знаходяться у скрутному положенні: класичні теоретичні положення піддані жорсткій критиці, а нових й досі немає. А однією з основних проблем є те, що більшість питань, що зараз виникають у людей, з одного боку ніби-то й не пов'язані з економікою, але з іншого... життя кожного з нас — це безпосередня складова економічної системи, тому й пошук рішень повинен знаходитись за допомогою не тільки економічних методів, а й з використанням міждисціплінарного підходу.

Однак, несправедливим було б говорити, що світ завмер та тільки сподівається на те, що хтось вирішить за нього усі проблеми. Більш ніж двадцять років тому у 1987 році у звіті Світової комісії з проблем зовнішнього середовища та розвитку (the World Commissionon Environmentand Development, WC\ED) під назвою «Наше спільне майбутнє» (Our Common Future) на конференції Організації Об'єднаних Націй (ООН) до увагисвітової спільноти було представлено спробу нового сприйняття та розвитку дійсності під назвою «усталений розвиток» .

Одразу відмітимо один важливий аспект: оскільки термін було представлено англомовними вченими, то його звісно було викладено англійською. В оригіналі він має наступний вигляд: "sustainable development" (SD). При цьому, якщо з перекладом слова development не виникає ніяких проблем¹, то слово sustainable — не має адекватного перекладу ні в російській, ні в українській мовах. Згідно контексту самої теорії, слово походить від двох інших: sustain — підтримувати, надавати підтримку, не давати можливості згаснути, перерватися²; able — здатний, той що має здатність. Виходячи з цього, вченими, що говорять слов'янськими мовами, було придумано термін "усталений розвиток", що має відповідати за значенням англійському "sustainable development". На жаль, поки що не вдається визначити, наскільки повно та точно російськомовний термін відображає сутність парадигми SD, оскільки публікацій та наукових розробок у даному напрямі в країнах СНД поки що дуже небагато.

З іншого боку, чи не здається вам, що, власне, словосполучення "усталений розвиток" звучить досить-таки дивно? У більшості випадків "стійкий" майже завжди викликає асоціацію з чимось монолітним,  непохитним, незрушним, а "розвиток", навпаки, — бурхливість, плинність, змінність.  І чи є можливим взагалі їх поєднання?

Щоб відповісти на ці питання, для початку необхідно з'ясувати, що ж саме мається на увазі у "них", коли говориться про SD, та у "нас", коли говорять про усталений розвиток.

Визначення WC\ED говорить, що SD — це "такий розвиток, що дає змогу задовольнити потреби сьогодення без створення загрози для можливості наступного покоління задовольнити їх власні потреби"³. Відмітимо, що концепцію SD було створено Заходом як відповідь на:

• процес глобалізації, коли вже великі корпорації  правлять державами, а не законно обраний уряд;
• наявність постійно зростаючого рівня безробіття у високорозвинутих країнах;
• спад народжуваності у європейців та підвищення у країнах Азії та Африки;
• загрозу глобальним катастрофам, що знищують зовнішнє середовище;
• загальну зміну ціннісних орієнтацій населення Землі. 

Тобто, ця теорія має загальний характер, і її мета не просто вирішити окремі економічні проблеми, а перекроїти світосприйняття населення всієї планети, особливо владних осіб, і врятувати світ від руйнування.

Основними поняттями, що характеризують SD-парадигму є:

1. Корпоративне громадянство (corporate citizenship), що передбачає розвинення у кожного робітника організації почуття глибокої причетності до бізнесу, гартування командного духу та сприйняття компанії як "сім'ї".

2. Соціальна відповідальність (social responsibility) — передбачає створення позитивного іміджу компанії не тільки на ринку завдяки якісній продукції, а й в суспільстві зокрема. Тобто для того, щоб бізнесова діяльність була успішною і надалі, необхідно стати частиною громадянського суспільства, створюючи міцні зв'язки між керівництвом компанії та її акціонерами, споживачами, партнерами, засобами масової інформації, державними структурами та громадянськими організаціями⁴.

3. Екологічна ефективність (eco-efficiency) — говорить сама за себе: особливу увагу в процесі діяльності приділяти охороні довкілля.

Досить довгий час SD мав лише концептуальний вигляд, жодного практичного застосування. Однак, за останнє десятиріччя було зроблено неймовірний прорив. Так, наприклад,  у розробці стандартів, які, на думку дослідників, мають регулювати діяльність підприємств у майбутньому, взяли участь такі провідні світові установи як: Світовий Банк, Інститут Соціальної та Етичної відповідальності (the Institutefor Socialand Ethical Accountability) Великої Британії та Організація Британських Стандартів (British Standartds Institution), Організація Міжнародних Стандартів (International Standartds Organisation) та багато інших. На думку представників Міжнародного Інституту SD (International Institutefor Sustainable Development)⁵, очікувати стрімкого прориву SD-поглядів у реальне життя можливо у найближчі п'ять-сім років. І прорив цей відбудеться завдяки використанню нових технологій, впровадженню "м'яких інновацій", зосереджених на:

• формуванні нових форм стратегічного мислення,
• розробці нових управлінських процедур та
• визначенні  меж відповідальності корпорацій перед суспільством,
• створенні єдиної системи "суспільної звітності" для мульти-національних компаній⁶

Таким чином, SD-концепція набуває зовсім іншого виміру: фокус її інтересів поступово зміщується з соціальних відносин до процесу формування компаніями конкурентних переваг та підвищенню рівня керованості підприємств. Тобто з'являється практичне втілення, до якого доклали зусиль такі відомі університети як Гарвард, Оксфорд, представники бізнес-шкіл з Торонто (Schulich Schoolof Business), Нью-Йорку та Лондону. У 2000 році IISD разом з WBCSD⁷ перевидали⁸ доповнену та змінену відповідним чином книгу під назвою "Бізнес-стратегія для забезпечення стійкого розвитку: лідерство та відповідальність"⁹, в якій викладаються основні принципи та положення SD-концепції на мові, зрозумілій підприємцям.

Для компаній, що не є доброчинними чи неприбутковими, SD означає вибір та сприйняття відповідної стратегії та дій, за рахунок яких досягаються цілі підприємства та його стейкхолдерів¹⁰ сьогодні, для того щоб захистити, підтримати та збільшити цінність людських та природних ресурсів, які компанія буде потребувати у майбутньому.

Це визначення передає дух SD-концепції, і означає, що економічний розвиток повинен враховувати потреби не тільки підприємства, але й тих осіб та організацій, які з ним пов'язані партнерськими, діловими чи соціальними відносинами.  Пітер Друкер, один з засновників сучасного наукового менеджменту, сказав з цього приводу: "Ми повинні діяти за межами корпорації з такою ж енергійністю та відповідальністю, з якою ми створювали підприємства. Вихід за їх межі — це не альтруізм; це всього навсього ділова необхідність та усвідомлена користь."

Так розглядає SD світова спільнота: теоретичне підгрунтя знайшло своє місце у діловому світі, і, мабуть, має приносити дивіденди у (нехай не дуже близькому) майбутньому. На жаль, до російськомовного читача ця теорія дійшла вже досить-таки "урізаною": взагалі-то залишився лише аспект забезпечення економічної стабільності підприємства¹¹, однак вже з використанням нового терміну "усталеного розвитку". Загалом, усталений розвиток, на думку Захарченка В.І., досягається за рахунок досягнення підприємством стійкості більш високого порядку: динамічної.

Принциповим є інший момент: SD-концепція є "відкритою", орієнтованою більше на розвиток компанії разом з середовищем (стейкхолдерами), орієнтованою на формування самобутньої культури бізнесу та на переворот свідомості; а наш "усталений розвиток" досягається за рахунок зміни внутрішніх параметрів підприємства: його структури, матеріально-технічної бази тощо. При цьому змінилася також певною мірою ціннісна орієнтація концепції: SD намагається привити поняття соціальної відповідальності бізнесу перед суспільством, а усталений розвиток, у "нашій" інтерпритації залишається на "старих" позиціях просто забезпечення ефективної (прибуткової) діяльності прідприємства.

Більш цікавим є інше питання, пов'язане безпосередньо з визначенням сутності "усталеного розвитку" та/або забезпечення стійкого становища підприємства на ринку. Загальним у цих двох випадках є поняття "стійкості". Якщо б йшлося про російську мову, подальше з'ясування сутності терміну звелося б до читання тлумачного словника, оскільки в російській мові існує тільки слово "стойкий" у значенні  постійний, незмінний, сталий; той, що довго зберігає свої властивості, якості, не піддається руйнуванню¹²; і похідні від нього мають таке ж лексичне значення. Та наша державна, а, отже, й наукова мова — українська, що славиться своїми мовними відтінками: на перший погляд слова мають однакове значення, але насправді відрізняються, що з'ясовується тільки в процесі вживання та проведення семантичного аналізу. Особливо актуальною ця проблема є при перекладі спеціальної наукової літератури. Тому доречно було б навести декілька слів, що приблизно однаково відображають значення російського «стойкость» (див. табл. 1).

Як видно з таблиці, найбільш вдалим, враховуючи контекстне значення, є слово «усталений», яке маємо застосовувати для позначення процесу усвідомленого чітко керованого, у нашому випадку, розвитку. Відмітимо ще раз, що такий розвиток можливий лише для тих підприємств, які вже стали на шлях змін, і яким притаманна ознака динамічної стійкості.

Загалом, стійкість — це одна з основних ознак, притаманних природним, технічним, соціальним... динамічним системам. При першому наближенні стійкість визначається як сталість, незмінність як певного стану системи, так і переходу з будь-яких інших станів до даного¹⁴.

Більшість досліджень щодо з'ясування сутності цієї ознаки проводилися ще за часів Радянського Союзу в межах досліджень великих складних технічних систем, таких як підводні човни, військові оборонні установки тощо; питання щодо стійкості соціально-економічних систем, якими і є підприємства, майже не розглядалися. Відносно  таких систем визначення стійкості було опубліковано у 1983р. видатним російським вченим Тереховим Л. Л.: "Стійкість — це здатність системи функціонувати у стані, близькому до рівноважного, в умовах постійного зовнішнього та внутрішнього впливу"¹⁵.

Звичайно, що підприємство, як і кожна система, прагне досягти рівноважного стану функціонування. І, якщо нашою метою є розвиток, то... стан рівноваги — це тільки проміжний етап. Тобто, виділяється вже не одна єдина ознака стійкості — а принаймні дві: статична та динамічна. Про останню говорилося раніше, — вона і є нашою метою; але висхідним моментом є все ж таки досягнення статичної стійкості — положення системи на певному проміжку часу, коли система функціонує  з показниками близькими до рівноважних. Тобто підприємство повинно функціонувати відповідно заданих параметрів, повинно досягати всіх запланованих показників, а можливі невідповідності врегульовувати за допомогою внутрішніх механізмів.

Однак, який саме стан можна вважати рівноважним? Який перелік показників буде найбільш точно відображати зміни у функціонуванні, і яким чином розрахувати ті граничні значення показників, вихід за межі яких призведе до катастрофи?

При розгляді цієї проблеми виникає дуже багато питань, відповіді на які можна знайти лише за умови систематичної, кропіткої праці направленої на збір статистичної, аналітичної та іншої інформації про діяльність підприємства. Оскільки тільки базуючись на правдивих статистичних даних, враховуючи прогнозні показники розвитку країни, галузі, географічного регіону... можливо побудувати відповідні реальні системи диференційних рівнянь, які і є одним з основних інструментів дослідження границь стійкого положення компанії.

До того ж тут прослідковується ще один момент, де підкреслюється різниця між теорією SD та "усталеним розвитком": кількісне визначення. У першому випадку більшість спирається на слова, якісні визначення залежностей, розмірковування тощо, другий — за головний інструмент обрав "поезію" цифр та математичну логіку. Як би там не було, кожний з підходів має право на існування, варто лише відповідним чином відокремити ці поняття та не підміняти їх значення в процесі досліджень.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вебер Аллан «В бизнесе все как в природе»// журнал «Искусство управления», №3 (9), 2001
2. Добкин В.М. «Системный анализ в управлении». — М.: Химия, 1984, — 224 с., ил.
3. Івченко Анатолій Олександрович «Тлумачний словник української мови» Довідкове видання. : Харків «Фоліо», 2002 с. 446
4. Зубанов Н.В. «Анализ устойчивости относительно поставленной цели как один из подходов к описанию функционирования организации в условиях неопределенности»// www.sstu.edu.ru
5. «Словарь русско-английский, английско-русский» репринт по изданию 1969, by Langensheidt KG, Berlin and Munich. : К. 1993,
6. Терехов Л.Л. Кибернетика для экономистов. М. "Финансы и статистика", 1983
7. «Корпоративное волонтерство: три в одном» Александра Кубайчук//деловой еженедельный журнал «Компаньон», 14.02-20.02.2003 № 7
8. Уемов А.И. «Системный подход и общая теория систем», М.: «Мысль», 1978, 272 с.
9. «Экономическая устойчивость предприятия в переходной экономике» Захарченко В.И. // Фондовый рынок, №15 (217) от 24 апреля 2001 г.
10. "Business Strategy for Sustainable Development: Leadership and Accountability"// International Institute for Sustainable Development// www.iisd.org
11. Corporate Social Responsibility: Fad or Reality? // World Bank Institute Programs// www.worldbank.org/wbi/corpgov/csr/resources.html

¹ development — розвиток, ріст, еволюція, розширення, «Словарь русско-английский, английско-русский» репринт по изданию 1969, by Langensheidt KG, Berlin and Munich. : К. 1993, с. 355.

² тамо ж, с. 523, с. 297.

³ www.wbcsd.ch — World Business Council for Sustainable Development.

⁴ Для додаткової інформації див. «Корпоративное волонтерство: три в одном» Александра Кубайчук//деловой еженедельный журнал «Компаньон», 14.02-20.02.2003 № 7, с. 58-61.

⁵ www.iisd.org — International Institute for Sustainable Development.

⁶ при чому у цій звітності економічні показники відіграють аж ніяк не першу роль. Більшість уваги зосереджено на показниках, відображаючих діяльність компанії відносно суспільства: захист зовнішнього середовища, соціальна та благодійна діяльність, моральне «обличчя» компанії, дотримання трудового законодавства, протидія сексуальним домаганням, відсутність дискримінації за будь-якою ознакою. 

⁷ International Institute for Sustainable Development, World Business Council for Sustainable Development.

⁸ вперше цю книгу було опубліковано у 1992 р.

⁹ оригінальна назва: "Business Strategy for Sustainable Development: Leadership and Accountability".

¹⁰ stakeholders — особи, безпосередньо зацікавлені у діяльності компанії: керівництво компанії, робітники та їх сім'ї, акціонери, споживачі, конкуренти та ділові партнери, доброчинні та громадські організації, держава.

¹¹ «Экономическая устойчивость предприятия в переходной экономике» Захарченко В.И. // Фондовый рынок, №15 (217) от 24 апреля 2001 г.

¹² Івченко Анатолій Олександрович «Тлумачний словник української мови» Довідкове видання: Харків «Фоліо», 2002 с. 446.

¹³ тамо ж.

¹⁴ Зубанов Н.В. «Анализ устойчивости относительно поставленной цели как один из подходов к описанию функционирования организации в условиях неопределенности»// www.sstu.edu.ru.

¹⁵ Терехов Л.Л. Кибернетика для экономистов. М. "Финансы и статистика", 1983.