Вчитель глобального мислення

— Саме слово «коуч» (від англ. — «екіпаж, коляска») означає транспортний засіб, який «перевозить» людей з одного рівня творчості на інший, вищий. Коуч допомагає людям по-новому осмислити, що для них справді важливо, поставити конкретні цілі й побачити способи, за допомогою яких можна цього досягнути. Крім того, він допомагає долати внутрішні бар’єри й обмеження, виявляти свої сильні якості й максимально їх використовувати. Коучинг є ключем до підвищення ефективності та якості роботи, поліпшення відносин, розвитку кар’єри і навичок спілкування з людьми. Недавнє дослідження Гарвардського університету показало, що успіх кращих менеджерів зумовлений 20 навичками спілкування з людьми, кожну з яких можна опанувати. Хороший коуч може допомогти лідерам опанувати ключові навички спілкування приблизно за три тижні кожну.

Які відмінності між західноєвропейською та східноєвропейською бізнес-культурами? Зокрема, чим відрізняються лідери великих компаній?

— Щоб відповісти на це запитання, мені потрібно описати три окремі сфери. По-перше, яке бачення майбутнього в цих лідерів, зокрема їхнє бачення себе в майбутньому. Як вони використовують бачення у плануванні. По-друге, які їхні основні цінності й підходи до бізнесу. По-третє, які їхні основні бізнес-стратегії.

Чи можете ви пояснити, що таке бачення?

— Бачення — це зорові образи, що надихають вас на здійснення своєї мрії. Бачення дає напрям нашим діям і створює сенс нашого життя.

Дуже важливо навчитися помічати елемент «візіонування» (багато менеджерів знають, що важливо мати бачення, однак самі його не розуміють). Менеджери часто мають справу зі словесним описом бачення, а не з переживанням його як ментального образу того, що ми хочемо створити в майбутньому. Бачення лідера компанії часто сприймається людьми як ідеї однієї людини, яким інші просто підкоряються. А підкорення не веде до бажання ризикувати. Важливо створити загальне бачення компанії, і тоді воно створює в людей прихильність.

Тож які відмінності в баченні майбутнього між західноєвропейськими та східноєвропейськими лідерами?

— Західноєвропейські лідери планують масштабніше. І я вважаю, що підбір більшості керівників здійснюється несвідомо на основі саме цього критерію. Західні лідери не лише планують з використанням глобального бачення (деякі керівники компаній Східної Європи також це роблять), але багато хто з них також враховує ключові внутрішні й зовнішні тренди, своєрідні погодні системи, які рухаються поверхнею міжнародного «корпоративного глобуса».

Що це означає?

— Це означає, що їм легше передбачувати майбутні тенденції. Вони проводять планування на масштабнішій карті. І це карта процесів. У Східній Європі люди частіше дивляться на минулі цифри. А це означає, що вони не дуже добре володіють глобальним баченням як інструментом корпоративного лідерства. Східноєвропейські керівники частіше думають у форматі «або/або», «так або ні», «старт або стоп». Їм часто не вистачає навичок для роботи під час критичних етапів корпоративного зростання. У вас лише починає розвиватися корпоративна сміливість, заснована на стратегіях системного планування.

Крім того, люди сприймають процес ризику й прийняття сміливих рішень як болісний, такий, що викликає стрес. Вони винуватять себе і своїх працівників у помилках. А це означає, що кожна людина у вищому керівництві має дуже мало простору для ризику і їй потрібна велика зона безпеки, щоб почати щось робити.

Багато західноєвропейських лідерів звикли думати і планувати наперед на три — десять років. І оскільки вони орієнтовані на успіх у довгостроковій перспективі, то багато уваги приділяють довгостроковому розвитку людей. У Східній Європі діапазон планування щодо розвитку людей зазвичай не перевищує року чи двох. Це суттєвий розрив, який люди у вашій країні лише зараз починають усвідомлювати.

Східноєвропейські країни стрімко розвиваються. Тут постійно змінюються правила гри. Багато українців не беруться планувати навіть на наступний рік, оскільки не знають, що станеться після президентських виборів...

— А чому постійно змінюються правила гри? І чому людям складно планувати? Здебільшого це пов’язано з тим, як люди сприймають лінію часу, тобто як дивляться на минуле, теперішнє й майбутнє. Американці й західноєвропейці влаштовані так, що коли вони згадують минулі події — образи з’являються ліворуч перед ними. А коли мріють — образи з’являються праворуч. Багато українців і росіян сприймають лінію часу інакше — недавнє минуле знаходиться безпосередньо перед ними, а майбутнє — позаду. Крім національних особливостей є ще кілька причин, з яких люди застряють у проблемах і їм складно знайти рішення. Трудність, яка трапляється найчастіше: сприйняття людини — в цьому часі, минуле в неї — позаду, а майбутнього не видно. У такому стані людям важко складати плани.

Чи можна їм якось допомогти?

— Можна перебудувати сприйняття лінії часу. Це вміють робити хороші коучі.

Скажіть, а культура суспільства загалом впливає на мислення окремої людини?

— Мислення людини залежить від цінностей, які розділяють в суспільстві. Адже наші цінності більше пов’язані з тим, як ми думаємо, ніж з тим, що ми думаємо. Зараз у світі розрізняють сім рівнів цінностей, розташованих у порядку виникнення основних питань чи проблем, які стоять перед людьми в процесі розвитку. Ключова ідея в тому, що різні товариства, культури й субкультури, а також цілі нації перебувають на різних рівнях психосоціального розвитку. І при цьому рівні, що виникли раніше, не зникають — вони залишаються активними всередині наборів цінностей системи, продовжуючи впливати на неї. Кожен з рівнів цієї спіралі цінний за певних умов. Розуміння цього важливе для лідерів, оскільки односторонній погляд на свою організацію і ринок загалом може серйозно загальмувати їхній розвиток. Лідери сьомого рівня розуміють, що найкращий шлях розвитку і найкращі організаційні структури можуть бути різними для різних ситуацій у суспільстві. Знаючи, як змінюються системи цінностей, ви краще зрозумієте, як діє політика і що відбувається в бізнесі.

Оскільки бізнес є проекцією суспільства, то цікаво дізнатися про перспективи розвитку культури України.

— Майже 14 років тому, в період розпаду Радянського Союзу, культура вашого суспільства перебувала на четвертому рівні. Цей рівень відрізняється тим, що люди прагнуть підтримувати стабільність і правопорядок. Проте водночас вони організовані навколо якогось абсолютистського обмеження, яке визначає: правий ти чи не правий. За таким принципом влаштовано кастову систему в Індії, британську монархію, комуністичну систему (яскравий приклад — Китай) і майже всі релігії. Це доволі авторитарна система, і вона підтримує страх невдачі. Це пасивна ієрархія. На жаль, дуже багато освітніх шкіл зберігають культуру четвертого рівня. За принципом пасивної ієрархії влаштовано багато українських компаній. Хоча після розпаду СРСР у вашому суспільстві сталася величезна зміна: четвертий рівень цінностей став переходити в п’ятий.

Що являє собою культура п’ятого рівня?

— Це культура досягнень. Люди кажуть: дивись, усе стабільне, тепер я можу робити те, що хочу — хочу бути підприємцем, знайти свій власний спосіб заробляння грошей. Люди п’ятого рівня створюють непоганий бізнес. Але їх зазвичай хвилює питання, як можна маніпулювати чинними політичною та економічною системами для того, щоб отримати бажане.

У Північній Америці така культура виникла після Другої світової війни. З’явилося безліч підприємців, для яких престиж був над усе — почалося змагання: у кого найбільша машина, будинок тощо. Фокус уваги людей у цей період сконцентровано на тому, що ви думаєте про мене. В Україні багато таких людей?

Так. І як довго триває такий етап розвитку?

— Точних часових меж немає. Рано чи пізно люди починають розуміти, що в такій культурі не дуже багато сенсу. Якщо ми фокусуємося лише на наших досягненнях — я володію цим і цим, то забуваємо про розвиток. Наприклад, ким я міг би стати? Коли люди починають серйозно замислюватися над цим питанням, зароджується культура шостого рівня, заснована на справедливості.

В Америці культура шостого рівня виникла під час руху за цивільні права. Адже в культурі п’ятого рівня не було справедливості для людей різного походження. Зараз у Північній Америці людей, що належать до культури шостого рівня, більше, ніж п’ятого.

Останні президентські вибори в США були дуже цікавими. Це було змагання між культурами п’ятого і шостого рівнів. Наразі перемогла система цінностей п’ятого рівня, але культура шостого рівня поширюється повсюдно. І в Україні також збільшується кількість людей шостого рівня. Ці люди приділяють багато уваги усвідомленню внутрішнього «Я» і відносинам один з одним. Але вони, на жаль, погані бізнесмени. Оскільки люди фокусуються на справедливості, то починають думати у форматі «або/або»: має рацію або не має, хороший або поганий, це справедливо або несправедливо. Проте нам потрібна здатність бачити велику картину, а це можуть робити люди сьомого рівня.

Словом, аби бізнес почав масштабно розвиватися, нам треба піднятися на сьомий рівень цінностей?

— Так. Бо люди сьомого рівня мислять глобально. І щороку таких людей дедалі більше. Наприклад, у Північній Америці за останні роки кількість таких людей збільшилася з 3 до 15%. Багато в чому це заслуга інтернету, тому що бізнес стає глобальним. Компанії сьомого рівня набагато продуктивніші від інших, оскільки там діє коучингова культура. Туди приходять найрозумніші, тому що люди хочуть працювати в таких компаніях.

Що являє собою коучингова культура?

— У коучинговій культурі акцент робиться на роботі в командах. При цьому зазвичай команди створюють під конкретний проект. Після його завершення фахівці переходять в інші команди для роботи над наступним проектом. Цілковита зміна в роботі й стилі життя компанії досягається шляхом постановки запитань, які допомагають людям сфокусувати свою увагу на складних для них завданнях, взяти на себе відповідальність за їхні рішення і чітко побачити шляхи досягнення цілей компанії.

Чи можна перескочити з п’ятого рівня на сьомий?

— Ні. Але його можна пройти швидше.

Чи можуть в одній компанії працювати люди з різними системами цінностей?

— Так. Наприклад, в IBM, де я проводила дослідження, існує чотири системи цінностей. Але проблема не в тому, людей яких систем цінностей зібрано під одним дахом, а в тому, чи продуктивно вони спілкуються між собою. Нерідко трапляється, що люди, які належать до вищого рівня, опинившись у меншині, змушені піти з компанії, оскільки вони або не приймають рівень цінностей компанії, або компанія не розділяє їхні цінності. Таким чином, компанія втрачає людей, які могли б стати поштовхом для її розвитку.

Автор висловлює вдячність коучу Катерині Дружиніній за допомогу в проведенні інтерв’ю.

Розвиток культури суспільства

Перший рівень існування — Виживання (Бежевий)

На цьому рівні людина прагне знайти стабільне задоволення потреб свого тіла. Цей рівень існування чудово підходить для виживання виду, однак сьогодні майже не трапляється, за поодинокими випадками розумового недорозвинення, повної дисоціаціїї (як, наприклад, у вуличних бродяг) чи в інших патологічних випадках.

Другий рівень існування — Родовий дух (Фіолетовий)

На цьому рівні людина прагне до соціальної (племінної) стабільності. Вона активно захищається від життя, яке не розуміє. Людина вірить, що життя її племені є абсолютно природним і єдино правильним, і рішуче його обстоює. Вона живе, орієнтуючись на тотеми й табу.

Третій рівень існування — Боги сили (Червоний)

На цьому рівні проявляється грубий індивідуалізм і затвердження себе. Це той рівень, на якому «сильний завжди правий». Тут агресивно виявляється прагнення володіння — відкритіше й безсоромніше з боку заможних і прихованіше й меткіше з боку незаможних. Девіз: «Хочу все й одразу». Ті, хто має справу з такими людьми, мають вдаватися до загроз, явних виявів сили чи дуже сильних цілей, щоб надихнути їх на дію.

Четвертий рівень існування — Сила правди (Синій)

На цьому рівні людина розуміє, що життя в цьому світі дає не лише насолоду, а також бачить, що для кожного класу людей існують певні правила. Дотримання цих правил є тією ціною, яку людина має платити за довге життя. Виявляється у вигляді «повинен і зобов'язаний». Люди цього типу зазвичай приймають якусь догматичну систему, часто релігію. Вони працюють найкраще за наявності жорсткого набору правил, як, наприклад, військовий статут.

П’ятий рівень існування — Прагнення успіху (Жовтогарячий)

На цьому рівні люди хочуть оволодіти світом через пізнання його секретів, а не через вияв грубої сили (як на третьому рівні). Вони вважають, що той, хто опинився на «вершині життя», по-справжньому цього заслуговує, а тим, хто зазнав невдачі, доля призначила підкорятися обраним. Вони переконані, що довели свої виняткові здібності і заслуговують визнання й поваги за те, чого вони змогли досягнути. Стиль життя висококонкурентний, такий що прагне до багатства, і орієнтований на технологію. Ці люди схильні до певного догматизму, але при цьому прагматичні, і якщо знайдуть те, що працює краще, змінять свої переконання.

Шостий рівень існування — Круговий зв’язок (Зелений)

На цьому рівні для людей головними є стосунки з іншими людьми і з внутрішнім «Я». На відміну від попередньої групи, люди шостого рівня менше думають про матеріальні надбання чи владу, а більше про те, як викликати любов чи симпатію інших людей. Вони готові відповідати тому, що інші люди вважають правильним чи корисним. Люблять бути разом з групою. Небезпека полягає в тому, що вони настільки втягуються у групове прийняття рішень, що можуть досягати лише невеликих результатів.

Сьомий, він же перший, рівень буття — Потік гнучкості (Жовтий)

Тут людина знову починає фокусувати увагу на зовнішньому світі і на своїй силі у ставленні до цього світу. Тут вона стає по-справжньому суспільним індивідуумом. Прагне проявити себе, але не будь-якою ціною. Обстоює компетентність, природний потік, неминучість конфліктів і виняткову важливість цілісності. Відкидає статус, «-ізми», ідеології, есплуатацію природи й непотрібний конформізм. Людина починає бачити взаємну залежність всього із Всесвітом. Вона використовує накопичені знання, щоб знову системно вибудувати свій світ.