Управлінське консультування в Україні: місія не здійсненна?

Еволюція становлення консультування

Становлення інформаційної (або як її ще називають електронної, цифрової або нової) економіки, яка на відміну від індустріальної епохи, характеризується приоритетною роллю знань, перевагою інтелектуальної складової у формуванні доданої вартості, стрімким скороченням життєвого циклу інновації, які забезпечують ринковий успіх компанії. За таких умов функціонування підприємств нагадує спринтерські змагання за набуттям конкурентних переваг. Сьогодні перемогу у конкурентній боротьбі важко забезпечити тільки матеріальними ресурсами компанії, основу її стратегічних компетенцій формують передусім нематеріальні активи, інтелектуальна складова бізнесу. Тому залучення такого інтелектуального ресурсу як консультування стає об'єктивною необхідністю для забезпечення довгострокового стратегічного розвитку сучасної компанії.

Започаткування консалтингового бізнесу було пов'язане з бажанням колишніх успішних підприємців і керівників, які за різних причин відійшли від справ, передати свій досвід іншим компаніям. Так була створена перша консалтингова фірма ("Служба ділових досліджень"), яка з'явилась на початку ХХ ст. в Чикаго і пропонувала клієнтам проведення робіт з підвищення ефективності функціонування промислових підприємств.

Після Другої Світової війни сплеск ділової активності сприяв становленню консалтингу, як офіційно визнаної професії та прибуткового бізнесу. Цей період називають золотою ерою консалтингу. Він характеризується загальним відновленням світової промисловості, фінансової і політичної системи, а також виникненням та закріпленням на ринку більшості провідних консалтингових фірм. В той час управлінське консультування набуло рис ринкової інфраструктури, більшість консалтингових компанії стало спеціалізованими. Відмітною рисою управлінського консультування того періоду стала адаптація типових управлінських принципів і методів до потреб конкретних підприємств.

Консалтинг початку XXI століття характеризується системним і ситуаційним підходом при вивченні і розв'язанні управлінських проблем підприємств, розробкою інтелектуальних продуктів, що розробляються на стиках функціональних аспектів менеджменту, міжгалузевої взаємодії, розвитку кластерної економіки.

Про суттєву роль управлінського консультування у ринковій економіці свідчить факт виділення його у окремий сектор економіки. Сьогодні річний оборот управлінського консультування у США складає більше 50 млрд дол. За оцінками фахівців чистий оборот галузі консультування по управлінню в Європі перевищує 8 млрд дол., в Японії — 2 млрд дол.. Сучасний розвиток світового управлінського консультування характеризується порівняно високими темпами зростання. За даними бюлетеню "Consultants News" з 1990 року середньогалузевий щорічний темп приросту складає 10%, а у провідних фірм цей показник коливається від 20 до 30%. Якщо для інших сфер бізнесу десятивідсоткове зростання є більш-менш задовільним, то для консалтингу такий рівень вважається критичним. Характеризуючи консалтинговий бізнес, слід зауважити що він зберігає лідируючі позиції по продуктивності праці. Так за даними журналу Journal of Management Consulting¹ у 1994 році дохід на одного консультанта в The Boston Consulting Group склав 382 200 дол, Roland Berger & Partner — 437 000 дол, McKinsey & Co 468 800 дол., Towers Perrin — 477 800 дол.

Глобалізація ринкового простору викликала в консалтингу подолання національних кордонів. Сьогодні практично у всіх країнах поруч з вітчизняними консультаційними фірмами працюють транснаціональні консалтингові корпорації. За оцінками фахівців найбільш перспективними консалтинговими ринками є ринки Азії, Індії та Східної Європи, особливо успішно і динамічно розвивається ринок управлінського консультування у Китаю. Проведення лідерами консалтингового бізнесу геополітичної експансії в країнах, що розвиваються, дозволяє їм додатково отримувати більше третини своїх доходів.

Чим пояснюється бізнес-успіх консалтингу? Що забезпечує стабільно зростаючий попит на його продукцію? Відповідь на це питання лежить в площині зростаючої складності сучасного управління підприємством, невизначеністю ділового середовища.

До найважливіших причин стрімкого розвитку управлінського консультування та зростання попиту на консалтингові послуги на світовому ринку відносять наступні:

• загальну тенденцію глобалізації бізнесу, яка однаково сприяє попиту на консалтингові послуги і серед транснаціональних корпорацій, що захоплюють нові ринки, і серед щойно створених компаній, які сподіваються позиціонуватися на світовому ринку;
• можливість використання ідей і таланту консультанта в якості конкурентної переваги у ринковій боротьбі;
• необхідність впровадження інформаційних технологій, які дозволяють значною мірою підвищити продуктивність компанії.

Управлінське консультування: поради, дії чи результат від них?

Незважаючи на широке вживання термінів "консалтинг", "консультування", дискусія навколо трактування даних дефініцій триває. В літературі зустрічається навіть розрізнення даних понять. Причому автор такого тлумачення категорії наголошує на принциповій різниці між ними: "консультування — наполягає він — це навчання і допомога порадами, а консалтинг — допомога у вирішенні проблем замовника"². Цікаво, що у наведеній цитаті важко визначити і зрозуміти принципову відмінність даних термінів.

Однак більшість дослідників, фахівців-практиків використовують ці категорії як синоніми і погоджуються, що консультування (від анг. сonsulting) — це надання професійних порад.

Розширене тлумачення терміну показує, що під консультуванням розуміють і діяльність, змістом якої є допомога керівникам у вирішенні проблем їх організації³, і процес здійснення допомоги у розв'язанні проблем організації⁴, і результат цього процесу — послуги, які надають незалежні спеціалісти⁵.

Наведені розбіжності у тлумаченні можна пояснити тим, що згідно нормативно-правовим актам, послуги (до яких відносять консультування) трактуються як "дії", або "операції", або "продукт — результат діяльності". Тому можна вважати, що управлінське консультування — це певна діяльність, яка передбачає наявність процесу надання порад з досягненням визначеного результату.

Дуже цікавим є визначення консалтингу у російських дослідників: "консалтинг — це комплекс знань, який пов'язаний з науковим пошуком, проведенням досліджень, проведенням експериментів з метою розширення наявних і отримання нових знань, перевірки наукових гіпотез, встановлення закономірностей, наукових узагальнень, обґрунтування проектів успішного розвитку організації"⁶. Таке тлумачення переважно розкриває інноваційний бік створення інтелектуального продукту, його змістовне наповнення. Проте залишає поза зоною уваги його бізнесову відмінність, націленість на отримання результату від впровадження консультаційних новацій.

Використовуючи термін консалтинг як синонім управлінського консультування⁷, чи бізнес-консультування, більшість дослідників підтримують думку, що консалтинг — це кваліфікована допомога незалежних спеціалістів при вирішенні управлінських проблем підприємств.

Тому далі пропонуємо управлінське консультування (management consulting) визначати як професійну діяльність, яка полягає у наданні незалежних і об'єктивних порад і технічної допомоги висококваліфікованими спеціалістами організаціям з метою сприяння ідентифікації їх управлінських проблем, пошуку їх оптимальних рішень, впровадженні консультаційних рекомендацій.

Управлінське консультування дозволяє:

• ідентифікувати та аналізувати управлінські проблеми і можливості;
• пропонувати альтернативні варіанти вирішення цих проблем;
• надавати допомогу в реалізації рекомендацій та впровадженні конструктивних змін, що визнані доцільними.

Основним завданням управлінського консультування є надання допомоги клієнтам у вирішенні їх управлінських та ділових проблем, оптимізації їх бізнесу, підвищенні ефективності функціонування клієнтської організації.

Менеджмент-консалтинг, який є особливим видом консультаційної діяльності, має специфічні професійні ознаки. Основними характерними рисами роботи консультантів з управління є: загальна ерудиція та компетентність, незалежність та неупередженість, рекомендаційний характер пропозицій і конфіденційність.

Особливості функціонування ринку консалтингових послуг

Особливості функціонування ринку управлінського консультування в цілому визначаються специфікою самого товару — консалтингової послуги, інтелектуального продукту, що залишається у розпорядженні клієнта після завершення консультування.

Специфіка консалтингової послуги (рис.1) полягає в її удаваній невідчутності, непомітності та, як правило, у відсутності завершеної матеріальної форми до її продажу. Тому ідентичні консалтингові продукти, виконані двома консалтинговими фірмами, можуть відрізнятися не тільки за формою, але й мати різну методологію розробки та зміст. Отже, клієнт може оцінити якість наданої йому послуги або відразу після завершення процесу консультування, або через деякий проміжок часу.

Окрім того, якість послуги та результативність консультування в цілому безпосередньо залежать від особистої участі та професіоналізму конкретного консультанта. У зв'язку з цим особливого значення набувають взаєморозуміння консультанта і клієнта та їх плідне співробітництво. У разі успіху клієнт схильний його ототожнювати не стільки із змістом та якістю проведених робіт, скільки із особистістю консультанта. Така персоналізація допомоги обумовлює певну специфіку попиту на ринку консалтингу: купують передусім окремих консультантів, які пропонують певні послуги.

Кон'юнктура ринку консультаційних послуг визначається співвідношенням попиту і пропозиції, рівнем ціноутворення і стратегією поведінки продавців та покупців на цьому ринку.

Потреба у допомозі консультантів обумовлена не тільки новими знаннями, аналітичними уміннями, заходами та методологічними підходами, які може привнести консультант в клієнтську організацію, а й тим, що сторонні консультанти покликані допомагати менеджерам орієнтуватися в складних умовах прискорення технологічних змін, швидкого зростання ділової активності, що надзвичайно впливає на майбутнє організації.

Більшість фахівців, що досліджують даний ринок, вважають, що попит на консультування обумовлений в першу чергу:

• поточною завантаженістю менеджерів фірм, що перешкоджає їх самостійному вирішенню глобальних проблем розвитку та кризових проблем компанії;
• прагненням отримати незалежну оцінку справ в організації;
• необхідністю постійного підвищення ефективності виробництва та бізнесу в умовах жорсткої конкуренції та ускладнення управлінських проблем;
• інтеграцією в світове економічне товариство, інтернаціоналізацією вимог та стандартів;
• необхідністю ініціації змін в організації;
• подоланням стереотипів вирішення існуючих проблем;
• навчанням персоналу новим управлінським технологіям.

Потенційними споживачами консалтингових послуг виступають будь-які організації, що зустрічаються з управлінськими проблемами. До них в першу чергу можна віднести приватні компанії, банки, державні установи, професійні асоціації, інвестиційні фонди та ін. Проте проблема трансформації наявних потреб в консультаційній допомозі у тривалий попит на управлінське консультування є актуальною як для ринку в цілому, так і для конкретної консультаційної фірми.

Продуцентами консалтингового продукту, що визначають пропозицію на консалтинговому ринку, є консалтингові фірми.

На управлінському ринку консалтингові послуги пропонують:

• консалтингові транснаціональні корпорації (McKinsey & Co, Deloitte & Touch Tohmatsu int., PriceWaterhouseCoopers, Ernst & Young, KPMG, Booz-Allen & Hamilton,), що мають розгалужену мережу регіональних представництв, об'єднаних єдиною корпоративною стратегією та культурою;

• великі багатофункціональні фірми, в яких працює близько сотні професійних консультантів, що спеціалізуються на обслуговуванні великих компаній та пропонують весь спектр управлінських послуг і вирішення найскладніших проблем. Як правило, такі фірми займаються також і дослідницькою діяльністю, що дозволяє їм постійно удосконалювати запропонований продукт;

• вузькоспеціалізовані фірми, як правило, надають консалтингові послуги дрібним і середнім фірмам та пропонують свої послуги в обмеженому секторі управлінського консультування, що дозволяє їм досягти високої якості обслуговування. Переважно вони намагаються працювати в установленому територіальному просторі;

• університети, учбові центри, проводячи серйозну підготовку спеціалістів, можуть здійснювати тренінги, ініціюючи тих, хто навчається, до отримання консалтингових послуг з різних питань бізнесу;

• незалежних окремих консультантів — висококваліфікованих спеціалістів, що володіють серйозним досвідом роботи, і, як правило, виступають або в ролі експертів з будь-яких проблем, або постійними консультантами невеликих фірм.

Ринок консалтингових послуг чітко сегментований і конкуренція між продавцями консалтингових продуктів, в основному, ведеться у середині свого сегменту. Сучасний розвиток консалтингового бізнесу показав, що утворені невеликі консультаційні фірми не прагнуть до послуг, що надаються провідними компаніями (фінансовий менеджмент, маркетинг, управління персоналом, зовнішньоекономічна діяльність, тощо) даючи їм можливість мати переваги у боротьбі за клієнта перед конкурентами.

Безумовно, репутація транснаціональних корпорацій безперечна і рівень їх консультаційного обслуговування є надзвичайно високим, проте, клієнт дуже часто надає переваги більш близьким взаєминам з невеликою консультаційною фірмою.

Особливості становлення і розвитку консультаційного бізнесу в Україні

Консультаційна діяльність як професійна допомога і підтримка управлінських інновацій вітчизняних підприємств існувала і активно розвивалася в соціалістичний період країни. Численні економічні і галузеві науково-дослідницькі інститути розробляли та удосконалювали методологію управління виробництвом, впроваджували нові принципи організації виробництва, що забезпечувало зріст ефективності використання праці, матеріалів та інших ресурсів.

Умови розвитку економіки, що змінилися, процеси роздержавлення і приватизації власності дали управлінському консультуванню новий імпульс. Консалтинг стає особливою індустрією, бізнесом, що приносить солідні прибутки. Сьогодні спектр питань, якими займається управлінське консультування є широким і динамічним.

Українське управлінське консультування пройшло певні стадії становлення. Формування ринку консалтингових послуг безперечно пов'язано з процесом приватизації, коли попит на оцінку суб'єктів роздержавлення, розробку бізнес-планів та інвестиційних проектів створив умови для створення чисельних консалтингових компанії. Другий етап становлення консалтингового ринку був пов'язаний з необхідністю надання постприватизаційної підтримки компанії, побудові компанії на основі ринкових принципів управління. Цей період характеризується появою таких консалтингових продуктів, як стратегічний аналіз, розробка стратегії, організаційна побудова бізнесу, фінансове управління, формування ефективної кадрової політики підприємств і т.п.

Нова хвиля розвитку ринку консалтингових послуг була пов'язана з інтервенцією інформаційних технологій, формуванням нових консалтингових продуктів, пов'язаних з автоматизацією процесів управління підприємством. Про колонізацію ринку консультування компаніями, що пропонують інформаційні технології свідчить той факт, що більш ніж 80% учасників щорічної виставки "Управління підприємством-2003" пропонували консалтингові продукти, основою яких є програмні продукти. Сьогодні можна констатувати, що консалтинговий ринок в Україні має зміщення акценту у бік IT-продуктів. Серед найбільш популярних продуктів, які пропонують консалтингові компанії сьогодні є комплекс послуг з фінансового управління, управління персоналу і різних технології управління (побудова процесного управління, Збалансованої системи показників, бюджетування, тощо)

За оцінками експертів сьогодні в Україні працює понад 500 вітчизняних консалтингових фірм, з яких половина займаються виключно наданням послуг з питань управлінського консультування, відкрито представництва провідних консалтингових фірм, що є лідерами консультаційного бізнесу, в тому числі великої четвірки. Більшість українських консультаційних компанії знаходяться на етапі, коли вони можуть визначити власну спеціалізацію, компетенції, потреби потенційних клієнтів. З'явилися вітчизняні консалтингові компанії, які сформували власну методологію роботи, мають унікальні консалтингові технології, розробили нові методи і підходи вирішення управлінських проблем, притаманних українському бізнесу.

На відміну від розповсюдженого в розвинутих країнах планомірного співробітництва з консультантами, що здійснюють обслуговування компаній з питань управління, управлінське консультування в Україні, на жаль, використовується епізодично. Зберігаються тенденції відсутності у більшості українських підприємців позитивного ставлення до цієї інфраструктурної складової ринку, які були визначені під час маркетингового дослідження ринку консалтингових послуг, що проводилося у вересні 1999 року Українською асоціацією менеджмент консультантів (УАМК) спільно з PricewaterhouseCoopers. Метою його проведення було визначення ступеню затребуваності консультаційних послуг українськими підприємствами, готовності керівництва українських підприємств співпрацювати з консультантами. Проведене опитування показало, що менш ніж 20% топ менеджерів можуть оцінити корисність від консультування як таке, що має значну користь. Інші підприємці вважали можливість залучення консультантів, але більшість з них була впевнена, що на даній стадії розвитку їх бізнесу консультування чи не потрібно, чи не буде ефективним. Така думка віддзеркалювала економічну ситуацію країни того періоду, коли переважали адміністративні методи прийняття рішень на всіх ланках управління.

Досліджуючи причини достатньо скромних темпів розвитку українського консалтингового ринку, серед стримуючих факторів його розвитку є відсутність нормативно-правової бази регулювання консалтингової діяльності, українського класифікатора консультаційних послуг, ефективно діючого професійного об'єднання консультантів. Таке об'єднання мало б сприяти підвищенню якості консультаційних послуг, захищати ринок від дилетантів, непрофесіоналів і розвивало б бізнес культуру суспільства в цілому. Недостатність достовірної інформації про ринок консалтингових послуг (кількість операторів ринку, консалтингові продукти, їх споживчих характеристиках, вартості послуг, обсягах і результативності роботи консалтингових компанії) не тільки створює умови для недоброякісної конкуренції, але не дозволяє потенційним споживачам орієнтуватися на цьому ринку.

Сьогодні можна констатувати, що період усвідомлення можливості і доцільності співпраці з консалтинговими компаніями змінюється етапом свідомого вибору консалтингової компанії, як бізнесового партнера. Реципієнти консультаційних послуг (власники, топ-менеджери підприємств) орієнтуються у консалтингових продуктах, розуміють необхідність пошуку нових можливостей і шляхів їх реалізації для посилення конкурентних позиції, системної побудови бізнесу. Вони сприймають консультантів як каталізаторів інноваційних процесів, лакмусовий папірець нових ідей керівництва, провідників новації, що забезпечують фінансове зростання. Український консалтинг переходить від кризового до системного. Більшість компаній, які замовляють консультаційні послуги є успішними зростаючими підприємствами, які прагнуть посилити конкурентний статус.

Приклади ефективного консультування українських підприємств вітчизняними консалтинговими компаніями свідчать про те, що результативність процесу консультування залежить передусім від готовності власників і топ менеджерів до змін, ініціації і підтримки інноваціям, яку має забезпечувати спільна команда консультантів і менеджменту клієнтської організації. Наш досвід показує, що більшість клієнтів (а до них ми відносимо ключових осіб бізнесу — власників, топ-менеджерів компанії) при залученні консультантів не чекають готових рецептів і відповідей на питання. Вони цінують можливість під час спілкування з консультантами перевірити власні думки, профільтрувати певні ідеї, почути незалежну (на відміну від власної команди менеджерів) їх оцінку. Консультант віддзеркалює ситуацію, дозволяючи побачити світ навколо, дає можливість розширити сприйняття оточуючого світу, він допомагає усвідомити наявність проблемних зон і необхідність їх вивчення та подолання. Іноді консультант має виступати у ролі своєрідного ретранслятора ідей керівництва і персоналу компанії, в яких порушений процес комунікацій і стати рушійною інноваційною силою і каталізатором трансформаційних процесів. Хороший консультант це не той хто знає відповіді на питання, а той хто ставить такі питання клієнту, які викликають потребу замислитися, переглянути підходи, позиції, відношення, питання, які дозволяють сформувати поле для зародження нових ідей.

Історію десятилітнього функціонування ринку консультування в Україні можна охарактеризувати як епоху навчання. Навчання консультантів роботи з клієнтами, створення власної методології, унікальних продуктів, які вони пропонують на ринок, формування репутації, яка для будь-якого клієнта є першорядною при виборі консалтингової компанії. Навчання клієнтів, більшість яких починає усвідомлювати, що більш 80% їх бізнесу є результатом інтелектуальної праці, яку необхідно постійно посилювати, спрямоване на постійний пошук нових конкурентних переваг. Саме консультанти мають протистояти процесу розпаду компетенції персоналу підприємств в умовах прискореного старіння отриманих знань.

Про суспільне визнання консультування свідчить і той факт, що серед нормативних навчальних курсів для студентів вищих навчальних закладів, що отримують підготовку з менеджменту, включений курс "Управлінське консультування". В Київському національному економічному університеті у 1995 році вперше в Україні була відкрита і досі залишається ексклюзивною магістерська програма "Менеджмент проектів і консалтинг", де студенти отримують підготовку з менеджмент консалтингу. Чим приваблює ця відносно молода для незалежної України професія (до речі в Україні в першій серед країн СНД професія консультанта була внесена в професійно-кваліфікаційний довідник)? Передусім, її динамізмом та інноваційністю. Можливістю внутрішнього зростання, самореалізації, стрімкого оволодіння новими знаннями, постійним навчанням. Ця професія дозволяє отримати досвід співпраці з компаніями, різних за видами діяльності, розміром, принципами організації і культурою бізнесу. Але щоб стати консультантом замало отримати диплом університету чи бізнес-школи, необхідно бути фахівцем, професійно і емоційно зрілою людиною, яка бажає і вміє постійно рухатися уперед. Саме професіоналізм, творчість та інноваційніть є запорукою успішного консалтингу. Хочеться сподіватися, що місія українського управлінського консультування як розвиток національної економіки і суспільства має бути здійсненною...

Список літератури

1. Блинов А.О., Бутырин Г.Н., Добренькова Е.В. Управленческий консалтинг корпоративных организаций: учебник. — М, 2002, 192с.
2. Верба В. А. Решетняк Т. І. Організація консалтингової діяльності: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000, 244с.
3. Кубр М., Управленческое консультирование: В 2 т. — М., Интерэксперт, 1992 .
4. Маккхем К Управленческий консалтинг / Пер. с англ. М.: Издательство «Дело и сервис», 1999. — 288с.
5. Посадский А., Хайниш С. Консультационные услуги в России. — М.:Финстатинформ,1995.
6. Посадский А. Основы консалтинга: пособие для преподавателей экономических и бизнес-дисциплин. М.:ГУВШЭ, 1999. — 240с. — М.,1999.
7. Юксвярав Р., Хабакук М., Лейманн Я. Управленческое консультирование: теория и практика. — М., 1989
8. Чернов Ю.В., Комишин С.В., Тищенко А.И. Управленческое консультирование: Учебн.пособие. — Херсон: ОЛДИ-плюс. — 272с.
9. Handbook of Managment Consulting Services. — 2nd ed., 1996
10. Gray d. a. Start and run of profitable consulting firm. — Kogan Page Ltd., 1995.

Про автора:

Вероніка Верба
Керівник магістерської програми "Менеджмент проектів і консалтинг",
к.е.н., доцент кафедри стратегії підприємств КНЕУ,
старший консультант Групи стратегічного консалтингу.

Член Федерації професійних бухгалтерів і аудиторів України.
Консультант з питань стратегічного і фінансового управління, інвестиційного менеджменту.
Тренер-консультант з підготовки консультантів українських регіональних бізнес-центрів, створених за підтримки Міжнародної фінансової корпорації (IFC)
Автор численних публікацій з питань менеджмент консалтингу, аналізу і підготовки проектів, фінансового менеджменту.

¹ Journal of Management Consulting, May 1996, P.53

² Коростельов В.А. Управлінське консультування: Навч. Посіб. — К.: МАУП. 2003, с.6

³ Юксвярав Р., Хабакук М., Лейманн Я. Управленческое консультирование: теория и практика. — М., 1989

⁴ F. Steele. Consulting for organizational. Amherst, MA, University of Massachusetts, 1975

⁵ Прокопенко И. Управленческое консультирование как услуга. — Проблемы теории управления. — М., 1988

⁶ Блинов А.О., Бутырин Г.Н., Добренькова Е.В. Управленческий консалтинг корпоративных организаций:учебник. — М, 2002, с.9

⁷ Консалтинг в Украине. — Киев: Ассоциация "Укрконсалтинг", 1996.