MBA-програми: міфи і реальність
Найпоширеніша думка не обов’язково є правильною — про це слід пам’ятати, здійснюючи будь-який вибір, особливо коли йдеться про прийняття такого важливого для майбутньої кар’єри рішення, як визначення бізнес-школи, — нагадує нам у своїй публікації Джон Бірн (John Byrne), екс-редактор Fast Company та BusinessWeek.
Джон Бірн
(John Byrne)
|
Раян Бінхем (його грає Джордж Клуні), герой серіалу «Up In The Air» («Мені б у небо») — юрист, який проводить життя у нескінченних роз’їздах, не зносить черг до зони контролю на безпеку в аеропортах. «Ніколи не ставай у чергу за старими людьми, — напучує він свою підопічну. — Вони ховають на собі безліч металевих речей, а найгірше, не усвідомлюють, як мало часу їм залишилося». А ось азіати для нього — ідеальна компанія, бо «вони подорожують без речей, добре все продумують і навіть мають щось на взутті, а тому їдуть, як на ковзанах». Коли ж співрозмовниця намагається це заперечити, він їй «закриває рота», вирікаючи: «Я як моя мама — одні стереотипи — так швидше».
Багато потенційних слухачів MBA-програм потрапляють до цієї ж пастки. Маючи силу-силенну варіантів, вони «хапаються» за найбільш розхожу думку, яка підтверджувала б те, що вони хочуть почути про переваги програми або дозволила б із «спокійною совістю» викреслити її з переліку. Найцікавіше, що у багатьох стереотипах є «зерно істини». Наприклад, бізнес-школа Darden Вірджинського університету відома своїми жорсткими підходами до навчального процесу. Базз Бекер (Buzz Becker), один з її випускників, котрий отримав найвищу нагороду за академічні результати, з готовністю це підтвердив. Але при цьому він звернув увагу на гнучкість організації насиченого академічними дисциплінами курсу, про що знають далеко не всі кандидати на вступ.
«Хоча тут доводиться "орати й орати" (скажімо, в жовтні проводиться вечірка для першокурсників, які опрацювали 100 кейсів), школу відрізняє дуже креативне середовище, в якому вчишся раціонально визначати свої пріоритети в умовах жорстких часових обмежень», — сказав Бекер, додавши, що навчання в Darden — «це просто феноменальна можливість набути такого цінного для майбутньої кар’єри вміння, як здатність збалансовувати роботу і приватне життя».
Стереотипи стосуються не лише окремих бізнес-шкіл, але й також MBA-програм у цілому. «Оцінки не мають значення» — це одне із поширених тверджень, яке може певною мірою нівелювати цінність диплому MBA. Проте не всі з цим згідні. Аарон Сілвер (Aaron Silver), випускник школи бізнесу Ross (Мічиганський університет), який розпочинає кар’єру в Deloitte, не стверджує, що змагання за найвищі бали є чимось малозначущим. Просто, на його думку, це менш важливо, ніж фокусування на таких ділянках, як особистісне зростання, розвиток критичного мислення та вміння вести дебати.
«Академічні результати сприймаються дуже серйозно. Від кожного студента вимагається бути хорошим партнером для групи, виявляти активність під час занять та продуктивно навчатися. Але якщо хтось на певний час змінює пріоритети, скажімо, приділяє основну увагу пошуку фірм для проходження стажування чи поринає у студентське життя — це не карається. Думаю, що саме так слід ставитись до вмотивованих професіоналів, які знаходяться на перших етапах своєї кар’єри».
Отже, практично за кожною MBA-програмою тягнеться довжезний хвіст оповідей, в яких півправда злилася з півбайками. Під час формування свого переліку найкращих випускників бізнес-шкіл 2017-го року «Best & Brightest» сайт Poets&Quants попросив респондентів розповісти про основні міфи, якими «обросли» заклади, де вони навчалися. Ось деякі відповіді.
ВИЩА ШКОЛА БІЗНЕСУ СТЕНФОРДСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Міф: Непропорційно висока увага приділяється підприємництву.
Реальність. «Так, тут пропонуються чудові курси для тих, хто налаштований на підприємницьку діяльність. Зрештою, Сенд-Хілл-роуд знаходиться всього в десяти хвилинах від Стенфорду і ви постійно чуєте стартаперський жаргон.
Але основна більшість студентів фокусуються на питаннях загального управління. Перший курс присвячено ґрунтовному вивченню стрижневих бізнес-дисциплін, а на другому — ви можете зглибитись у те, що вас цікавить найбільше. Вступаючи до Стенфордської школи бізнесу, я не думав про заснування свого бізнесу. Думаю, що отримав під час навчання все, що мені було потрібно, і навіть більше. Причому все на найвищому рівні», — Фредеріко Мосса (Federico Mossa).
ШКОЛА БІЗНЕСУ FUQUA ДЮКСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Міф: Розвиток «м’яких» навичок відбувається на рахунок академічних дисциплін.
Реальність. «Fuqua має репутацію закладу, призначеного в першу чергу для тих, кого цікавлять "м’які" навички (soft skills), що інколи може трактуватись як брак уваги до системного вивчення академічних дисциплін. Але це абсолютно не відповідає істині. У Fuqua я була змушена навчитись працювати в команді, а також застосовувати найважливіші для мене лідерські засади в точках "найвищої напруги", які виникали під час проходження академічних курсів. Щось подібне повинно відбуватись у бізнес-світі, де від нас як лідерів вимагається виявляти емпатію в час, коли компанія стикається з найскладнішими випробуваннями», — Еріка Хайнс (Erika Hines).
ВИЩА ШКОЛА МЕНЕДЖМЕНТУ КОНЕЛЛЬСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Міф: У місті Ітака (штат Нью-Йорк), де розташована школа, складно з працевлаштуванням.
Реальність. У закладі ведеться дуже активна рекрутингова діяльність — особливо багато пропозицій поступає від компаній, розташованих у Нью-Йорку. Завжди важливо пам’ятати, що, формуючи мережу контактів із фірмами, слід думати про якість, а не про кількість. Також випускники школи дуже люблять приїжджати до Ітаки, щоб підібрати собі кадри серед її студентів», — Патрік Грамлі (Patrick Grumley).
За матеріалами "Top MBAs Dispel The Biggest Myths About Their Business Schools", LinkedIn.
Ілюстрація: Depositphotos.com
|
