Роль фінансової системи в економічному розвитку Японії

Автор: Ярослав Федорак, редактор Менеджмент.com.ua

7 травня 2009 р., у приміщенні зали адміністративної ради НТУУ "КПІ" відбувся семінар Ясухіро Маехара (Yasuhiro Maehara), професора школи міжнародної та публічної політики університету Хітосубаші.

Семінар було організовано відповідно до Спільної заяви Японії та України, яку було зроблено Прем'єр-міністром Японії Таро Асо та Прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко 25 березня 2009-го року в Токіо, щодо делегування експерта з питань фінансів із метою підтримки зусиль української сторони, спрямованих на подолання економічних труднощів.

Основною метою семінару був обмін та поширення досвіду Японії в подоланні фінансових та економічних труднощів серед українських державних інституцій, відповідальних за розробку та здійснення фінансової політики.

Презентація професора Маехари зосереджувалася навколо історичного розвитку фінансової системи Японії. Зокрема, він розповів про чотири глобальні періоди:

• модернізація (1868-1920-х рр.), коли Японія перейшла до сучасної економічної ідеології;
• часи війни (1930-1940-х рр.);
• часи швидкого розвитку (1950-1960-х рр.), коли щорічно ВВП Японії зростав в середньому на 10%;
• дорога до "бульбашок" (1970 — початок 1990-х років), що стало причиною економічної кризи у 1997-му році, а також частково є причиною сучасної глобальної світової кризи.

"Фінансова система, яка зародилася у Японії в часи швидкого розвитку, працює добре — але лише до певного часу. Після певного періоду вона стає неефективною. І тоді починається криза", — пояснив професор Маехара. При цьому він нагадав українській аудиторії, що ієрогліф "криза" як в японській так і в китайській мові є комбінацією двох ієрогліфів "небезпека" та "можливість". А отже кризу варто розглядати аж ніяк не лише з точки зору негативу, який вона несе, але й з точки зору можливих змін, які ніколи б не трапилися, якби не було кризи.

Принциповим для становлення японської фінансової системи часів модернізації (1868-1920) було поєднання орієнтального (східного) менталітету із передовими західними технологіями. Саме в ті часи в Японії виникли три типи банків для ефективного поглинання та розміщення капіталу (комерційні, індустріальні та ощадні банки), а вже у 1878-му році була заснована фондова біржа у Токіо. Серед негативних зовнішніх впливів цього періоду професор Маехара навів першу світову війну, великий землетрус "Канто", а також фінансову кризу 1927-го року (яку було подолано завдяки консолідації банківської системи та впровадженню так званої "системи конвою").

Що цікаво — реакція США на фінансову кризу 1929-го року була цілком протилежною до японської: у США орієнтувалися на конкурентну та децентралізовану систему, а також створення мережі безпеки, що включало впровадження системи страхування депозитів.

До функції контролю вдалася Японія і у часи Другої світової війни (1930-ті та 1940-ві роки). При цьому закономірно, що пріоритет у наданні фінансових ресурсів отримали компанії, пов'язані з військовими потребами. За рахунок жорсткого контролю та цілеспрямованої політики держави кількість банків у Японії надзвичайно суттєво скоротилася: із більш, як 1400 банків у 1926-му році до всього лише 61 банку у 1945-му.

Таким чином японська фінансова система все більше та більше наближалася до майже повного державного регулювання та контролю. Уряд ставився до акціонерів, як до людей, які бажають збільшення власних прибутків ціною пріоритетів, встановлених урядом (перемога у війні). Таким чином впроваджувалися обмеження щодо прав акціонерів. Після війни фінанси перемістилися з ринку капіталу до банків (так званий режим 1940).

"Проте, — як відзначив професор Маехара, — я не наполягаю, що сьогодні досягнути виходу з кризи можна тільки методом повного державного регулювання. Сьогодні нам потрібно виграти абсолютно іншу "війну".

Проте, у 1940-их роках банки дисциплінували корпоративне управління компаній-клієнтів, тому ці компанії функціонували ефективно, ведучи до високого рівня економічного зростання.

Проблеми почалися аж наприкінці 1970-их років (до початку 1990-их), коли почався так званий період "дороги до "бульбашок". Основною причиною цього професор називає дерегулювання економіки та відміну багатьох обмежень (усунення обмежень на депозитні відсоткові ставки, усунення обмежень бізнес-діяльності у різних сферах).

"Бульбашка" в Японії була створена наприкінці 1980-их і "вибухнула" на початку 1990-их. Частково причиною її виникнення була агресивна позикова поведінка банків, власники яких хотіли нажитися всіма можливими способами. Але найгірше те, що після вибуху "бульбашки" (у 1992-1994 рр.) не було здійснено жодних виправних заходів.

Частково, саме те, що відбувалося у Японії на початку 1990-их років, ми можемо спостерігати сьогодні у всьому світі. Борючись з економічною кризою варто пам'ятати, що макроекономічна стабільність є незамінною для безперервного розвитку економіки та фінансової системи. І не останню роль тут відіграє довіра суспільства до фінансових інституцій.