Уроки від жахливих керівників
В інтерв'ю, яке пропонується вашій увазі, професор управління та автор кількох книг-бестселерів, серед яких "Жодних покидьків" (The No Asshole Rule), Роберт Саттон (Robert Sutton) ділиться уроками зі своєї нової книги "Хороший бос, поганий бос" (Good Boss, Bad Boss).
Роберт Саттон
(Robert Sutton)
|
З.: Яка різниця між генеральним директором та менеджером середньої ланки з точки зору їхньої поведінки та відчуття своєї керівної ролі?
В.: Підлеглі завжди стежать за своїми керівниками і помічають будь-які їхні сильні та слабкі сторони. Для керівників, які знаходяться на найвищих позиціях — це спостереження найбільш інтенсивне. Все, що ви робите, не залишається непоміченим. Тому вам потрібно з надзвичайною увагою ставитися до кожної своєї дії. І тим більше, що на вищій посаді ви знаходитесь.
Окрім того, керівники зазвичай отримують як більше слави, так і більше звинувачень за свої дії. Це особливо стосується генеральних директорів. Варто генеральному директорові досягнути якогось успіху в минулому — і його підлеглі почуватимуться впевнено, адже вони працюють разом з людиною, яка вміє досягати успіху. Втім, невдача також може поставити "клеймо" на керівника, якщо той не вміє правильно з нею справлятися.
З.: Ми часто чуємо про злочинців, які стали такими, тому що росли у злочинному середовищі. А погані керівники також є наслідком середовища, в якому вони зростали та виховувались?
В.: Може бути по-різному. Один із найяскравіших прикладів, який я часто використовую для ілюстрації боса-покидька — це відомий голівудський продюсер Скотт Радін (Scott Rudin). Багато людей, яким доводилося працювати зі Скоттом, перейняли його поведінку. Але не всі. Деякі люди сприймали його як антиприклад, стверджуючи: "Я використаю свого керівника як приклад того, як не потрібно робити".
З.: Наскільки складнішою є робота керівника, статус підлеглих якого ранжується від найвищого до найнижчого?
В.: Набагато складнішою. Тому що їхні підлеглі керуються різними типами мотивації. Один мій товариш купив мережу кінотеатрів. Можливо, принцип найму найкрщих співробітників, кожен з яких керується однаковими принципами, підходить для багатомільйонних мультиплексів. Але мій товариш мусив мати справу зі студентами, які працювали всього протягом року, або навіть менше. Він говорив, що є чотири речі, яких він може вимагати від своїх підлеглих: з'являтися на роботу, виглядати більш-менш пристойно, не займатися власними справами на робочому місці і не красти. Якщо він знайде таких студентів — це вже буде чудово.
Робота може бути найважливішою річчю у вашій системі пріоритетів, але це ще зовсім не означає, що всі навколо сповідують такі-само принципи. Особливо, якщо ви володієте бізнесом, а для ваших підлеглих це "просто робота".
З.: Якщо власник компанії або топ-менеджер не здатен або не хоче звільняти людей або проводити дисциплінарну роботу, чи може він найняти спеціальну людину ("поганого хлопця"), який виконуватиме цю роботу за нього?
В.: Безперечно! І такі приклади неодноразові. Еліс Вотерс (Alice Waters) протягом своєї кар'єри у Chez Panisse ніколи не звільняла людей і не робила виговорів. Замість неї це робив спеціально запрошений співробітник. Саме він говорив працівникам "Еліс незадоволена поточним станом справ. Можливо, вам краще пошукати роботу деінде"? Основна іронія полягає в тому, що люди дійсно любили Еліс, навіть після звільнення.
Втім, хоч ви й можете найняти людину, яка виконуватиме "брудну роботу" замість вас — все ж найбільш ефективні керівники виконують її самостійно. Вони навчаються робити її таким чином, щоб здійснювати найменшу шкоду собі, компанії та працівнику, якого дисциплінують чи звільняють.
З.: Із Вашої книги стає очевидним, що вміння бути хорошим керівником передбачає багато особливостей: бути впевненим, бути активним, діяти так, наче ви все контролюєте. Чи не втомлює це і чи не призводить до втрати автентичності?
В.: Коли ви приймаєте рішення — ніхто не може сказати, правильне воно чи хибне. Але дослідження показують, що якщо ви, як авторитетна особа, поводитесь впевнено при впровадженні рішення — це збільшує ймовірність успіху. Якщо ж вам не вистачає впевненості — люди почуватимуться менш залученими і працюватимуть не так натхненно для втілення рішення у справу. Вони менше довірятимуть вам як лідеру. Тому вам потрібно переконати їх, що ви все контролюєте. Якщо після цього виявиться, що ви зробили помилку — потрібно визнати: "Я був неправий" і пояснити, що ви робитимете інакше, щоб виправити ситуацію.
З.: Якщо ми наймаємо керівника на роботу, які запитання можна йому поставити, щоб переконатися, що з нього вийде хороший бос.
В.: Інтерв'ю — один із найгірших способів оцінки людей. Розмова з колишніми співробітниками — набагато кращий спосіб, тому що дозволяє довідатися, як насправді поводиться кандидат на робочому місці. Ще один непоганий підхід — призначити випробувальний період, щоб дізнатися, як кандидат справиться з покладеними на нього завданнями.
За матеріалами "Lessons From Nightmare Bosses", Inc.com.
Скорочений переклад: Ярослав Федорак, MCUa.
|