Скромність реально може завадити кар'єрі. На вершину управлінської ієрархії зазвичай потрапляють ті, хто робить найбільше "шуму", не залежно від того, наскільки компетентними вони є.
За даними нового дослідження, проведеного Камерон Андерсон (Cameron Anderson), професором з організаційної поведінки у University of California at Berkeley та Гевіном Кілдафом (Gavin Kilduff), аспірантом цього ж університету, для просування по кар'єрній драбині такі риси як самовпевненість та, певною мірою, навіть агресивність мають більше значення, ніж реальні знання та навички.
По суті дослідження, опубліковане в Journal of Personality and Social Psychology, доводить, що в деяких випадках на вершину можуть потрапити люди, які не володіють жодними навичками чи знаннями, але поводяться самовпевнено та домінуюче.
Основним завданням дослідження було визначити, наскільки легко особа може отримати владу над невеликою групою, незалежно від того, чи є у неї необхідні професійні навички чи ні. Для цього було проведено два тести. У першому брало участь 68 студентів, які були поділені на групи по чотири, кожній із яких було запропоновано створити уявну неприбуткову організацію.
Весь дослід знімався на відео з метою, щоб учасники груп могли пізніше переглянути цей матеріал і оцінити одне одного за рівнем впливовості та за рівнем компетенції. У той же час незалежні судді також оцінювали учасників груп.
У другому тесті взяли участь 100 студентів, які знову ж таки розбилися на групи по чотири чоловіки. Метою цього тесту було дізнатися, чи дійсно люди, які беруть на себе ініціативу в групі, мають найкращі знання.
Командам було запропоновано позмагатися за винагороду $400, розв'язуючи різноманітні математичні задачки, взяті із тесту GMAT, який є обов'язковим для всіх студентів MBA.
Перед початком тесту учасники команд надали інформацію про свої реальні оцінки з математики дослідникам. Але інші учасники групи не знали оцінок своїх колег.
Перший тест показав, що як учасники команди, так і незалежні судді найвище оцінили найбільш балакучих та самовпевнених учасників команди, приписавши їм високий рівень інтелекту та обізнаності.
Другий тест показав подібні результати. Люди, які брали на себе ініціативу в команді, заслуговували звання лідера та повагу з боку колег. Але що найдивовижніше — рівень їхніх знань також оцінювався як дуже високий (найвищий у групі), хоча насправді це не відповідало дійсності (адже у дослідників були показники математичних оцінок).
"Найбільше нас здивувала «сила» ефекту, за яким ми спостерігали, — розповідає Камерон. — Домінуючі люди були надзвичайно впевнені у власній компетентності, тоді як рівень їхніх знань насправді жодним чином не відрізнявся (а у багатьох випадках — був набагато нижчим), ніж у їхніх колег".
Якщо говорити конкретніше — домінуючі особи (у верхній чверті за рівнем домінування) давали відповіді на 63% запитань, тоді як найменш домінуючі (у нижній чверті) давали відповіді лише у 36% випадків. Тоді як обидві групи людей були однаково компетентними.
Висновок для керівників компаній та людей, пов'язаних із наймом та роботою з персоналом очевидний — не варто занадто покладатися на перше враження. Інакше ви ризикуєте найняти не хорошого спеціаліста у своїй сфері, а просто людину, яка любить і вміє багато говорити, а також володіє завищеним відчуттям власної важливості.
ВСІ НОВИНИ
