Роботодавці не мають стратегії щодо розвитку жінок-лідерів

Попри всі зусилля організацій досягнути диверсифікації серед персоналу, переважна більшість із них (71%) не мають чіткої визначеної стратегії чи філософії щодо розвитку жінок, які претендують на лідерські позиції. Такі дані нового дослідження, проведеного компанією Mercer, за підтримки видань Talent Management та Diversity Executive.

Опитування, яке відбулося у грудні 2010-го року, включає відповіді від більш ніж 1800 респондентів, які працюють у сфері управління персоналом, розвитку талантів, диверсифікації лідерів тощо. За його даними, майже половина (тобто 47%) роботодавців не пропонують жодних програм, спрямованих на розвиток потреб жінок-лідерів. Лише 21% підтвердили, що вони пропонують подібні програми. А 6% поділилися планами, що будуть робити це в майбутньому.

"Хоча більшість мультинаціональних організацій визнають важливість гендерної диверсифікації серед лідерів, та все ж залишаються сфокусованими на більш "широкі" цілі і не поспішають займатися розвитком кваліфікованих керівників жіночої статі", — наголосив Пет Міліган (Pat Milligan), президент консалтингового бізнесу Mercer's Human Capital.

Наслідок відсутності чітко визначеної стратегії проявляється у змішаній підтримці розвитку жінок. Менше половини (44%) респондентів підтверджують, що їхні організації здійснюють підтримку на середньому рівні, тоді як всього 19% підтримують розвиток жінок-лідерів повністю. Варто звернути увагу на те, що компанії США та Азійсько-Тихоокеанського регіонів підтримують жінок більше — 27%. Тоді як у Європі, Середньому сході та Африці така підтримка нижча — 14%.

"Гендерна диверсифікація серед лідерів може бути доволі складною проблемою, адже деякі організації не до кінця усвідомлюють важливість унікальних атрибутів, які жінки привносять у компанію. Частина організацій вважає, що ставлення до жінок жодним чином не повинно відрізнятися від ставлення до чоловіків", — додає Міліган.

За даними дослідження, провідними вимогами та потребами жінок є гнучкий графік (66%), диверсифікація найму (44%), коучінг (44%) та робота з ментором (43%).

Основною перешкодою на шляху жінок до "вершини" кар'єрної драбини є відсутність балансу між роботою та особистим життям (42%) та нестача досвіду (29%). Організації Європи, Середнього сходу, Африки та Азії також говорять про необхідність релокації як однієї із перешкод. Цей показник коливається в межах від 27% до 36%.