Всесвітній Банк (The World Bank) опублікував нове дослідження "Від розпаду — до повторної інтеграції: Східна Європа і колишній СРСР у системі міжнародної торгівлі" (From Disintegration to Reintegration: Eastern Europe and the Former Soviet Union in International Trade) про вплив міжнародної торгівлі на розвиток держав Східної Європи і колишнього СРСР за останнє десятиліття.
Головний висновок дослідження: більшість країн Східної Європи і колишнього СРСР виграють завдяки інтеграції в систему світової торгівлі, однак, для того, щоб повною мірою скористатися перевагами більш високого ступеню лібералізації, їм необхідно активніше проводити в себе реформи. За оцінками авторів дослідження, нині в цьому регіоні сформувалися два торговельних блоки. Перший поєднує більш успішні, багаті й краще реформовані держави, що орієнтуються на Західну Європу. Другий — держави з повільними реформами та бідніші країни, що орієнтуються на Росію.
У дослідженні розглядається розвиток торгівлі в 27-ми країнах з перехідною економікою. Отримані висновки говорять про те, що більшість країн регіону сьогодні інтегровані у світову економіку, як коли. За останні 10 років обсяг експорту збільшився утричі, імпорту — у два з половиною рази, а темпи росту в секторі торгівлі були вище, ніж у будь-якому іншому регіоні світу.
Результати дослідження говорять про те, що відкрита торгівля в даному регіоні, як і в інших регіонах світу, є потужним рушійним фактором розвитку. Разом з тим, деякі країни регіону отримують від торгівлі більше віддачі, ніж інші. Так, Польща й Угорщина вживають заходи по стимулюванню конкуренції між підприємствами, підвищенню ефективності управління та залученню прямих іноземних інвестицій, що дозволяє встановити зв'язок між вітчизняними фірмами та глобальними виробничими ланцюжками.
Однак, у регіоні присутні також країни, що розташовані на «протилежній стороні спектру», — наприклад, Білорусія й Узбекистан. Режим торгівлі в них залишається відносно закритим, і поки ще не проводилися фундаментальні ринкові реформи: держава зберігає значну частку власності в ключових компаніях, конкуренція в сфері послуг відсутня, інфраструктура й інститути, що сприяють розвитку торгівлі, в основному, слабко розвинені. Рівень добробуту населення таких країн значно нижчий.
«У регіоні формуються два полюси. Одна група держав прагне вести торгівлю з розвиненими країнами Західної Європи та має відносно високий рівень доходу. Інша група істотно бідніше і знову починає орієнтуватися на Росію. У більшості цих країн основне місце в економіці, як і раніше, займає торгівля товарами, і вони ризикують не вписатися в сучасну глобальну схему розподілу праці», — заявляє Гаррі Бродман, економічний радник й основний автор даного дослідження.
Однак, з огляду на розмаїтість країн регіону, межі між двома групами розмиті. Так, Росія й Україна більшою мірою інтегровані у світову економіку, порівняно з більшістю своїх сусідів по колишньому СРСР. У той же час, багато країн Південно-Східної Європи становлять «проміжну групу» між двома полюсами. Дійсно, у таких країнах як Хорватія, Румунія і Болгарія, незважаючи на проведені в них реформи по лібералізації торгівлі, процеси посилення конкуренції на внутрішньому ринку, удосконалювання управління та здійснення інших структурних реформ, що мають відношення до торгівлі, йшли повільніше. Хоча обсяги імпорту й експорту в цих країнах збільшувалися, ріст продуктивності та національного доходу був не таким істотним.
Згідно з результатами дослідження, створення в регіоні системи з двома блоками не є неминучим. Проте, потрібні конкретні дії для того, щоб зупинити цей процес (і в перспективі — повернути його назад). У дослідженні країни діляться на три групи (нові члени ЄС, країни Південно-Східної Європи та колишні республіки СРСР) і приводяться конкретні рекомендації щодо реформ, як в області торгівельної політики, так і в середині самих країн.
«Практично всім країнам даного регіону, як і раніше, необхідно проводити подальші реформи торгівельної політики, — наприклад, знижувати тарифи, послабляти негативні стимули до експорту, прагнути до вступу у ВТО й удосконалювати безліч існуючих регіональних торговельних угод. Разом з тим, масштабна і, в основному, незакінчена робота в сфері торгівлі пов'язана з реформами в самих країнах. Для того, щоб домогтися тут успіху, необхідно заохочувати конкуренцію між вітчизняними компаніями, розвивати стимули до вдосконалювання управління, розвивати інфраструктуру торгівлі та відкрити сферу послуг міжнародній торгівлі й інвестиціям», — заявив Бродман.
У той час, як основну частину роботи зі здійснення необхідних реформ повинні виконувати самі країни регіону, автори дослідження думають, що країнам з високим рівнем доходу потрібно покращити доступ до ринків певних товарів і послуг та не застосовувати позначення «неринкові» відносно країн з перехідною економікою при антидемпінгових розглядах. Серед рекомендацій, наведених у дослідженні, також відзначається, що країнам-донорам варто розширювати допомогу, спрямовану на вдосконалювання інститутів торгівлі, особливо для «відстаючих» країн з низьким рівнем доходу.
ВСІ НОВИНИ
