Одержимість лідерством визначає навчальні пріоритети
Культ лідерства змушує менеджерів та керівників проходити нові наставницькі програми "розвитку лідерства", навіть коли ті не до кінця розуміють, про що просять.
Такі дані нещодавнього опитування, проведеного мінесотською компанією CO2 Partners, яка виявила, що 6 із 10-ти керівників переконані, що саме програма розвитку лідерства виявилася б найбільш придатною для них.
При цьому, менше, ніж половина лідерів (48%) прагнуть покращити свої комунікаційні навички і лише третина хоче підвищити організаційні вміння та покращити якість власної роботи. "Саме розвиток лідерства стає нав'язливою мрією більшості управлінців, — стверджує Гарі Коген (Gary Cohen), президент C02 Partners. — Таким чином менеджери відчувають за собою певний обов'язок обирати саме програму розвитку лідерства, навіть якщо вони не до кінця розуміють сутність цієї програми. І, попри відсутність такої обізнаності, лідерство завжди лідирує у рейтингах будь-якого дослідження чи опитування щодо потреб наставництва".
"Розвиток лідерства — це один із найбільш слабко визначених сегментів наставництва, — пояснює Коген. — Можна говорити, що до певної міри лідерство є елементом кожного різновиду наставницької програми. З іншого ж боку — між програмами майже не існує логічного зв'язку і кожен тренер має свій власний унікальний підхід. Таким чином чітко ідентифікувати програму лідерства фактично неможливо".
Сам директор C02 Partners, який займається наставництвом лідерів малих компаній та компаній середнього розміру, стверджує, що все починається із само-рефлексії. Замість того, щоб фокусуватися на реальних факторах, які вимагають лідерства від тієї чи іншої особи, люди зазвичай просто знаходять собі кумира, на якого їм хотілося б бути схожими. Для більшості ж управлінців реальне завдання розвитку лідерства взагалі не стоїть. Натомість, вони мають інші вади, які могли б бути виправлені за допомогою наставництва.
Минулого тижня контроверсійний професор з менеджменту Генрі Мінцберг (Henry Mintzberg) почав дискусію щодо сучасного становища одержимості лідерством. Він стверджує, що таке надмірне бажання розвитку лідерства вказує лише на "синдром індивідуальності", який "руйнує організації". У статті, опублікованій у Financial Times, Мінцберг пише, що бажання надати нових компетенцій людям, які проходять програми розвитку лідерства, часто призводить до протилежного ефекту.
Погано, коли на чолі вашої компанії стоїть людина, якій не вистачає лідерських навичок. Але набагато гірше, коли компанією править людина, якій не вистачає навичок управління.
ВСІ НОВИНИ
