Нарікання на баланс між роботою та особистим життям — ознака глибоких управлінських проблем в компанії
Працівники починають скаржитися на відсутність балансу між роботою та особистим життям зазвичай лише тоді, коли почуваються нещасними в інших аспектах своєї роботи. Тому, якщо менеджери зуміють забезпечити базові потреби своїх підлеглих, проблема балансу між роботою/особистим життям перестане їх турбувати.
Опитування понад 300 тис. співробітників, проведене компанією Sirota Survey Intelligence, виявило, що працівники, які повністю задоволені балансом між своїм професійним та особистим життям, позитивно ставляться і до інших аспектів роботи. Такі співробітники пишаються своїми компаніями, повністю віддані їм, і готові рекомендувати роботодавця своїм знайомим.
Опитування поставило під сумнів твердження, що більшість працівників незадоволені балансом між професійним та особистим. І воно виявило, що три чверті працівників переважно позитивно ставляться до балансу між роботою та особистим життям. Серед них — дев'ять із 10-ти переважно задоволені своєю посадою та компанією. Про те саме говорять лише шість із 10-ти респондентів, які незадоволені балансом між професійним та особистим.
88% задоволених балансом між професійним та особистим життям співробітників також були готові рекомендувати свою компанію як найкраще місце для роботи своїм друзям та знайомим.
Цікаво те, що до незадоволеності роботою призводило не тільки надмірне завантаження працівників (що закономірно), але й надлишок вільного часу, який співробітники не знали куди подіти. Так, працівники, які страждають від нестачі навантаження, виявилися на 25% менш задоволені своєю роботою, ніж ті, які страждали від перевантаження.
"Працівник ніколи не згадає про баланс між своїм професійним та особистим життям, якщо роботодавець здатен забезпечити його цікавими та важливими завданнями, а при цьому — не забути про його потреби, дати зворотній зв'язок і похвалити за вдало виконану роботу, — переконаний Нік Стеріт, директор Sirota Survey Intelligence у Європі. — Проблеми балансу виходять на перший план лише тоді, коли співробітники відчувають байдужість та нехтування своїми потребами з боку роботодавців".