Звідки беруться погані керівники

"Всі ми працювали з ними, а можливо, хтось з нас і є ними. Хоча ні — тільки не ми!" — пише Майнді Фрайд (Mindy Fried) на сторінках свого блога Mindy's Muses. Будучи соціологом, який провів чимало часу, досліджуючи робочі середовища, Майнді доводилося бачити багато поганих керівників.

Майнді Фрайд (Mindy Fried)

Політичний економіст та філософ Карл Маркс багато досліджував внутрішню напругу між пролетаріатом та менеджментом (чи, як би він сказав, капіталом). Капіталістична система завжди ставила прибуток вище, ніж людей. У такій системі менеджмент завжди експлуатував людей, змушуючи їх працювати на межі своїх можливостей з метою отримання максимальної продуктивності та як наслідок — прибутку.

У розвинених країнах сьогодні панує система, яка базується на знаннях та передбачає залучення інтелектуальних працівників, а тому межа між робочою силою та управлінцями стає більш розмитою.

Дослідження показують, що на формування образу так званого "поганого керівника" впливає безліч факторів та аспектів робочого середовища:

1. Чоловіча модель ідеального працівника
   Ця модель передбачає, що ідеальний працівник може виділити на роботу максимальну кількість свого часу і працювати без відволікань, з мінімальними перервами на неробочу (особисту, пов'язану із сім'єю) діяльність. Соціолог Ерін Келі (Erin Kelly) називає такий підхід "чоловічою робочою культурою".
   Чоловіча модель передбачає, що робота знаходиться на першому місці. Якщо менеджер бачить, що хтось з працівників приділяє роботі не весь свій час — то така особа вважається "відхиленням від норми". Менеджери, які сповідують чоловічу модель ідеального працівника, зазвичай піддають нищівній критиці працівників, які не відповідають нормі. Таких керівників ми зазвичай називаємо поганими — а вони всього лише потрапили під вплив організаційної культури.

2. Структурні проблеми, які створюють культуру конкуренції
   Культура конкуренції між працівниками всередині компанії сприймається багатьма менеджерами як необхідна норма для підвищення продуктивності. Потрапивши під вплив подібної організаційної культури, керівники постійно вимагають від підлеглих виробляти все більше та більше, навіть якщо виробити більше фізично неможливо.

3. Складні економічні часи роблять керівників дратівливими
   Криза створює ще більший тиск на управлінців і як наслідок — їхня контролююча поведінка підсилюється. Та й самих менеджерів постійно контролюють власники бізнесів. Тому у перших не залишається часу на те, щоб приділяти увагу почуттям чи потребам співробітників.

4. "Ти повинен з цим справитися! Я ж справився!"
   Деякі керівники пройшли складний шлях, перш ніж дістатися вершини. Можливо, їхня кар'єра принесла їм чимало випробувань. Тож коли вони потрапляють на управлінську посаду, то починають поводитися так, як поводилися з ними.

5. Нестача управлінського навчання
   Деякі менеджери, які були хорошими працівниками і за рахунок цього потрапили на управлінську посаду, не готові до викликів, які ставить перед ними нова роль. Багато організацій не проводять достатнього навчання, яке б допомогло колишнім професіоналам своєї справи зрозуміти, що процес управління суттєво відрізняється від того, чим вони займалися раніше. Без адекватного навчання деякі керівники припускаються помилок, почуваються некомфортно в позиції влади.

6. Особисті проблеми
   Деякі управлінці просто не повинні керувати людьми. Їхній "стиль управління" може здаватися прийнятним для вищого керівництва, але при цьому люди, які працюють під їхнім началом, почуватимуть себе жахливо.

Можливо, в кожного з нас є історія про поганого чи некомпетентного керівника. Та чи значить це, що всі менеджери погані? Ні, звісно ні! Потрібно зрозуміти, з яким керівником маєте справу ви та знайти шляхи для вирішення проблеми.

За матеріалами "Bad bosses", Mindy's Muses.
Скорочений переклад: Ярослав Федорак, MCUa.