Оргкультура: як адаптуватись до автоматизації та все зростаючих темпів змін
«Хоча наша взаємозалежність зростає, розуміння між нами стає все менше» — так сформулював Скотт Бренман (Scott Brenman), директор зі стратегії британської медіа-агенції MEC, сутність «людського парадоксу», який, на його думку, впливає практично на кожний бізнес.
«Але хорошою новиною є те, що сильна оргкультура може розв’язати цей парадокс; більше того, у міру того, як автоматизація та трансформація у всій багатоманітності своїх проявів впливатимуть на робоче середовище, значущість культури дедалі зростатиме», — пише Бренман у своїй новій статті.
У зв’язку із зазначеним вище можна зробити два припущення:
- автоматизація формуватиме запит на культуру, що сприятиме розвитку уяви;
- трансформація створюватиме потребу в культурі, що об’єднуватиме людей у просторі і часі.
Автоматизація та уява
Зараз все ще ведеться багато розмов і про інформаційну добу, і про працівника інформаційної доби. Але зі зростанням потужностей обчислювальних технологій, більшість завдань із категорії «інформаційні» виконуватимуть ПЗ та машини. Відповідно, що більша частка роботи автоматизуватиметься, то меншою буде наша роль у виконанні таких завдань.
Роб Норман (Rob Norman), директор з диджиталізації GroupM, стверджує, що якщо ми вирішимо повною мірою використати потенціал штучного інтелекту, то буде потрібно сконцентруватись на ділянці, де люди незмінно матимуть конкурентну перевагу, — а саме на нашій уяві.
Наявність уяви — це властивість, що відрізняє людину від всіх інших живих істот. Ми можемо уявляти ще неіснуючі світи, а також — що може в них відбуватися. Можемо змінювати стан речей та експериментувати. Ця свого роду гра і здатність переходити від образу світу, що виник в одній голові, до ймовірного світу, яким його бачать інші, є тим, що ми робимо з легкістю і навіть цього не усвідомлюємо.
Крім цього, уява відкриває для нас здатність до емпатії. Співпереживання — це також вияв уяви. Співпереживати означає уявляти, яким є світ для іншої людини.
Отже, автоматизація спонукає нас формувати культуру, що служила б розвитку уяви. У майбутньому наша роль полягатиме в будівництві нових світів, у пошуку інших реальностей та можливостей для клієнтів та бізнесу, в якому працюємо.
Трансформація і синхронізація
Ми живемо в суспільстві, що змінюється з карколомною швидкістю. Напевно, найстрімкіше трансформується світ бізнесу, де і сутність роботи, і тип працедавців, і індустрії змінюються швидше, ніж будь-коли раніше. Темпи змін прискорюються і надалі прискорюватимуться ще більше.
Викликом, який повстає перед нами зараз, є те, що ніхто з нас немає однакового досвіду. В MEC, як і в будь-якій іншій компанії, працює багато різних фахівців. Одні добре розбираються в рекламних технологіях; інші — в системах охороні даних. Є брендологи та спеціалісти з розробки рекламних кампаній. Кожна з цих сфер сама по собі перебуває у вирі безупинної еволюції. Тому нам потрібні способи налагодити зв'язок один з одним та прийняти всі ці зміни як даність.
Культурна синхронізація — ось що дозволить нам прийняти невпинність трансформації як нову реальність.
Синхронізація — це елемент оргкультури, в рамках якого здійснюються дії, що стимулюють схожість поведінкових проявів: ми перестаємо бути індивідами, кожний з яких має власні наміри та цілі, і зливаємось у певну єдину цілісність: команди, підрозділи, аудиторії і т.д.
У MEC синхронізація досягається у багато різних способів. Наприклад, спільні виїзди для здійснення закупівель — це можливість для різних спеціалістів синхронізувати свої дії. А набір цінностей компанії визначає напрям поведінкової лінії, якої бажано дотримуватись. І, нарешті, офісний простір структуровано так, аби співробітникам різних підрозділів було б максимально легко працювати разом.
Синхронізація дає нам відчуття належності до спільноти та творення чогось разом з іншими. Цінність культури полягає в тому, що вона створює простір, в якому працівники можуть синхронізувати свої розмови, думки та почуття. Разом з уявою, синхронізація є стрижневим елементом оргкультури.
Із зростанням ступеня автоматизації бізнесу ми вступаємо в епоху надзвичайно високої продуктивності, водночас все більше віддаляючись від виробничого процесу. Також ми вступаємо в епоху, коли темпи змін набуватимуть ніколи небаченої швидкості. Нам доведеться якось до цього пристосуватись — і відповідний тип культури робочого середовища дозволяє це зробити.
У культурі майбутнього співробітники безперервно синхронізуватимуть свої думки та дії та гратимуть в ігри уяви, створюючи різні образи майбутнього.
За матеріалами "How should workplace culture adapt to automation and transformation?", LinkedIn.
|
