Медитація для лідерів: більше спостерігайте — не поспішайте реагувати

Один із основних вимірів управлінської ефективності — це здатність ефективно діяти в умовах постійного перевантаження та стресів.

Маніш Чопра (Manish Chopra)

Із власного досвіду знаю, що більшість людей не мають вкрай потрібного їм інструменту (це може бути медитація або якійсь інший підхід), котрий би допомагав витримувати тиски сучасного бізнес-середовища. У першу чергу це стосується керівників. Вінстон Черчілль (Winston Churchill), який був художником-аматором, якось сказав: «Якби не живопис, я не зміг б пережити все це… Які б турботи не приносив день, які б загрози не приховувало у собі майбутнє, щойно починає народжуватися картина, всі тривоги відступають — для них більше немає місця в голові; вони відходять у тінь та зникають у темряві».

Після кількох років безплідних спроб підвищити свою ефективність я наштовхнувся на древню техніку медитації¹, яка попри мій початковий скептицизм, допомогла покращила здатність протистояти типовим спокусам, що заважають розвивати продуктивні та здорові звички. Медитація — це розумова аеробіка, що сприяє детоксикації мозку, таким чином покращуючи його метаболічну активність. До речі, сьогодні медитація вже не екзотика в управлінському світі. Цю тему впроваджено до курсів з лідерства в таких закладах, як Міжнародний інститут управлінського розвитку (IMD), Гарвардська бізнес-школа та Школа менеджменту Пітера Друкера.

При бажанні кожний може ознайомитись із певними медитаційними технікам. Я б хотів зупинитись на трьох проблемах, знайомих кожному управлінцю, які мені вдалося подолати з допомогою медитації.

Звільнення від email-залежності

Нав’язливе бажання при нагоді хапатись за електронну пошту — це «хвороба», що вразила багато представників сфери професійних послуг. Раніше я завжди перевіряв email з самого ранку (якщо точніше з 6-ї до 7-ї години). Це був свого роду «умовний рефлекс», який спонукав мене, щойно прокинувшись, летіти до комп’ютера та відкривати «скриньку», у котрій були як термінові листи (на які я відразу починав відповідати), так і малозначущі послання з другорядною або й взагалі непотрібною інформацією.

Вир електронної комунікації поглинав чимало розумової енергії. До цього додавався ще й стрес, який охоплював мене, коли я мусив відповідати на непрості листи, а малоприємне повідомлення від якоїсь важливої для мене особи загалом вибивало з колії, псувало настрій та задавало відповідний тон для спілкування з іншими. Але найгіршим було те, що «електронне перевантаження» робило мій робочий «старт» і занадто повільними, і просто малоефективним. Тобто можна сказати, що я власноруч завдавав собі шкоди і нічого не міг з цим зробити.

Займаючись медитацією, я поступово навчився краще розуміти себе. А здатність регулювати свої дії досягла рівня, коли я можу (після повноцінного нічного сну) краще розпорядитись ранковими годинами: використати їх для медитації, фізичних вправ, планування пріоритетних завдань, написання чогось та інших речей, що потребують певних інтелектуальних зусиль. Електронною поштою я займаюсь ближче до вечора, коли мій мозок працює повільніше та менш продуктивно.

Тепер мої колеги знають, що не варто очікувати відповіді зранку, а тому мене більше не гризе відчуття провини, що я вчасно їм не відписав. І, до того ж, потік нічної кореспонденції, що надходить з інших часових зон, суттєво «обмілів».

Звісно, завжди є ризик, що старі звички знов візьмуть гору. Щоб це попередити, я мотивую себе тим, що відстежую позитивні зміни, які відбуваються в особистому та професійному житті.

Перетворення негативу на позитив

П’ять років тому, невдовзі після того, як я зайнявся медитацією, McKinsey програла проект для міністерства охорони здоров’я одному із наших головних конкурентів. Разом з колегами з цілого світу я витратив кілька місяців на розробку підходу, який, на нашу думку, міг би суттєво допомогти міністерству.

Завжди в таких ситуаціях у мене залишався гіркий осад зі спустошення, розчарування і навіть образи по відношенню до конкурентів. А головною думкою було — як мінімізувати збитки для компанії та шкоду для своєї кар’єри.

Не можу сказати, що цього разу нічого такого не відчув, але дистанція між мною та емоційною реакцією стала більшою. Я сам здивувався, коли визнав перед колегами, що пропозиція конкурентів була кращою. Більше того, мене навіть порадував результат суперників. Вони отримали частку ринку, за яку боролись, і, скоріше всього, в подальшому діятимуть раціональніше як конкуренти. А трохи поміркувавши, я відчув радість ще й за клієнтів. Адже вони в ході чесного (сподіваюсь) відбору знайшли партнера, котрий якнайкраще підходить для виконання цього дуже складного завдання.

Фокусування на інших

Хоча медитація — це дійство для однієї людини, вона допомогла мені більшою мірою концентруватись на інших та перевизначити свої підходи до пошуку складних компромісів. Наприклад, раніше стикаючись із дилемами, вирішення яких потребувало збалансування конфліктуючих інтересів, я в першу чергу запитував себе: «А що тут для мене?». І знов, не можу сказати, що тепер взагалі не думаю про себе, але медитація допомагає краще зрозуміти, в чому я насправді повинен брати участь, а що може відбутись й без мене. Це звільнило десь 10-20% часу, котрим я можу розпорядитися з більшою користю. Крім того, те, що я не втручаюсь у кожне питання, дозволяє підлеглим розширювати сферу своєї відповідальності, отримуючи більше можливостей для розкриття власного потенціалу.

Хоча все це може здатися очевидними речам, майже хронічне відчуття тривожності та недостатнє знання себе не дозволяло мені зрозуміти рушії, які скеровують мої дії на підсвідомому рівні, а також — як найпродуктивніше використовувати запас енергії, котрий я маю у певний час. Медитація дала мені змогу краще зрозуміти ці механізми.

Також я переосмислив поняття особистих вигід та втрат, зокрема, навчився сповільнювати рух та оцінювати ситуації під різним кутом зору — прораховувати, як певні обставини можуть вплинути на інших людей, що перебувають у середовищі, де ми живемо та функціонуємо.

Підсумовуючи, можу узагальнити мій медитаційний досвід у кількох словах: більше споглядати — не поспішати реагувати. Я намагаюсь спостерігати за собою мовби стороння особа та уникати реакцій типу «зробив, а потім подумав», а також не боятись обставин, які на перший погляд несуть у собі лише негатив. Тепер мені стало набагато легше ідентифікувати свої слабкі місця, долати тривожність, а також уникати зорієнтованості на короткострокові результати та прагнення досягати цілей, надмірно покладаючись на процес.

За матеріалами "Want to be a better leader? Observe more and react less", The McKinsey Quarterly.

¹ У книзі «The Equanimous Mind» («Незворушний розум») Маніш Чопра описав свій досвід ознайомлення з технікою медитації Віпассана.