П’ять базових навичок дистанційного управління

Ніхто не скаже, що управляти людьми, — це просто. А якщо між вами ще й відстань, робити це набагато складніше. Які ж навички для цього потрібні?

Вейн Тармел (Wayne Turmel)

Але хоча моделі розвитку та оцінювання лідерських вмінь можуть різнитися (що не дивно, адже навколо цього виросла ціла галузь), є спільне розуміння того, що керівникові команди потрібен певний набір базових компетенцій, а саме:

• здатність розуміти внутрішньогрупову динаміку;
• ключові комунікаційні навички — вміння слухати, формулювати думку в усній та письмовій формах;
• спроможність визначати напрям руху, виходячи із загальної оцінки ситуації, та формулювати логічно-послідовну візію, яку б поділяли всі члени команди;
• вміння добре виконувати наставницьку функцію (при цьому слід фокусуватися не лише на покращенні поточної результативності працівника, але й також на його професійному розвитку).

Але чи достатньо нам цих чотирьох категорій або потрібно більше? Зрештою, очевидною річчю є те, що управління віртуальною командою, члени якої перебувають у різних географічних точках та часових зонах, та подеколи ще й спілкуються різними мовами, відрізняється від керування традиційною групою — і дуже часто є на порядок складнішим. Для цього, крім звичайних управлінських вмінь, потрібні ще додаткові навички. Тож сподівання на те, що можна навчати управлінців за програмами, які використовуються роками, і при цьому очікувати, що вони самі екстраполюють свої знання на віртуальний світ, м’яко кажучи, абсолютно нереалістичні.

Вміння, потрібні для управління віртуальною командою, ззовні мало відрізняються від традиційних лідерських навичок, але одночасно вони є відмінними за своєю сутністю.

1. Внутрішньогрупова динаміка надалі є значущою. Такі речі, як важливість формування довіри не змінилися з часів, коли Аристотель наставляв Олександра Македонського. Втім, щоб говорити про довіру у дистанційно розділеній команді, потрібно розуміти, як відстань та відсутність частої безпосередньої взаємодії впливають на процес спільної роботи команди. Якщо ви не перебуваєте поруч один з одним, то як розпізнаватимете сигнали, що свідчать по якість командної взаємодії, та як перевірятимете свої припущення?

2. Формулювання візії, котра б об’єднувала всіх, — це важливо, як і завжди. Вивісити зміст місії компанії на видному місці в офісі — це одне, а роз’яснювати його на вебінарах та відеоконференціях — щось цілком інше. Наскільки добре ваша команда розуміє цілі та цінності організації? Як ви це знатимете?

3. Ніколи комунікаційні навички не були такими значущими, як зараз. Всім відомо, що оволодіти такими вміннями дуже не просто, а якщо вони реалізуються через технологію, з’являються дуже тонкі нюанси, які можуть спричинити неабиякі проблеми. Чи можуть ваші управлінці ефективно спілкуватися, використовуючи всі комунікаційні інструменти, які мають? Адже можна бути чудовим оратором у кімнаті нарад і при цьому кепсько проводити вебінари.

4. Кожний ефективний лідер повинен бути не менш ефективним наставником. Чи може спілкування з допомогою веб-камери замінити сидіння за одним столом? Інколи дистанційне спілкування має переваги, інколи створює проблеми. Чи вміють ваші менеджери використовувати плюси такої взаємодії та нівелювати її мінуси?

Таким чином, лідерам віртуальних команд, крім компетенцій з традиційних чотирьох категорій, щонайменше потрібні вміння ще одного типу, а саме.

5. Навички ефективного використання технологій. Це включає володіння інструментами, які допомагають вам досягати визначених комунікаційних цілей, вміння вибрати інструмент, котрий якомога краще надається для виконання певного завдання, а також навички його ефективного застосування. Наприклад, якщо менеджери використовують віртуальні наради як спосіб висловлення лише своєї думки та доведення інформації згори вниз, вони суттєво обмежують процеси командної взаємодії та руйнують ефективність групи.

Виходячи із зазначеного вище, особи, які відповідають за розробку програм управлінського розвитку, повинні поставити собі наступні запитання.

• Чи враховано в наявних навчальних програмах потребу реагування на виклики, пов’язані з дистанційною роботою?
• Якщо ні, то як можна ліквідувати такі пробіли?
• Якщо взяти ефективне використання технології та комунікаційних інструментів — чи сформульовано в організації вимоги до лідерів щодо опанування такими вміннями? Чи пропонується їм відповідне навчання? Чи проводиться оцінювання ефективності діяльності управлінців у контексті використання ними технологічних інструментів?
• Якщо ні, як можна покращити таку ситуацію?

При бажанні можна знайти чимало ресурсів, які допоможуть розробити ефективні програми навчання лідерів. Але важливо усвідомлювати: навички управління віртуальною командою дистанційно нереально набути за пару днів. Тому краще не ігнорувати викладені вище питання, а взятися за розробку системи, що дасть змогу їх ефективно розв’язати.

За матеріалами "Five core skills for remote leaders", management-issues.