Закон Мерфі: як «культура геніїв» перешкоджає конкурентоспроможності

Захоплююча нова книга соціальної психологині Мері Мерфі (Mary Murphy) пояснює, як компанії налаштовують себе на успіх чи невдачу за допомогою робочої культури.

Якщо коротко, «Cultures of Growth» є обов’язковою до прочитання для бізнес-лідерів, викладачів, тренерів та всіх, хто хоче підвищити результативність і задоволеність своїх групових зусиль.

Мислення зростання: ключ до результативності та задоволеності

Спираючись на новаторську роботу своєї наставниці, Стенфордської психологині Керол Двек (Carol Dweck), книга Мерфі пропонує як переконливу теорію про те, яким чином групова динаміка створює або руйнує умови для успіху, так і безліч вичерпних досліджень і корпоративних кейсів, що підтверджують її тези. Попутно вона також допомагає пояснити, чому корпоративне розмаїття, рівність та інклюзія (DEI) зазвичай не лише підвищують задоволеність та утримання працівників, але й покращують функціонування бізнесу та, зрештою, його фінансові результати. Мерфі досягає цього у чіткій, прямій та захоплюючій прозі, яка уникає звичайних пасток академічного письма.

Щоб пояснити вражаючий внесок Мерфі в «культуру зростання», необхідно мати певне уявлення про її роботу як консультантки. У своєму бестселері 2007 року «Mindset: The New Psychology of Success» Керол Двек розповідає про два способи, якими люди можуть сприймати себе і свої таланти. Люди з фіксованим мисленням вважають, що позитивні риси є вродженими і незмінними — ви або народжуєтеся розумними, або ні, — тоді як люди з мисленням зростання вважають, що свої найкращі якості можна відточити з часом завдяки наполегливій праці, навчанню впродовж усього життя та співпраці з іншими людьми. На практиці Двек виявила, що люди з мисленням зростання менше переймаються і досягають більшого, тому що потенційна поразка не є для них вироком, а кожна невдача — це можливість для навчання і вдосконалення.

Підводні камені культури фіксованого мислення

Подібним чином компанії та навчальні заклади, які заохочують мислення зростання на противагу фіксованому мисленню, як правило, пожинають плоди у вигляді щасливіших, більш уповноважених членів, котрі з більшою ймовірністю висуватимуть нові ідеї та співпрацюватимуть над проєктами без егоїстичних зазіхань на власну гідність.

У своїй книзі Мері Мерфі розвиває та дещо переосмислює тезу Двек. По-перше, вона вказує (як і Двек), що мислення не є застиглим у камені, а радше функціонує в континуумі — іноді ми відчуваємо себе «фіксованими», а іноді ні. Що ще важливіше для її аргументації, Мерфі підкреслює, що значна частина самосвідомості будь-якої людини ґрунтується на її повсякденному оточенні та взаємодії і формується під впливом цього оточення. Отже, навіть якщо ми намагаємося розвинути в собі мислення зростання, воно швидко зруйнується, якщо наша робоча культура тяжіє до фіксованих мисленнєвих звичок.

Мерфі стверджує, що в команді чи організації існує два можливих середовища. У «культурі геніїв» переважає фіксоване мислення, а корпоративний фокус зосереджений на залученні, утриманні та використанні вкладу зіркових виконавців, які вважаються від природи більш здібними, ніж інші. У «культурі зростання», натомість, підтримується мислення, спрямоване на зростання, і кожен, маючи належну підтримку, ресурси та структури, має потенціал зробити свій внесок в успіх.

Якщо ви думаєте, що це звучить як аргумент із «Goofus and Gallant»^* (негідна поведінка — це погано, а хороша поведінка — це добре), — ось тут і з’являються стоси досліджень. Використовуючи безліч креативних джерел, від опитувань та інтерв’ю до практичних кейсів та оглядів Glassdoor у компаніях, від стартапів на ранніх стадіях до мультинаціональних, глобальних організацій, Мерфі знову і знову показує, яким чином ці відповідні культури формують як повсякденну роботу компаній, так і їхню кінцеву результативність.

Генії vs. зростання: битва за культуру на робочому місці

Новини, безумовно, не найкращі для «культури геніїв»: компанії, які покладаються на «блискучих придурків», за висловом члена ради директорів Uber Аріанни Хаффінгтон (Arianna Huffington), як правило, мають менш щасливих, менш залучених, менш готових ризикувати, менш довірливих і менш чесних один з одним співробітників, що перешкоджає співпраці. Наприклад, аналізуючи компанії зі списку Fortune 500, Мерфі виявила, що співробітники організацій із «культурою геніїв» були на 40% менш задоволені культурою своєї компанії, ніж їхні колеги з «культурою зростання». Зрештою, як багато людей знають зі свого досвіду роботи, бути частиною гри з нульовою сумою, де кожен постійно змушений конкурувати за увагу та ресурси, виснажливо, стресово і неприємно.

Як наслідок, Мерфі вважає, що компанії з «культурою геніїв» є менш адаптивними та стійкими, менш схильними до сміливих ризиків, що змінюють правила гри (оскільки ціна невдачі дуже висока), і більш схильні до високої плинності кадрів — оскільки навіть багатьом із позірних геніїв не подобається, коли їх постійно протиставляють один одному. Як каже Мерфі, «коли шанси на успіх мізерні, люди схильні дотримуватися свого фіксованого мислення». Що ще гірше, оскільки «перемога» означає геть усе, ці компанії також постійно асоціюються з більшими прогалинами в доброчесності та етиці. (Згадайте Enron, Theranos, WeWork та, на жаль, багато інших прикладів). І навпаки, компанії з «культурою зростання», «які віддають перевагу тим, хто всьому вчаться, а не всезнайкам», мають більш задоволених працівників, які краще співпрацюють і впроваджують інновації завдяки мисленню зростання, що культивується в їхньому середовищі.

Цікаво, що «зростаючі» бізнеси також мають тенденцію бути більш різноманітними, ніж їхні «геніальні» колеги, і, як наслідок, більш успішними. Наприклад, організації, які демонструють сильну «культуру зростання» в своїх опитуваннях, як правило, мають більше жінок у своєму правлінні. (А згідно з одним дослідженням, на яке посилається Мерфі, «представництво жінок у вищому керівництві призводить до збільшення вартості компанії на $42 млн»). Частково це пояснюється тим, що «представники культури зростання вірять, що хороші ідеї приходять звідусіль, і вони цінують відмінності (культурні, економічні, соціальні)». На противагу цьому, представники «культури геніїв», як правило, мають фіксовані уявлення про те, хто є найкращими виконавцями — зазвичай це білі чоловіки, які демонструють особистісні риси типу А, що ідеалізуються цими культурами. Іншими словами, фокусуючись на фіксованих (і часто расистських) уявленнях про власну цінність, «геніальні» компанії відмовляють собі в багатстві талантів, точок зору та оригінальних ідей, які може принести більш різноманітна робоча сила.

Прийняття змін: імператив культури зростання

Книга «Cultures of Growth» пропонує не просто критику, а план на майбутнє — путівник для будь-якого лідера чи організації, що прагне створити середовище, в якому кожен має шанс досягти успіху, впроваджувати інновації та робити свій внесок. Ідеї, викладені в роботі Мері Мерфі, є закликом до дії: відмовитися від застарілих парадигм і прийняти більш інклюзивний, динамічний і, зрештою, більш успішний спосіб ведення бізнесу.

Настав час лідерам замислитися, адаптуватися та діяти. Давайте не будемо обмежуватися рамками «культури геніїв». Натомість розвиваймо «культуру зростання», яка вітає різноманітність, заохочує інновації та сприяє безперервному навчанню. Цей зсув буде важливим для тих, хто прагне залишатися актуальним і конкурентоспроможним у світі, що стрімко змінюється.

Дивлячись у майбутнє, візьмімо на себе зобов’язання створити середовище, де кожна людина може процвітати, де колективний успіх цінується більше, ніж індивідуальні здібності, і де наш бізнес, громади та установи відображають наш різноманітний, динамічний і взаємопов’язаний світ. Ідеї, викладені в «Cultures of Growth», можуть допомогти нам у створенні більш справедливого, стійкого та процвітаючого майбутнього для всіх.

За матеріалами Forbes

^* Американський дитячий комікс, який щомісяця публікується в Highlights for Children.