Система глобального позиціонування: технологія, що змінює світ та нас
Система глобального позиціонування (GPS) стала настільки звичною, що мало хто замислюється над тим, які далекосяжні наслідки вона несе як для суспільства в цілому, так і для кожного з нас. У своїй книзі «Pinpoint: How GPS Is Changing Technology, Culture, and Our Minds» («Ідеальна точність локації: як GPS змінює технологію, культуру та нашу свідомість»)1 журналіст Грег Мілнер (Greg Milner) аналізує, як з розвитком технології змінюються економіка і когнітивні здібності людини.
Глобальна система позиціонування, як і багато іншого, що ми використовуємо сьогодні, було створено Міністерством оборони США (за словами Мілнера, тими, хто хотів «нести смерть згори»). А в 1980-тих GPS стала доступною для використання у цивільних цілях (спочатку уряд США забезпечував функціонування двох версій системи: цивільна була менш точною, але ця відмінність нівелювалась 2000-го). Проте істинна цінність GPS проявилась лише із поширенням інтернету та мобільної з’єднувальності. Зараз такі компанії, як UPS та FedEx, можуть ефективніше відстежувати місцезнаходження поштових відправлень; аеропорти — забезпечувати безпечнішу посадку літаків, а автоматизовані трактори — здійснювати високоточний обробіток землі. Зрештою, кожний власник автомобіля чи не щодня користається з переваг системи глобального позиціонування, а мільйони людей, ловлячи «покемонів», у тому числі й завдяки GPS, насолоджуються одним із найдосконаліших прикладів доповненої реальності.
Але, як зазначає автор, одні й ті ж речі роблять систему як безмірно цінною, так і надзвичайно небезпечною. Дуже добре, що відповідні державні структури можуть відстежувати місцезнаходження злочинців, але й також це стосується кожної людини, котра має смартфон. Крім цього, залежність від GPS робить нас напрочуд вразливими до будь-чого, що може порушити функціонування системи (наприклад, навмисно наданих невірних сигналів). А споживачам навіть у голову не приходить, що хтось може мати інформацію, до якої бізнеси отримують доступ через GPS.
І ще, GPS може змінювати наш спосіб мислення. З давніх-давен людині була властива вражаюча здатність орієнтуватись у просторі. На початку книги Мілнер розповідає про полінезійських мореплавців, котрі могли без жодних орієнтирів проходити тисячі міль, не гублячись в океані. Хай навіть вони мали надлюдські навігаційні здібності, але всі ми певною мірою покладаємось на «когнітивні карти». І ця наша здатність деградує через використання систем глобального позиціонування. Крайнім проявом цього може бути те, що зараз називають «смерть, спричинена GPS» (водії довірливо слідують вказівкам своїх додатків, котрі скеровують їх у пустелю чи до прірви). Але й також, трансформуючи наші стосунки з оточуючим середовищем, GPS породжує менш очевидні небезпеки. Як показало одне із досліджень Корнельського університету, використання систем глобального позиціонування робить водіїв більш «відстороненими» та «значною мірою позбавляє їх потреби звертати увагу». Говорячи простими словами, система змушує нас бачити менше з того, що відбувається навколо.
У книзі піднімаються два фундаментальні питання, що стосуються природи технологічної інновації. По-перше, автор звертає увагу на те, що державні інвестиції можуть створити «ефект надлишку» для економіки в цілому. GPS не з’явилася б на світ, якби «холодна війна» не змусила уряд США щедро фінансувати розробку технологій, які потім було переорієнтовано на використання в цивільних цілях (зокрема, це транзистори, літієві батареї, мікропроцесори та GPS). Як стверджує італійський економіст Маріана Маццукато (Mariana Mazzucato) у своїй книзі «The Entrepreneurial State: Debunking Private vs. Public Sector Myths» («Держава-підприємець: розвінчання міфів про протистояння держсектора і приватного бізнесу»), буквально вся «начинка» наших смартфонів у тій чи іншій формі походить із Міністерства оборони США. Це відомство й досі здійснює технічну підтримку GPS. Як зазначається в книзі, «щоразу, коли терористи з ІДІЛ отримують дані GPS, це відбувається за допомогою американських військових».
По-друге, цінність нових технологій не завжди є очевидною в момент їхнього запуску. Так, фахівці міністерства оборони не змогли передбачити, наскільки потужним стане ефект поєднання мобільної з’єднувальності і GPS. Мілнер показує, що цивільні спеціалісти спромоглися оцінити потенціал цього винаходу набагато раніше, ніж військові. Отже, потрібно терпляче здійснювати довгострокові інвестиції (незалежно від того, хто це робитиме — держава чи приватний сектор), навіть якщо чимало капіталовкладень просто «спаляться» та враховувати той факт, що багато успішних технологій у підсумку трансформувались у щось цілком відмінне від початкового задуму їхніх творців. Перифразуючи відомі слова Алана Кея (Alan Kay), одного із першопрохідців у сфері графічного інтерфейсу, можна сказати: навряд чи хтось у змозі спрогнозувати майбутнє, тому найкраще, що можна зробити — це його винайти.
За матеріалами strategy+business.
1 Книга увійшла до переліку «Найкращі бізнес-книги 2016-го року» (категорія «Технології») за версією видання strategy+business.
|
