Шлях стартапу: як сучасні компанії використовують менеджмент підприємницького стилю
Пригадаймо типову історію технологічної доби. Юний «технар» вічно щось майструє в підвалі будинку, де живе з батьками. Ще не досягнувши 20-річного віку, він стає співавтором книги про розробку комп'ютерних ігор та Java. Потім отримує диплом інженера-програміста, переїжджає до Кремнієвої долини і засновує власну компанію. Але управління людьми цікавить його більше, ніж програмний код. Отже, він використовує свій інженерний розум для того, щоб «сформулювати модель, яка дозволить зробити практику підприємництва більш системною». Цією людиною є Ерік Райз (Eric Ries), автор «культової» книги «The Lean Startup» (в українському перекладі — «Стартап без помилок»). Зараз Райз багато подорожує світом, часто зранку консультуючи найбільші глобальні компанії, а після обіду — крихітні стартапи, які років через десять можуть стати найпотужнішими гравцями міжнародних ринків.
Можна виявляти скільки завгодно скепсису щодо філософії «підриву», котра ствердилась в Кремнієвій долині, але не варто заперечувати успіх, основою для якого вона стала. П'ять найпотужніших світових гравців — технологічні компанії, а три з них знаходяться безпосередньо в Долині. Всі вони багато чого можуть навчити решту світу. Серед іншого — це якими мають бути світогляд переможця та фінансова структура, як управляти ризиком та винагороджувати тих, хто готовий його прийняти. Все це Ерік Райз розглядає у своїй новій книзі «The Startup Way: How Modern Companies Use Entrepreneurial Management to Transform Culture and Drive Long-Term Growth» («Шлях стартапу: як сучасні компанії, використовуючи менеджмент підприємницького стилю, трансформують культуру та надають імпульс тривалому зростанню»), котра одночасно є і філософським трактатом, і технічним посібником, де показується, як найкраще підійти до практики підприємництва.
Книга складається з трьох частин. У першій — Райз детально обмальовує, як, на його думку, має виглядати сучасна компанія; друга — фактично є «путівником» для досягнення цього рівня; і в третій — автор виходить поза межі бізнесу, щоб подивитися на більш загальну картину світу, в якому ми функціюємо як суспільство.
Що ж стосується того, якою має бути по-справжньому сучасна компанія, то, на переконання Райза, традиційним фірмам бракує «підприємницької функції». При цьому він підкреслює, що вона має зайняти місце на тому ж рівні, що й інжиніринг, продаж, маркетинг, HR, IT та фінансовий менеджмент. Потрібна окремо виділена команда, яка б освоювала можливості, що потенційно можуть стати рушієм зростання, та «привносила б у повсякденну роботу, що виконується в різних підрозділах, підприємницький, експериментальний, ітеративний спосіб мислення». Коли ж такі ініціативи починають приносити плоди, їх необхідно інтегрувати з основною частиною організації.
Райз бачить підприємництво як навичку, котру можна та потрібно розвивати. А якщо хтось вважає, що його компанія цього «не потягне», варто звернутися до практичних кейсів, описаних у книзі, наприклад, до історії HealthCare.gov. Цей сайт, який спочатку був беззаперечним провалом і породженням найогидніших бюрократичних процесів, було реанімовано силами невеликої команди «технарів», що втілила у своїй діяльності такі підприємницькі засади, як швидкість ітерацій, дієвість навчання та взаємність підзвітності. Цей приклад ілюструє висновок, який зробив Райз, вивчаючи організаційний простір:
«Я усвідомив, що сучасним організаціям (як тим, що вже ствердилися на ринку, так і тим, що перебувають на етапі становлення) бракує трьох компетенцій, які є основою успіху в новому столітті: це здатність оперативно проводити експерименти з новими продуктами та бізнес-моделями, вміння розширювати поле повноважень та можливостей для найбільш творчих людей; а також прагнення знов і знов поринати в інноваційний процес, керуючи ним системно та виявляючи взаємну підзвітність — роблячи це таким чином, щоб відкривати для себе нові джерела зростання та підвищення продуктивності».
Райз приємно відрізняться від деяких інших авторів тим, що не претендує на те, аби його теорія стала «істиною в останній інстанції». Також він визнає, що спирається на доробок кількох видатних умів; зокрема, віддає належне і класичній праці Альфреда Слоуна (Alfred Sloane) «My Years with General Motors» («Мої роки в General Motors»), і книзі Джеффрі Лайкера (Jeffrey Liker) «Toyota Way» («Дао Toyota»), назву якої відтворив у своєму виданні. Ідея Райза полягає в тому, що хоча деякі відомі підходи змінили бізнес-простір, вони так і не стали універсальною, наддосконалою управлінською системою. Характеризуючи системи управління якістю у виробництві, Райз пише:
«Щоб зрозуміти, як інкорпорувати якість у продукти зсередини, було потрібно опанувати нову науку — статистику відхилень, а потім створити методології та навчальні програми, які б дозволили перевести це в площину практичного використання. Стандартизація, масовий випуск продукції, lean-виробництво, шість сигма — якими є плоди цієї здобутої великими зусиллями концептуальної перемоги».
Один топ-менеджер Toyota, вперше зустрівшись із Райзом, сказав, що хоча його компанія наблизилась до досконалості у виробництві високоякісної надійної продукції, фокусування на контролі якості та покращенні наявних продуктів, послуг та процесів інколи ослаблює її здатність вловлювати нові ідеї та створювати щось нове. А без цього компанії не можуть зростати. На переконання Райза:
«Сучасною можна назвати компанію, яка має ці обидва складники — обидві системи: здатність виробляти продукти високих рівнів якості і надійності, а також вміння робити відкриття — які нові продукти потрібно виробляти».
Остання характеристика в основному проявляється в царині стартапів. Але так не повинно бути. Райз радить компаніям впровадити метод внутрішніх стартапів. Потрібно сформувати невеликі команди, що працюватимуть над конкретними проектами, «здатні швидко експериментувати та масштабувати отримані результати». Але це не означає, що процес апробування чогось нового мусить бути таким же системним, як вдосконалення наявних продуктів, та мати аналогічні стандарти підзвітності. Сама природа стартапів є такою, що для них важче прогнозувати. У книзі «My Years with General Motors» Райза вразило не те, що прогнозування («основа управління ХХ століття») не існувало як інструмент у час «до Альфреда Слоуна». Більше всього його здивувало, що прогнози загалом могли збуватися, а також, що на них ґрунтувалася практично вся система менеджменту. Для підприємця Кремнієвої долини складання прогнозів — це більшою мірою «ритуал», потрібний для отримання фінансування. Але навіть виходячи з того, що в більшості випадків робити прогнози для стартапів, які освоюють ще ніким не апробований напрям, неможливо, «все одно ви можете планувати», — наголошує Райз, показуючи у своїй книзі, як це можна робити.
«Кінцевою метою цього процесу є створення істинного синтезу: нової сучасної мисленнєвої парадигми стосовно організацій та лідерства, яка у ХХІ-му столітті може стати основою для зростання та інновацій. На шляху досягнення цієї цілі буде божевіллям відкидати здобуті важкою працею уроки управлінців минулого. Ще більшим божевіллям буде, стикаючись зі змінами та «підривами», дозволити собі потрапити в «лещата» старої ідеології. Настав час просуватися вперед, спираючись на вже закладений "фундамент"».
Невпинність змін — таким є останній принцип філософії «The Startup Way». Це стосується і економіки взагалі, і світу в цілому, який зазнає безупинної трансформації. Розмірковуючи над тим, як глобальність комунікацій та нові виробничі технології знизили вхідні бар'єри, Райз зазначає:
«Нові уклади перевертають старий постулат Карла Маркса «з ніг на голову». Те, що він назвав «засобами виробництва», зараз можна винаймати. Можливо винайняти цілий глобальній ланцюг постачання за ціною трохи вищою, ніж граничні видатки на виробництво базової продукції. Це кардинально знижує вимоги щодо початкових капітальних витрат, потрібних для випробовування чогось нового».
І, нарешті, в заключному розділі Ерік Райз звертається до ширшого контексту. Він пропонує об'єднану теорію підприємництва, в рамках якої намагається зробити неможливе, — інтегрувати філософію двох типів підприємництва — стартапів і корпорацій. Також Райз пояснює, чому він як громадянин світу вважає, що екосистема більш підприємницького типу процвітатиме. Серед інших питання, які розглядаються в книзі, — майбутнє системи охорони здоров'я і профспілок, загальний базовий дохід, рівень компенсації керівників вищих рівнів та цілком новий тип політики, яку Райз називає «політикою мінімальної життєздатності».
За матеріалами 800-CEO-READ.
|
