Парадокс продуктивності і наше економічне майбутнє

На піку технологічного буму зростання продуктивності вповільнилося. Що це означає? Глобальна економіка «набирається сил»? Або надії, що покладалися на інновації, виявилися оманними? Над цими питаннями розмірковує Теймур Бейг (Taimur Baig), керуючий директор та головний економіст дослідницького напряму DBS Bank.

У своїй знаковій книзі 2016-го року «The Rise and Fall of American Growth» («Зліт і падіння американського зростання») представник Північно-Східного університету (Чикаго) Роберт Гордон (Robert Gordon) висунув провокаційну ідею про те, що в порівнянні з впливом п'яти попередніх хвиль науково-технічного прогресу (рушієм котрих стали такі винаходи, як електрика, каналізація, фармацевтичні препарати, двигун внутрішнього згорання та сучасна транспортна комунікація) — економічний ефект під подій, що відбуваються в IT-сфері, є дуже незначним. Тобто Гордон стверджує, що спосіб нашого життя зазнав по-справжньому радикальних трансформацій у період з 1870-тих до 1940-х років, коли чиста вода, водовідведення та каналізація, електрика та механізований транспорт стали доступними для широкого кола людей.

Ці зміни зробили нас здоровішими, а середовище — безпечнішим. Ми змогли заробляти на життя, не працюючи з ранку до ночі, та отримали можливість багато подорожувати. Одночасно зі стандартом життя стрімко пішла в гору продуктивність. А потім економічний зліт почав перетворюватися у падіння. Останні десятиріччя у промислово-розвинутих країнах були затьмарені спадом продуктивності, зростанням нерівності та погіршенням інших показників, що характеризують якість життя. Гордон пророкує, що сучасне покоління стане першим за більш ніж століття, яке житиме гірше, ніж батьки.

Роберт Гордон не єдиний вчений, який звернув увагу на так званий парадокс продуктивності. Ми бачимо технологію повсюди, але й досі не знаємо, як повноцінно оцінювати віддачу від неї. Як стверджують деякі аналітики, стандартні метрики є неправильними за своєю суттю, бо не враховують реальні переваги продуктів та послуг, породжених новою економікою. І насправді: як визначити цінність доступу до «Вікіпедії» з мобільного телефону або аналітики «великих даних» для підвищення продуктивності? Економісти, котрі дотримуються поглядів, схожих з тими, які висловлює Гордон, відповідають, що такого типу питання виникли не вчора. Упродовж століть «підривні» технології з'являлися хвилями, що завжди ускладнювало оцінювання їхнього впливу.

Чи зайшла інновація в «глухий кут»?

Більш поміркований погляд висловлюють у своїй нещодавно опублікованій праці економісти зі Школи менеджменту Sloan (MIT) Ерік Брінйолфссон (Erik Brynjolfsson) і Деніел Рок (Daniel Rock) та їхній колега з Чиказького університету Чед Сиверсон (Chad Syverson). Вони стверджують, що ми знаходимося у стані переходу до ери нової технології. Доти, доки не буде створено повсюдну інфраструктуру навколо новітніх технологій, низька продуктивність буде нормою через відставання із імплементацією. Зокрема, ці автори наголошують, що ми ще не відчули потужності штучного інтелекту, особливо, це стосується переваг, які можуть дати технології машинного навчання. Коли ж ці блага нарешті матеріалізуються, суспільство отримає кардинальне вдосконалення організації бізнесу, систем охорони здоров'я, транспорту та надання послуг.

У ще одній недавно опублікованій праці стенфордські економісти Ніколас Блум (Nicholas Bloom), Чарльз Джоунс (Charles Jones), Майкл Вебб (Michael Webb) та аналітик з MIT Джон Ван Рінен (John Van Reenen) висувають тезу стосовно того, що процес генерування нових ідей стає все складнішим та дорожчим. Проаналізувавши вплив інновацій на продуктивність у таких базових областях, як виробництво напівпровідників (потужність), аграрна галузь (врожайність) та медична наука (рівень смертності від онкологічних та серцевих захворювань), автори зробили дуже песимістичний висновок: щоб отримати той же рівень зростання, що й у минулому — ми маємо задіяти набагато більше дослідників та вкласти набагато більше коштів. Лише один приклад — закон Мура в дії. Подвоювання кількості транзисторів на кристалі мікросхеми, що спостерігається кожні два роки, означає: обсяг дослідних зусиль, які потрібно докладати зараз, у 18 разів перевищує те, чого було цілком достатньо в 1970-тих. Інакше кажучи, наука та технологія вичерпала можливості простого та швидкого розвитку. Наближаючись до граничної межі, ми мусимо змиритися з тим, що неухильне зменшення віддачі від нововведень буде правилом.

Проте такий нерадісний висновок зовсім не прирікає нас як суспільство на низькі темпи зростання. Ймовірно, що АІ-технологія виведе науковий прогрес на цілком нові рівні. В такій сфері, як розпізнавання зображень, штучний інтелект вже починає перевершувати людський, що дає змогу суттєво підвищити продуктивність медичного скринінгу та систем безпеки. Безпілотне таксі потенційно може спричинити революційні зрушення в ефективності транспортної галузі. Якщо подивитися далі, то штучний інтелект може дати імпульс різноплановим науковим дослідженням, які необов'язково потребуватимуть більших обсягів ресурсів. Інновація, яка у багатьох випадках є продуктом ітеративних обчислювань та вирішень проблем, може з'являтися частіше, якщо машини займатимуться нею самі по собі — безупинно та безустанно.

Куди йти далі

Щоб отримати реальні вигоди від інновацій, потрібне подальше поширення нових технологій. По-перше, є чимало регіонів (у першу чергу, країни, що розвиваються), які ще не отримали переваг не лише від швидкісного інтернету та автоматизації, але й навіть від базової інфраструктури. Отже, перед нами десятиріччя розвитку цих ринків, що створить низку ще не освоєних можливостей для зростання. Також складно залишатися песимістом, спостерігаючи за останніми проривами в медицині (генна терапія та протидія старінню) і сфері альтернативних джерел енергії (особливо це стосується швидкого здешевлення сонячної та вітрової енергії).

Фінансовий сектор завжди був передовим «фронтом» використання новітніх технологій. Але всупереч поширеній думці кількість робочих місць у ньому не скорочується, а зростає. Хоча з використанням ATM та комп'ютерів потреба в людській праці при здійсненні базових транзакцій скоротилася, відкрилися нові можливості. Прогрес у царині «великих даних» дозволить, серед іншого, деталізувати профіль клієнтського ризику, аналізувати ризик країни, відстежувати динаміку цін на акції, проводити всебічне оцінювання активів. І хай навіть в економістів немає розв'язання ребуса продуктивності, все одно потрібно й надалі концентрувати зусилля на інновації, не боячись, що технологія «вб'є» робочі місця. Такі побоювання вже мали місце в минулому — але ми ж змогли не «загубитися» в попередніх хвилях технологічних змін. Безперервність винахідництва та інновацій — це допомогло нам тоді; це допоможе й зараз.

За матеріалами "What the Productivity Paradox Means for Our Economic Future", INSEAD Knowledge.

Ілюстрація: Depositphotos.com