Нові тренди віддаленого найму

Автор: Катерина Бабіч
Джерело: ПроHR

Коли віддалений формат роботи став необхідністю під час карантину, переваги у ньому бачили далеко не всі. Це пов’язано з тим, що людям довелося у стресовому режимі адаптуватися до великої кількості нового й незвичного. І лише ті, хто працював віддалено, продовжили трудитися у звичному для себе lifestyle, не відчуваючи стресу. Минуло трохи часу — і, разом з адаптацією до віддаленої роботи, до багатьох прийшло також розуміння її переваг. Саме тому почали формуватися нові тренди у цьому напрямку.

«Дистанційка» раніше і зараз

Зараз сфера дистанційної роботи стає більш дисциплінованою. Раніше вона асоціювалася з фрілансерами, які можуть працювати будь-де та в будь-який час, а обмежені лише дедлайном. Такий формат зайнятості має багато спонтанності та стихійності, адже робочий процес ніхто не контролює, важливим є лише результат. Та й сам фрілансер не є структурною ланкою підприємства, тому в процесі виконання завдань він не «підв’язаний» під інших фахівців, адже володіє достатньою автономністю.

Коли під час локдауну на дистанційну зайнятість перейшли люди з офісних робіт, вони, ясна річ, не стали від того фрілансерами. Єдине, що змінилося, це локація роботи. Тепер всі справи можна вести з дому, дачі чи коворкінгу. Але важливо так само працювати за графіком, підтримуючи якісну онлайн-комунікацію щодо робочих питань із колегами.

Оскільки до дистанційно зайнятих спеціалістів, окрім фрілансерів, тепер долучилися «вчорашні» офісні працівники, сфера віддаленої роботи загалом пережила низку трансформацій. І перша з них полягає у більшій дисциплінованості та структуруванні взаємодій між різними фахівцями в межах одного підприємства.

Віддалена процедура найму

Ще кілька років тому було важко уявити, щоб людину могли прийняти на роботу без реальної, живої зустрічі з нею. Тепер все змінюється. Наявність якісних програм, які дозволяють вести співбесіду через відеотрансляцію, дають можливість вирішити це питання. Саме тому формат онлайн-співбесіди став чимось звичним. Така тенденція відкрила деякі переваги як для роботодавців, так і для кандидатів. Серед них варто відзначити те, що:

• Зменшується час, який треба затратити на підготовку зустрічі. Для кандидата це можливість не їхати до офісу компанії — особливо в тих випадках, коли підприємство роботодавця розташоване в іншому місті.
• Спрощується процедура укладання договорів, адже це теж можна робити віддалено. Навіть прийом на роботу спростився, оскільки можна використовувати документи з електронним підписом.

Отже, нові тенденції та можливості створили більше умов для співпраці не лише в рамках однієї держави, а й між різними континентами. Якщо компанія потребує того, аби залучити до роботи іноземного експерта, можливість віддаленого найму допомагає звільнити підприємство від надмірного навантаження в матеріальному та організаційному сенсі. Далеко не кожний експерт згоден змінювати країну проживання. А у випадку віддаленого працевлаштування все можна вирішити суттєво легше та економніше.

Довга психологічна адаптація до нових форматів роботи

Коли люди упродовж багатьох років працювати в традиційному форматі зайнятості, сприйняти нові моделі взаємодії буває непросто. І тут ідеться не так про адаптацію фахових навичок, як про психологічні аспекти. Складнощі в цьому контексті можуть бути пов’язані з причинами:

• Недостатність навичок особистого тайм-менеджементу, коли складно якісно організувати робочий процес без звичної залученості в офісну роботу.
• Емоційна фрустрація, пов’язана із відсутністю живого спілкування з колегами.
• Недостатньо комфортні умови вдома, аби можна було виконувати свої робочі обов’язки без надмірного стресу.

Саме така сукупність факторів впливає на те, що не всім працівникам з однаковою легкістю вдається сприймати дистанційну зайнятість. Тож завданням HR-ів у цьому контексті має бути вибудовування таких систем взаємодії з працівниками, аби точно розуміти, які з них можуть адаптуватися до такого формату, а кому краще працювати так, як і раніше. Адже людина, яка мешкає сама у комфортабельних умовах, може нормально виконувати свою роботу віддалено, на відміну від того, хто, до прикладу, орендує ліжкомісце у квартирі з господинею. Якщо ж людина таки має належні умови для комфортної роботи вдома, але не може позбутися якихось упереджень на цю тему, тут завданням HR-спеціаліста буде компетентне та ненав’язливе інформування.

Узагальнений огляд трендів

Багато аналітиків, котрі досліджують сферу працевлаштування, сходяться на думці, що у сегменті віддаленого найму найближчим часом найбільш відчутним буде вплив таких трендів, як:

• Трансформація офісів на хаби. Локації для роботи ставатимуть зручнішими, а графік — більш вільним. В тренді гібридний формат роботи, коли працівник може виконувати частину своїх робочих завдань очно, а частину — віддалено. При цьому він не відчуватиме великого контрасту між домом та офісом, оскільки планування й структурування простору в хабах є суттєво більш демократичним, аніж у традиційних офісних будівлях.
• Розвиток платформ для взаємодії в онлайн-форматі. Оскільки ринок праці має запит на такі IT-продукти, їх кількість, імовірно, буде збільшуватися. Велика конкуренція, в свою чергу, допоможе зробити так, аби якість цих платформ поліпшувалася.
• Онлайн-тести. Оскільки співбесіди у віддаленому форматі все частіше використовуються, є потреба у вдосконаленні існуючих онлайн-тестів для оцінки навиків працівників. На сьогоднішній день асортименту тих тестів недостатньо. Імовірно, для забезпечення ринку праці такими інструментами, потрібна більш тісна взаємодія сучасних рекрутерів із психологами. Водночас — сама тенденція зрозуміла. Формат дистанційної роботи лише починає набирати оберти. Тому цілком закономірно, що інструментарій для нього створюється уже в процесі роботи. Коли явище стане більш звичним, тести для співбесід з працівниками можна буде краще систематизувати. Водночас, імовірно, з’являться цінні авторські методики, які спростять роботу для рекрутерів та зададуть стандарти у цьому сегменті.

Окрім перелічених тенденцій, сфера дистанційного найму має багато відкритих питань. Це стандартизація пільг для працівників з різних країн, котрі задіяні до роботи в колективі одного транснаціонального підприємства. Це підвищення кваліфікації спеціалістів, котрі працюють віддалено. Це перевірка успішності такого підвищення кваліфікації. Тому, масовість дистанційної роботи не повинна сприйматися за її однозначну перевагу над зайнятістю в очному форматі. Звичайно, переваги є. Але є безліч складнощів та викликів, які не слід недооцінювати.

Тому тут ціле поле для роботи керівників підприємств, рекрутерів, корпоративних психологів. І уже в найближчі роки можна буде відслідкувати, наскільки ця робота є успішною. Тому залишається спостерігати, аналізувати і робити активні дії для того, аби віддалений найм був не стресом для ринку праці, а новою перспективною можливістю поряд з традиційним форматом роботи.

Ілюстрація: cio.com

Про автора:

Катерина Бабіч, співзасновник проекту з пошуку, оцінки та розвитку персоналу ManyHr, спікер, автор освітніх програм.