Поспівчувайте керівникові
"На вершині завжди дуже самотньо. Але принаймні — є що почитати", — відзначає іронічна замітка, опублікована в журналі The Economist у 1990-му році. Насправді, багатьом із нас навіть важко уявити, наскільки насправді самотньо на вершині. Заберіть у генерального директора його захмарну зарплатню та свиту із топ-менеджерів — і ви побачите по-справжньому нещасну людину. "Секрети директорів" (The Secrets of CEOs), нова книга, яка базується на інтерв'ю з більш ніж 150-ма сучасними та колишніми керівниками компаній, стверджує, що "бути генеральним директором — мрія кожного кар'єриста-початківця. Але мало хто здогадується, що більшість директорів не отримують задоволення від свого способу життя".
Близько 50% топ-менеджерів, які погодилися дати інтерв'ю, відзначили, що їхня робота є "надзвичайно самотньою" і у більшості випадків вони навіть не знають до кого звернутися за порадою. Найбільш розповсюджена відповідь звучала так: "Я не можу звернутися до голови правління, оскільки саме ця людина має право звільнити мене у випадку помилки, і я не можу звернутися до свого фінансового директора, тому що саме я маю право звільнити його. Я не можу порадитися з дружиною, тому що я майже ніколи її не бачу, а коли бачу, то робота — це остання річ, про яку мені хотілося б говорити".
У генеральних директорів рідко коли залишається час на особисте життя, оскільки у багатьох випадках вони стають повними заручниками своєї роботи. Дехто навіть жартує, що жінкам не можна одружуватись на генеральних директорах, оскільки у них уже є одна дружина, якій вони повністю присвячують всього себе — це їхня робота.
Мервін Девіс (Mervyn Davies), колишній генеральний директор Standard Chartered Bank, переконаний, що один із найбільш визначальних факторів, який відрізняє хорошого генерального директора міжнародної компанії від поганого — це здатність спати в літаку.
Лише найкращі і найталановитіші генеральні директори знаходять час не лише на роботу, але й на свою сім'ю і, при цьому, знаходять час для відпочинку та підтримання фізичного здоров'я. Вони ходять до спортклубів чи виїжджають із друзями на природу, а іноді, навіть вимикають свій комунікатор (ходять чутки, що це можливо) і виходять на прогулянку із собакою.
Також у середньостатистичного генерального директора зазвичай є власний наставник. Один керівник із переліку FTSE, який побажав залишитись невідомим, признався, що кожного місяця він користувався послугами акторки, яка навчала його поведінці в ролі генерального директора. "Я надзвичайно сором'язлива людина, — ділиться своїми одкровеннями він, — зазвичай я не можу просто підійти до іншої людини і почати розмову. Але у ролі генерального директора мені постійно доводиться це робити. Вся наша діяльність — це велике шоу. А ми у ньому — актори. А отже — нам потрібно навчитися грати свою роль".
За матеріалами "Sympathy for the boss", Economist.com.
Скорочений переклад: Ярослав Федорак, MCUa.
|
