Третя промислова революція: цифрові технології
змінять виробництво до невпізнанності

Автор: Пол Маркіллі
Джерело: журнал "Тиждень" (№20, 2012)

Цифрові технології справлять не менш революційний вплив на виробництво, ніж на інші сфери, які стали цифровими, такі як офісне обладнання, телекомунікації, фотографія, музика, видавнича справа й кіно.

Поблизу величезного виставкового комплексу Frankfurt Messe, де відбуваються численні німецькі торговельні ярмарки, стоїть «Молотобоєць» — 21-метрова рухома статуя, яка весь час піднімає і опускає руку, б'ючи молотом по шматку металу. Автор, скульптор Джонатан Борофскі, каже, що його робота прославляє робітника, який своїм розумом і мозолями створює світ, у якому ми живемо. Знайома історія. Але сьогодні виробничі інструменти змінюються кардинально, і це суттєво вплине на майбутній випуск товарів.

На одному з великих франкфуртських торговельних ярмарків — EuroMold — експонують машини для виготовлення зразків продуктів, інструменти, необхідні для запуску цих речей на конвеєр, та всіляке інше виробниче приладдя. Інженери старої школи працювали з токарками, свердлами, штампувальними пресами та стругально-відтяжковим верстатом. Усе це досі існує, але на EuroMold не експоновано жодного обладнання, що його обслуговують люди в робах. Зала за залою наповнені безліччю бездоганно чистого американського, азійського та європейського виробничого оснащення — неймовірно автоматизованого. Чоловіки й жінки обслуговують його, здебільшого сидячи перед моніторами комп'ютерів. Молотка на виставці ви не знайдете.

А на останньому ярмарку EuroMold торік у листопаді представили інший тип машин: тривимірні (3D) принтери. Замість розбивання, згинання й перерізання матеріалу, як це завжди було, вони створюють вироби, складаючи матеріал шар за шаром. Тому цей процес точніше називається адитивним виробництвом. Американська компанія 3D Systems за допомогою одного зі своїх 3D-принтерів зробила молоток для видання The Economist — справжнісінький, із акуратним держаком під дерево та металізованою насадкою.

Таким буде виробництво у майбутньому. Спробуйте сьогодні замовити в заводу один молоток за вашим власним дизайном, і ви отримаєте рахунок на тисячі доларів. Виробникам потрібно буде створити зразок, відлити металевий наконечник, обробити його, змайструвати дерев'яну ручку, а потім з'єднати частини предмета. Усі ці дії для одного інстумента коштували б надто дорого. А за виробництва тисячі молотків кожен із них буде набагато дешевшим — завдяки економії на масштабах. Тим часом для 3D-принтерів така економія має набагато менше значення. Їх програму можна без кінця модифікувати; вони здатні зробити мало не будь-що. Вартість запуску машини не залежить від кількості виробів. Так само, як двовимірний офісний принтер друкує один аркуш чи багато, аж поки закінчиться чорнило в картриджі, принтер працюватиме, доки ви підкладатимете папір, а поштучна вартість залишатиметься незмінною.

Адитивне виробництво наразі недостатньо розвинене для виготовлення автівки чи iPhone, але його вже використовують для продукування автомобільних деталей і чохлів для iPhone на замовлення. Хоч це відносно молода технологія, більшість людей, імовірно, вже мають щось, створене за допомогою 3D-принтера. Можливо, взуття, випущене як прототип у твердій формі — перш ніж буде налагоджено масове виробництво. Це може бути слуховий апарат, індивідуально підігнаний під форму вуха користувача. Або ювелірний виріб, відлитий за ливарною формою, що вийшла з-під 3D-принтера, або безпосередньо створений за допомогою дедалі більшої кількості принтер-матеріалів.

Але адитивне виробництво — лише один із проривів, що ведуть до заводу майбутнього, звичайне продукувальне обладнання також стає розумнішим і гнучкішим. Volkswagen розробив нову виробничу стратегію Modularer Querbaukasten (MQB). Стандартизувавши параметри деяких деталей, таких як монтажні опори двигунів, німецький автовиробник сподівається дістати змогу виготовляти всі моделі на одній лінії. Стратегія стартує цього року, але набере обертів упродовж наступного десятиліття, коли з'являться нові моделі. Зрештою, це має уможливити для заводів Volkswagen в Америці, Європі та Китаї випуски будь-якої автівки, відповідна до вимог кожного місцевого ринку.

БІЛЬШЕ ТАКОГО НЕ ВИРОБЛЯЮТЬ

Заводи стають дедалі ефективнішими завдяки автоматичним фрезовим верстатам, які можуть змінювати власні інструменти, нарізати в різних напрямках і «відчувати» певні перебої, а також завдяки рo­ботам, оснащеним системою бачення та іншими системами чуття. Британський завод Nissan у Сандерленді (працює від 1986 року) — нині один із найпродуктивніших у Європі. 1999 року він випустив 271 157 автомобілів зусиллями 4594 робітників. Торік — стараннями лише 5462 людей 480 485 автівок, а це більше, ніж коли-небудь виробляв будь-який інший автозавод у Сполученому Королівстві.

«Деякі із сучасних виробів неможливо створити за допомогою старих ручних інструментів, — каже Колін Сміт, директор відділу проектування і технологій Rolls-Royce, британської компанії, що виробляє реактивні та інші двигуни. — Часи великих цехів із безліччю робітників минули».

Зі зменшенням кількості людей, безпосередньо задіяних у виробництві, зменшиться й вартість роботи пропорційно до загальної вартості випуску продукції. Це спонукатиме менеджмент перемістити частину потужностей назад до багатих країн — зокрема тому, що нові виробничі технології дають змогу за менші гроші швидше реагувати на мінливі місцеві смаки.

Змінюються також і матеріали, що їх використовують у виробництві. Наприклад, композиційні речовини — з вуглецевого волокна — витісняють сталь і алюміній у багатьох виробах: від гірських велосипедів до авіалайнерів. А колись виготовленням займатимуться не машини, а мікроорганізми, генетично виведені для такої роботи.

Усе на заводах майбутнього керуватиметься розумнішим програмним забезпеченням. Цифрові технології справлять не менш революційний вплив на виробництво, ніж на інші сфери, які стали цифровими, такі як офісне обладнання, телекомунікації, фотографія, музика, видавнича справа й кіно. Наслідки цієї революції не обмежаться великими виробниками; у них насправді з'явиться привід для хвилювання, адже більшість із майбутніх тенденцій дасть карти в руки дрібним та середнім фірмам і приватним підприємцям. Запускати нові продукти стане легше й дешевше. Нині вже створюються онлайн-спільноти, які пропонують 3D-принтування та інші виробничі послуги — щось на кшталт Facebook. І це новий феномен, який можна назвати соціальним виробництвом.

Дозволимо собі зауважити, що наслідки всіх цих змін сягнуть масштабів третьої промислової революції. Перша почалась у Великій Британії наприкінці XVIII століття — з механізації текстильної індустрії. У наступні десятиліття використання машин для виробництва (замість ручної праці) поширилося в усьому світі. Друга промислова революція зародилася в Америці на початку ХХ століття зі складального конвеєра, що започаткував епоху масового продукування.

Виробництво стає цифровим, і насувається третя велика революція. Вона дасть змогу випускати продукти в менших кількостях економічніше й гнучкіше — і вкладати куди менше праці завдяки новим матеріалам, абсолютно новим технологіям, таким як 3D-принтери та прості у використанні рoботи. А в інтернеті можна знайти нові спільні виробничі послуги. Цикл майже завершено — від масового продукування ми переходимо до набагато більш індивідуалізованого. Це, своєю чергою, не виключено, поверне деякі робочі місця заможним країнам, які давно втратили їх на користь тих, що розвиваються.